26 травня 2015 рокусправа № П/811/2839/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.
за участю представників:
позивача: - не з'явився
відповідача: - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року
у справі № П/811/2839/14
за позовом приватного підприємства «СВ-Сані-Транс»
до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.08.2014 року №0004141500, №0004151500 та №0004181500,-
Приватне підприємство «СВ-Сані-Транс» звернулось до суду з позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
від 01.08.2014 №0004141500 за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 27 763,75грн., в тому числі 22 211,00 грн. за основним платежем та 5 552,75 грн. за штрафними санкціями,
від 01.08.2014 №0004151500 за платежем податок на додану вартість в сумі 65 627,75 грн., в тому числі 52 503,00 грн. за основним платежем та 13 125,75 грн. - за штрафними санкціями,
від 01.08.2014 №0004161500 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2013 року в розмірі 3 320,00 грн.
від 01.08.2014 №0004181500 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2013 року в розмірі 1 547,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу в акті перевірки, що став підставою для прийняття оскаржуваних податкових-повідомлень рішень, стосовно порушень податкового законодавства в результаті взаємовідносин позивача з контрагентом ПП «ТД «Андріївський-Плюс». Належним чином складеними первинними документами обґрунтовано правомірність формування позивачем валових витрат, податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Акт перевірки не містить посилань на вину позивача, яка виразилась у його намірі порушити публічний порядок, не доводить умислу посадових осіб позивача на порушення публічного порядку, не зазначає, у чому таке порушення полягає, а відтак, оскільки відповідачем не доведено у встановленому законодавством порядку факту нереальності придбання товарів у контрагента ПП «ТД «Андріївський-Плюс», оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.11.2014 адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Рішення суду обґрунтовано тим, що надані позивачем первинні документи повністю підтверджують здійснення господарських операцій позивача з ПП «Торговий дім «Андріївський-Плюс», суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту та валових витрат. Висновок податкового органу про завищення податкового кредиту у квітні-серпні 2013 року не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції, просить скасувати постанову та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що правочини між позивачем та ПП «Торговий дім «Андріївський-Плюс» не спричинили реального настання юридичних наслідків, оскільки операції останнього не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Також, в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємства-постачальника, що не мало мети настання реальних наслідків, отже зазначені правочини відповідно до ч.1, 2 ст. 215, ч.5 ст. 203 ЦК України і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тим, що пов'язані з їх недійсністю. До того ж, в ході перевірки встановлено відсутність реальності здійснення фактичної поставки товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання в частині не надання наступних документів: сертифікатів якості на отримані матеріали, специфікацій; технічних паспортів на автомобілі (причепи), що не дає змоги підтвердити факт одночасного постачання (отримання) 3х-4х видів палива за одну поставку; інформації щодо вантажопід'ємності транспортних засобів, що використовувались при перевезенні ТМЦ; інформації щодо наявності основних засобів на яких здійснюється виробництво.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Світловодською ОДПІ проведено виїзну позапланову документальну перевірку ПП «СВ-Сані-Транс» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень-серпень 2013 року по взаємовідносинах з ПП «Торговий дім «Андріївський-Плюс» та податку на прибуток за 2013 рік, за результатами якої складено акт №304/2200/35955002 від 18.07.2014.
Перевіркою встановлено наступні порушення:
- ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 22211,00 грн.;
- п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по операціям з ПП «Торговий дім «Андріївський - Плюс» на суму 52503,66 грн., в тому числі за квітень 2013 року в сумі 1825,00 грн., за травень 2013 року - 3320,00 грн., за червень 2013 року в сумі 21025,33 грн., за липень 2013 року - 7750,00 грн., за серпень 2013 року - 18583,33 грн.;
-п.200.1, п.200.2, п. 200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету, визначена як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду по операціям з ПП «Торговий дім «Андріївський - Плюс» на суму 52503,66 грн., в тому числі за квітень 2013 року - 278,00 грн., за травень 2013 року - 4687,00 грн., за червень 2013 року в сумі 21025,33 грн., за липень 2013 року - 7750,00 грн., за серпень 2013 року - 18538,33 грн.
