Справа: № 826/10324/14 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.
Іменем України
10 червня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді: Старової Н.Е.,
суддів: Мезенцева Е.І, Чаку Е.В.
при секретарі: Тищенко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора м. Житомира на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва у справі за адміністративним позовом в.о. прокурора м. Житомира до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення заборгованості,
В.о. прокурора міста Житомира звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Житомирської філії ПАТ «Укртелеком» про стягнення заборгованості у сумі 922 104,84 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2015 року позовну заяву залишено без розгляду.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2015 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши доповідь судді, осіб що з'явилися до судового засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
З матеріалів справи слідує, що в.о. прокурора м. Житомира 15.07.2014 року подано до Окружного адміністративного суду м. Києва позов про стягнення з ПАТ «Укртелеком» в особі Житомирської філії ПАТ «Укртелеком» в дохід державного бюджету необґрунтовано одержаної виручки у сумі 307 368,28 грн. та 614 736,56 грн. штрафу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2015 року по вказаній справі позов прокурора залишено без розгляду.
При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції виходив з того, що в.о прокурором міста Житомира, як позивачем у даній справі, повторно не забезпечено явку до судового засідання без поважних причин.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
З матеріалів справи слідує, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.09.2014 року по вказаній справі позов прокурора залишено без розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 року ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.09.2014 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.01.2015 року справу прийнято до провадження та призначено судове засідання на 05.02.2015 року.
У судове засідання 05.02.2015 року представник позивача не прибув, про день і час слухання справи був повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи суду не надавав.
В апеляційній скарзі позивачем не заперечується те, що про призначення справи до розгляду у судовому засіданні на 05.02.2015 року його було повідомлено належним чином, а саме - 17.01.2015 року.
В обґрунтування причин неявки до судового засідання призначеного на 05.02.2015 року позивач посилається на те, що на виконання п. 6.7 наказу Генерального прокурора України від 28.11.2012 року № 6гн «Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина та держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень» 29.01.2015 року ним направлено повідомлення до прокуратури м. Києва про забезпечення участі представника прокуратури у судовому засіданні.
Зазначено, що вказане повідомлення надійшло до прокуратури м. Києва лише 05.02.2014 року, а тому прокуратурою м. Києва не забезпечено участь у цьому судовому засіданні.
Також, дана адміністративна справа призначалась до розгляду на 19.03.2015 року про що сторін повідомлено судовими повістками про виклик.
Позивач, належним чином повідомлений 02.03.2015 року про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0101409716203 (а.с. 152), до судового засідання призначеного на 19.03.2015 року повторно не прибув, із заявою про розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи до суду не звертався.
В обґрунтування поважності причин неявки до судового засідання призначеного на 19.03.2015 позивач посилається на те, що у вказаний день до суду прибула співробітник прокуратури м. Києва Гусарова А.В., підтвердивши свої повноваження на участь у судовому засіданні службовим посвідченням, проте судом не допущено вказану особу у судове засідання в якості представника позивача, оскільки нею не було надано довіреності від прокуратури м. Житомира.
З посиланням на те, що органи прокуратури становлять єдину систему, позивач стверджує, що повноваження його представника підтверджуються службовим посвідченням, а тому надання довіреності не вимагається.
З такими доводами апелянта колегія суддів не погоджується у зв'язку з наступним.
З матеріалів справи слідує, що предметом даного позову є стягнення з ПАТ «Укртелеком» в особі Житомирської філії на користь держави частини суми необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 307 368,28 грн. та штрафу у подвійному розмірі у сумі 614 736,56 грн. згідно рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області № 79 від 21.04.2006 року.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2011 року № 346 «Про ліквідацію урядових органів» та наказу Міністерства економіки України від 08.06.2011 року № 484 «Деякі питання ліквідації Державної інспекції з контролю за цінами та їх територіальних органів» Державна інспекція з контролю за цінами та її територіальні органи припинені шляхом ліквідації.
Указом Президента України від 19.01.2012 року за № 19/2012 «Про державну інспекцію України з контролю за цінами» утворено Держцінінспекцію України та Указом Президента України від 30.03.2012 року № 236 «Питання реалізації державної політики з контролю за цінами», затверджено Положення про Держцінінспецію України, яким не визначено Держцінінспекцію України як правонаступника урядового органу - Державної інспекції з контролю за цінами, що діяла у системі Мінекономіки України.
Згідно ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається, зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються Законом України «Про прокуратуру» (ст. 123 Конституції України).
Повноваження прокурора визначені ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», у відповідності до п. 3 ч. 3 якої, при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право, зокрема, звертатися до суду в передбачених законом випадках.
Згідно ст. 36-1 вказаного Закону представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 60 КАС України прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і у такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Отже, законом визначено перелік підстав, необхідних, для набуття прокурором статусу позивача у справі. Це, зокрема, відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до адміністративного суду із позовом, а тому у випадку подання позову прокурором в межах власної компетенції, слід застосовувати загальні приписи відносно делегування повноважень.
Відповідно до ч. 1, 7, 8 ст. 56 КАС України сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника.
Законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.
Як законні представники діють також органи та інші особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 58 КАС України повноваження законних представників підтверджуються документами, які стверджують займану ними посаду чи факт родинних, опікунських тощо відносин з особою, інтереси якої вони представляють. Засвідчені підписом судді копії цих документів приєднуються до справи.
Довіреності від імені органу, підприємства, установи, організації видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те законом, положенням, статутом особи і засвідчуються печаткою цього органу, підприємства, установи, організації (за наявності).
Повноваження ж працівників прокуратури, як представників у адміністративному судочинстві, які діють у межах своєї компетенції (про яку відомо суду), підтверджуються службовим посвідченням. Повноваження інших працівників прокуратури, які виконують функції прокурора щодо представництва інтересів держави чи громадянина в адміністративному судочинстві, повинні бути підтверджені довіреністю, виданою керівником прокуратури.
Така ж правова позиція викладена у п. 11 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними сулами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ».
Оскільки в.о. прокурора м. Житомира приймає участь у даній адміністративній справі в якості саме позивача, тому працівники інших органів прокуратури не наділені законом правом приймати у ній участь на підставі лише службових посвідчень, а їх повноваження повинні бути підтверджені довіреністю, виданою керівником відповідного органу прокуратури.
З урахуванням того, що матеріали справи не містять будь-яких інших підстав для визнання поважними причин неявки представника позивача до судових засідань, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу прокурора м. Житомира - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
.
Головуючий суддя Старова Н.Е.
Судді: Чаку Є.В.
Мєзєнцев Є.І.