Справа: № 826/16299/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
10 червня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Безименної Н.В., Кобаля М.І.,
при секретарі: Погорілій К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2015 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві до Міністерства аграрної політики та продовольства України, треті особи: Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві, Міністерство фінансів України про стягнення заборгованості, -
ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про стягнення простроченого боргу з Міністерства аграрної політики і продовольства України у розмірі 50 218 491, 01 грн. шляхом стягнення коштів з розрахункових рахунків у банках, а саме:
основного боргу за бюджетною позичкою, наданою у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами згідно договору №6-09-506/95 від 09.03.95 р. у сумі 499 589, 97 грн.;
пені, нарахованої на заборгованість по основному боргу за несвоєчасне повернення позички, наданої у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами згідно договору №6-09-506/95 від 09.03.95 р., у сумі 1 650 871, 63 грн.;
відсотків, нарахованих за користування позичкою, наданою у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами згідно договору №6-09-506/95 від 09.03.95 р., у сумі 2 729 323, 85 грн.;
пені, нарахованої на заборгованість по відсотках за несвоєчасне повернення позички, наданої у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами згідно договору №6-09-506/95 від 09.03.95 р., у сумі 2 564 021, 31 грн.;
основного боргу за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів України №220 від 26.02.98 р. у сумі 2 047 820, 13 грн.;
основного боргу за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1953 від 10.12.98 р. у сумі 5 826 864, 12 грн.;
основного боргу за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 05.07.99 р. у сумі 16 900 000 грн.;
основного боргу за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1668 від 13.09.99 р. у сумі 18 000 000 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2015 року позов задоволено частково: стягнуто з Міністерства аграрної політики і продовольства України прострочену заборгованість у розмірі 42 774 684, 3 грн.: основний борг за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів України №220 від 26.02.98 р. у сумі 2 047 820, 13 грн.; основний борг за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1953 від 10.12.98 р. у сумі 5 826 864, 12 грн.; основний борг за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 05.07.99 р. у сумі 16 900 000 грн.; основний борг за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1668 від 13.09.99 р. у сумі 18 000 000 грн.. Провадження в частині позовних вимог про стягнення 1 717 301, 13 грн. заборгованості за договором №6-09-506/95 від 09.03.95 р. закрито. В задоволенні позовних вимог про стягнення решти заборгованості за договором №6-09-506/95 від 09.03.95 р. відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Міністерство аграрної політики і продовольства України подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову в апеляційному порядку не оскаржувалось, апеляційна інстанція, діючи в межах апеляційної скарги, в цій частині рішення суду не перевіряє та залишає його без змін.
Таким чином, під час апеляційного розгляду судова колегія виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що Постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 26.02.98 р. «Про фінансове забезпечення підготовки сільськогосподарської техніки до проведення весняно-польових робіт в 1998 році» виділено, в тому числі, Міністерству агропромислового комплексу, на фінансування заходів для підготовки сільськогосподарської техніки до проведення весняно-польових робіт у 1998 році цільовим призначенням безпосередньо сільськогосподарським товаровиробникам та агротехсервісним підприємствам на закупівлю запасних частин і ремонтних матеріалів та оплату послуг ремонтних підприємств 100 млн. гривень, в тому числі 50 млн. гривень за рахунок резервного фонду Кабінету Міністрів України та 50 млн. гривень за рахунок асигнувань, передбачених у Державному бюджеті України на 1998 рік для поповнення державного матеріального резерву Державному комітетові по матеріальних резервах, на умовах повернення зазначених коштів до 21 грудня 1998 року, за розподілом згідно з додатком.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1953 від 10.12.98 р. «Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними та фінансовими ресурсами в 1999 році» виділено у січні 1999 р., в тому числі, Міністерству агропромислового комплексу, для підготовки сільськогосподарської техніки до весняно-польових робіт у 1999 році цільовим призначенням сільськогосподарським товаровиробникам та агросервісним підприємствам на закупівлю запасних частин і ремонтних матеріалів та оплату послуг ремонтних підприємств кошти в сумі 50 млн. гривень за рахунок резервного фонду Кабінету Міністрів України на умовах повернення їх до 1 жовтня 1999 р. згідно з додатком 1.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1191 від 05.07.99 р. «Про забезпечення потреб сільськогосподарських товаровиробників у пальному для проведення збиральних та осінньо-польових робіт у 1999 році» абзац третій пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.99 р. № 1000 «Про додаткові заходи щодо забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними ресурсами в 1999 році» викладено у такій редакції: «у липні - вересні 1999 р. Міністерству агропромислового комплексу для Державної акціонерної компанії «Укрресурси» на фінансування 10 відсотків вартості дизельного пального, закупленого в Республіці Азербайджан, і витрат на його перевезення, а також нафти і газового конденсату (видобутих з українських родовищ), що поставляються згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.98 р. № 1953 «Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними та фінансовими ресурсами в 1999 році» 50 млн. гривень за рахунок резервного фонду Кабінету Міністрів України за умови їх повернення до 1 грудня 1999 року».
Постановою Кабінету Міністрів України № 1668 від 13.09.99 р. «Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників пально-мастильними матеріалами» дозволено Міністерству агропромислового комплексу із коштів, передбачених згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.98 р. № 1953 «Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними та фінансовими ресурсами в 1999 році» на закупівлю запасних частин і ремонтних матеріалів та оплату послуг ремонтних підприємств, використати 20 млн. гривень на закупівлю нафти, видобутої з українських родовищ.
11.09.14 р. на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.11 р. № 174 «Питання обліку заборгованості, в тому числі, простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості» ГУ ДКС України внесено до ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (серед інших):
подання № 1250 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості (сплата основного боргу за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 26.02.98 р.) у сумі 2 047 820, 13 грн.;
подання № 1251 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості (сплата основного боргу за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1953 від 10.12.98 р.) у сумі 5 826 864, 12 грн.;
подання № 1252 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості (сплата основного боргу за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1191 від 05.07.99 р.) у сумі 16 900 000 грн.;
подання № 1253 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості (сплата основного боргу за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1668 від 13.09.99 р.) у сумі 18 000 000 грн.
Отже, загальна сума боргу позивача складає 42 774 684, 3 грн.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для стягнення вказаної заборгованості, судова колегія виходить з наступного.
Згідно ч. 9 ст. 17 Податкового кодексу України прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.
Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.11 р. №174 «Питання обліку заборгованості, в тому числі, простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості» затверджено Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості.
Згідно п. 6 Порядку облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички/фінансової допомоги, в якій вони надані.
За п. 10 Порядку з метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.
Саме на підставі отриманої від органів Державної казначейської служби інформації позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 42 774 684,3 грн. за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 220 від 26.02.98 р., № 1953 від 10.12.98 р., № 1191 від 05.07.99 р., № 1668 від 13.09.99 р.
Факт виділення відповідачу фінансової допомоги не заперечується сторонами та підтверджується також:
постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 26.02.98 р. «Про фінансове забезпечення підготовки сільськогосподарської техніки до проведення весняно-польових робіт в 1998 році» - особовою справою міністерства, згідно якої було отримано 4 200 000 грн. та станом на 01.11.14 р. повернуто 2 152 179, 87 грн. (заборгованість 2 047 820, 13 грн.); роздруківки виписок по казначейському рахунку щодо часткового погашення заборгованості, копія акту звірки рахунків станом на 01.01.02 р., згідно якого заборгованість становила 2 360 768, 13 грн.;
постановою Кабінету Міністрів України № 1953 від 10.12.98 р. «Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними та фінансовими ресурсами в 1999 році» - особовою справою міністерства, згідно якої було отримано 6 000 000 грн. та станом на 01.11.14 р. погашено 773 135, 88 грн. (заборгованість 5 826 684, 12 грн.), роздруківки виписок по казначейському рахунку щодо часткового погашення заборгованості, копія акту звірки рахунків станом на 01.01.02 р., згідно якого заборгованість становила 6 072 037, 03 грн.;
постановою Кабінету Міністрів України № 1191 від 05.07.99 р. «Про забезпечення потреб сільськогосподарських товаровиробників у пальному для проведення збиральних та осінньо-польових робіт у 1999 році» - особовою справою міністерства, згідно якої було отримано 50 000 000 грн. та станом на 01.01.13 р. погашено 33 100 000 грн. (заборгованість 16 900 000 грн.), роздруківки виписок по казначейському рахунку щодо часткового погашення заборгованості;
постановою Кабінету Міністрів України № 1668 від 13.09.99 р. «Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників пально-мастильними матеріалами» - особовою справою міністерства, згідно якої було отримано 18 000 000 грн. та станом на 01.11.14 р. погашено 0 грн. (заборгованість 18 000 000 грн.).
Апелянтом ні суду першої, ні суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів або пояснень щодо невідповідності сум заборгованості, що обліковуються у Державній казначейській службі України, дійсним розмірам заборгованості суб'єктів господарювання, а тому колегія суддів приходить до однозначного висновку про наявність вказаного боргу перед державою за відповідачем.
Згідно вищевказаних постанов Кабінету Міністрів України передбачене цільове призначення коштів сільськогосподарським товаровиробникам та агросервісним підприємствам, тоді як Міністерство фінансів фінансувало зазначені витрати за рахунок названих джерел фінансування через орган Державного казначейства на підставі укладених з ними угод.
У відповідності до п. 10 Порядку 3) боржник - суб'єкт господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги, та не забезпечив своєчасне і повне виконання своїх зобов'язань за такою угодою, і згідно п. 10 Порядку примусове стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості передбачено саме з боржника.
Боржниками в розумінні Порядку є саме суб'єкти господарювання, які є кінцевими набувачами бюджетної позички, проте, з державного бюджету вказані кошти отримано саме Міністерством аграрної політики і продовольства України, яке і укладало в наступному договори з суб'єктами господарювання. В матеріалах справи наявні декілька договорів, укладених відповідачем з:
АК «Агротех», сума договору складає 16,6 млн. грн.;
Держкомрезрвом, сума договору - 33 млн. грн..;
ДАК «Укрресурси», сума договорів - 4 млн. грн. та 12 млн. грн.;
АХК «Укрнафтопродукт», сума договору - 5 млн. грн.;
АК «Украгротехсервіс», сума договору - 2 млн. грн.
В свою чергу, якщо в матеріалах справи достатньо доказів підтвердження факту отримання державних коштів відповідачем, то взагалі відсутні будь-які докази перерахування отриманих коштів вказаним в договорах суб'єктам господарювання, а, отже, і відсутні докази реальності вказаних господарських операцій.
В судовому засіданні представники апелянта підтвердили відсутність у них будь-яких інших доказів в підтвердження обґрунтування своєї позиції щодо відсутності правових підстав для стягнення боргу з відповідача.
За таких обставин судова колегія не може погодитися з висновком апелянта про те, що позовні вимоги не можуть заявлятися саме до нього, оскільки наявні в матеріалах справи докази свідчать про існування спірного боргу саме за відповідачем.
Згідно ст. 95 Податкового кодексу України -
95.1. Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
95.2. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
95.3. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно п. 20.1.34 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів відсутність у нього заборгованості перед державою у розмірі 42 774 684, 3 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 12.06.2015 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Безименна Н.В.
Кобаль М.І.