На підставі акту перевірки 01.08.2014 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0004141500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 27760,75 грн., в тому числі за основним платежем - 22211,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5552,75 грн.;
- №0004151500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 65628,75 грн., в тому1 числі за основним платежем - 52503,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -13125,75 грн.;
- №0004161500, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2013 року на загальну суму 3320,00 грн.;
- №001481500, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2013 року на загальну суму 1547,00 грн.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.
Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:
інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).
Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України).
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.п. 200.3 ст.200 Податкового кодексу України).
Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Отже, правомірність визначення суми бюджетного відшкодування залежить від правомірного визначення платником податків суми податкового кредиту.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).
Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації
Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується з нормами Податкового кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець) та ПП «Торговий дім «Андріївський-Плюс» (Продавець) укладено договори купівлі - продажу: №02/04 від 02.04.2013, №16/05 від 16.05.2013, №03/06 від 03.06.2013, №17/06 від 17.06.2013, №19/07 від 19.07.2013, №21/08 від 21.08.2013, №28/08 від 28.08.2013, предметом яких є постачання інвентарю, основних засобів, запчастин та пакувальних матеріалів.
Фактичне виконання вказаних договорів підтверджується первинними документами: видатковими накладними та рахунками - фактурам (т.1, а.с.68-69, 78-79, 84-85, 87-88, 90-91, 93-94, 96-97, 101-102, 114-115, 119-120, 137-138, 142-143, 147-148); банківськими виписками (т.1, а.с.75, 81, 106-111, 122-133, 150-154); податковими накладними - №2 від 03.04.2014 на загальну суму 10950,00 грн., в тому числі ПДВ - 1825,00 грн., №1 від 16.05.2013 на загальну суму 19920,00 грн., в тому числі ПДВ - 3320,00 грн., №2 від 07.06.2013 на загальну суму 4992,00 грн., в тому числі ПДВ - 832,00 грн., №3 від 10.06.2013 на загальну суму 14400,00 грн., в тому числі ПДВ - 2400,00 грн., №4 від 14.06.2013 на загальну суму 28160,00 грн., в тому числі ПДВ 4698,33 грн., №6 від 19.06.2013 на загальну суму 4266,67 грн., №7 від 21.06.2013 на загальну суму 24500,00 грн., в тому числі ПДВ - 4083,33 грн., №8 від 25.06.2013 на загальну суму 28500,00 грн., в тому числі ПДВ - 4750,00 грн., №1 від 16.07.2013 на загальну суму 21500,00 грн., в тому числі ПДВ 3583,33 грн., №2 від 19.07.2013 на загальну суму 25000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4166,67 грн., №2 від 22.08.2013 на загальну суму 46200,00 грн., в тому числі ПДВ - 7700,00 грн., №3 від 28.08.2013 на загальну суму 25000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4256,67 грн., №4 від 30.08.2013 року на загальну суму 39700,00 грн., в тому числі ПДВ - 6616,66 грн.
Транспортування придбаного товару здійснювалось позивачем з використанням власного транспорту - автомобіля Ford Tranzit, д.н.з. ВАЗ 3902ВА.
Як вбачається із вказаних документів, вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.
Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ПП «Торговий дім «Андріївський-Плюс» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, відповідають положенням Наказу Міністерства фінансів України «Про порядок заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071.
В подальшому придбаний товар використовувався позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується актом приймання - здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, журналом-ордером та відомостями по рахунку «Виготовлення і модернізація основних засобів за квітень 2013 року» (щодо використання придбаного двигуна для модернізації автонавантажувача Nissan EPO1L10 300498), актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, журналами - ордерами та відомістю по рахунку (щодо використання придбаних автозапчастин для модернізації автомобіля DAF,), актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 28.06.2013, журналом - ордером та відомістю по рахунку 207 «Запасні частини» (щодо використання паливного насосу на автомобіль MAN 18225 для модернізації орендованого автомобіля MAN 18225, д.н.з. НОМЕР_1); договором купівлі-продажу №6 від 08.09.2011, укладеним між позивачем та ПП «ДЖ ПС ПЕТ», рахунками - фактурами, податковими та видатковими накладними (щодо постачання гігієнічного наповнювача, піддони та пакувальну плівку для якого було придбано у ПП «ТД «Андріївський-плюс»); договором №13/08 П від 10.08.2012 на надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом договором №908152 від 09.08.2013 про надання транспортних послуг, укладеними між позивачем та ПП «ДЖ ПС ПЕТ», рахунками - фактурами, актами здачі-прийняття робіт, товарно-транспортними накладнихми, подорожніми листами.
До того ж, позивачем орендовано вантажні автомобілі у гр.ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ «Авто дім транс» для транспортування придбаного товару, що підтверджується договорами оренди та свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів.
Отже з огляду на надані позивачем докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що укладені позивачем з ПП «Торговий дім «Андріївський - Плюс» договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.
Стосовно посилань податкового органу на ненадання позивачем документів, які б свідчили про якість товару, його походження, дотримання технічних умов - сертифікатів якості, технічних паспортів, та інших документів, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платників податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Законодавством про бухгалтерський та податковий облік не передбачено, що сертифікат, паспорт якості (відповідності) є обов'язковими первинними документами, що підтверджують здійснення між суб'єктами господарювання операцій з поставки товару. Перелічені документи не відносяться до тих, які є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту, а тому їх ненадання позивачем для проведення перевірки не є підставою для висновку податкового органу про нереальність здійснених господарських операцій.
З цих же підстав апеляційний суд вважає помилковим посилання відповідача на відсутність документів, що підтверджують дотримання умов перевезення товару, оскільки такі документами не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують отримання позивачем товару від ПП «Торговий дім «Андріївський - Плюс» та його використання в господарській діяльності позивача, що є належним підтвердженням реальності проведених позивачем господарських операцій та формування витрат та податкового кредиту за операціями з вказаним контрагентом.
На момент укладення та виконання означених вище договорів, контрагент позивача ПП «Торговий дім «Андріївський - Плюс» мав зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, був зареєстрований як платник податку на додану вартість.
Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Крім того, господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Також зазначені вище договори, укладені позивачем, не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства, або порушували публічний порядок.
Належні докази на підтвердження доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.
Отже, зважаючи на той факт, що відносини, що виникли між позивачем та ПП «Торговий дім «Андріївський - Плюс», оформлені належним чином складеними первинними документами, отриманий позивачем товар використаний у власній господарській діяльності, колегія суддів вважає правомірнім відображення позивачем вказаних господарських операцій в податковому обліку: віднесення вартості товару до складу витрат, податку на додану вартість у складі вартості цього товару - до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.
Стосовно посилань податкового органу на акт перевірки ПП «Торговий дім «Андріївський - Плюс» №87/11-23-22-02/34813180 від 18.04.2014 як доказ порушення позивачем вимог податкового законодавства України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт перевірки іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.
Виявлені податковим органом та зафіксовані у відповідному акті перевірки обставини щодо контрагента позивача не є беззаперечними доказами порушення податкового законодавства як позивачем, так і його контрагентом.
Відповідачем в ході проведення перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки товару меті та задачам діяльності платників податків, збитковості таких операції чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що реалізацію вказаних операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
Позиція податкового органу, яка базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентом позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.
Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування витрат та податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку до бюджету.
До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.
Також колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).
Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено суду наявності законних підстав для збільшення оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням сум грошового зобов'язання з податку на прибуток, податку на додану вартість, а також зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень та травень 2013 року.
Наведене свідчить про обґрунтованість задоволення судом першої інстанції позовних вимог щодо скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року у справі № П/811/2839/14 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко