10 червня 2015 року Справа № 914/4431/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі),
Короткевича О.Є.,
Куровського С.В.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Продуктекспосервіс груп ЛТД"
на ухвалувід 13.11.2014 господарського суду Львівської області
та постановувід 26.01.2015 Львівського апеляційного господарського суду
у справі№ 914/4431/13 господарського суду Львівської області
про банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "Продуктекспосервіс груп ЛТД", м. Львів
арбітражний керуючий Струць М.П., м. Київ (розпорядник майна)
кредиторпублічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ
в судовому засіданні взяли участь представники:
розпорядника майна боржника ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"Пономаренко А.О., довір.; Литвинюк Ю.В., довір.; Семеняка В.В., довір.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.12.2013 порушено провадження у справі №914/4431/13 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Продуктекспосервіс груп ЛТД" (далі - боржник) у порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI, далі - Закон про банкрутство).
Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.11.2014 (суддя Цікало А.І.) визнано грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", кредитор) до боржника в сумі 75 767 300,56 грн. як забезпечені заставою та підлягають задоволенню позачергово та 1 218 грн. судового збору в першу чергу. Зобов'язано розпорядника майна внести вказані вимоги до реєстру вимог кредиторів окремо та в першу чергу відповідно, а також відомості про майно, яке є предметом застави. Суд першої інстанції виходив з того, що вимоги кредитора є грошовими, підтверджені відповідними первинними документами та повністю забезпечені заставою майна боржника.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 (судді: Мирутенко О.Л. - головуючий, Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.) вказану ухвалу змінено щодо черговості задоволення вимог кредитора, а саме визнано грошові вимоги кредитора: в сумі 67 338 757 грн. як такі, що забезпечені заставою та погашаються позачергово, а в сумі 8 428 543,56 грн. у якості конкурсних вимог в четверту чергу. Суд апеляційної інстанції послався виключно на обставину подання кредитором додаткових пояснень до заяви про визнання грошових вимог, у якій самостійно зменшив розмір початково заявлених забезпечених заставою вимог. На думку суду, у цьому випадку решта заявлених вимог кредитора автоматично підлягає включенню до реєстру в якості конкурсних грошових вимог.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами ст.ст. 559, 593 Цивільного кодексу України. Боржник вказує на припинення його зобов'язань перед кредитором, як майнового поручителя, внаслідок припинення основного зобов'язання позичальників. У зв'язку з чим грошові вимоги кредитора становлять лише суму власних зобов'язань боржника, як позичальника кредитних коштів.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до правил частини 1 статті 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
Частиною 8 цієї ж статті встановлено обов'язок розпорядника майна внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Отже, на відміну від конкурсних кредиторів, грошові вимоги заставних кредиторів включаються в реєстр вимог кредиторів автоматично, не залежно від факту подання такими кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника. У зв'язку з цим на вимоги кредиторів, які забезпечені заставою, не розповсюджуються передбачені ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство наслідки пропуску тридцятиденного строку для звернення з грошовими вимогами.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що офіційне оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Продуктекспосервіс груп ЛТД" здійснено 05.03.2014 у № 42 (5792) газети "Голос України".
04.04.2014 кредитором було подано заяву з грошовими вимогами до боржника в загальній сумі 75 767 300,56 грн. із вимогою про включення всієї суми вимог до реєстру вимог кредиторів окремо, як таких, що забезпечені заставою майна боржника. До складу вказаних вимог, окрім заборгованості за тілом кредиту та відсотками, також включено і суми пені.
Заявлені кредитором грошові вимоги ґрунтуються на Генеральній кредитній угоді від 11.07.2007 № 010/08-11/1904, в рамках якої кожному з семи позичальників, а саме: ТОВ "Техно Модуль", ТОВ "Наш Край", ТОВ "Наш Край-ЛЦ", ТОВ "Наш Край-8", ТОВ "Сузір'я", ТОВ "Сматр Логістік" і боржнику було відкрито окремі кредитні лінії на підставі окремих кредитних договорів.
У забезпечення виконання усіма позичальниками зобов'язань за Генеральною кредитною угодою між кредитором та боржником укладено чотири договори іпотеки від 11.07.2007 за реєстровими номерами 5702, 5704, 2642, 2644, відповідно до яких боржник передав в іпотеку кредитору нерухоме майно загальною погодженою сторонами заставною вартістю 67 338 757 грн. Отже, за вищевказаною Генеральною кредитною угодою боржник одночасно є позичальником та майновим поручителем за виконання кредитних зобов'язань іншими позичальниками.
У подальшому 03.11.2014, тобто вже поза межами встановленого ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство тридцятиденного строку, кредитор звернувся до суду із додатковими поясненнями до заяви із грошовими вимогами, у яких просив визнати забезпеченими заставою лише вимоги в сумі 67 338 757 грн. - в межах вартості предмета застави. При цьому жодних вимог стосовно порядку включення до реєстру решти вимог кредитор взагалі не заявив.
Саме цими додатковими поясненнями і керувався суд апеляційної інстанції в обгрунтування висновку про необхідність включення вимог кредитора в сумі 8 428 543,56 грн. до четвертої черги, тобто фактично самостійно визнавши їх конкурсними грошовими вимогами.
Однак при цьому суд апеляційної інстанції проігнорував встановлений Законом про банкрутство порядок подання конкурсних грошових вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону про банкрутство у випадку відмови від забезпечення або перевищення суми грошових вимог вартості предмета застави заставний кредитор зобов'язаний подати до суду заяву з грошовими вимогами саме в якості конкурсного кредитора, тобто в порядку, встановленому ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону про банкрутство.
Виходячи зі змісту ст. 23 Закону про банкрутство, стосовно грошових вимог конкурсних кредиторів не передбачено подання поза межами присічного тридцятиденного строку будь-яких доповнень та уточнень до вже поданих заяв з грошовими вимогами до боржника. Що стосується змін розміру або підстав грошових вимог конкурсних кредиторів, то вони можуть мати місце виключно у межах встановленого тридцятиденного строку. Подання заяв з грошовими вимогами поза межами встановленого строку може мати місце, зокрема стосовно грошових вимог, забезпечених заставою.
У даному випадку подана єдина заява кредитора з грошовими вимогами до боржника стосувалась виключно вимог, забезпечених заставою (а.с. 2-18, том 2). Тому подання кредитором будь-яких доповнень, додаткових пояснень до цієї заяви може стосуватись лише обсягу вимог, забезпечених заставою.
Якщо ж кредитор мав на меті виокремлення з загального обсягу вимог частини конкурсних вимог, то такі наміри можуть бути реалізовані тільки шляхом подання до суду окремої заяви у порядку, встановленому ст. 23 Закону про банкрутство. Проте наявності відповідної заяви кредитора судами не встановлено.
У зв'язку з чим у даному випадку предметом розгляду у попередньому засіданні можуть бути виключно забезпечені вимоги кредитора.
Крім того, ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції при розгляді спірних вимог взагалі не з'ясовували обсяг включених до складу цих вимог штрафних санкцій.
Так, майновий поручитель за договором застави несе відповідальність перед заставодержателем за невиконання боржником (боржниками) основного зобов'язання як солідарний боржник, а заставодержатель має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (статті 553, 554 Цивільного кодексу України). У разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає перед заставодержателем в межах взятих на себе зобов'язань, тобто заставодержатель може задовольнити свої вимоги виключно за рахунок предмета застави. Таким чином, відповідальність боржника - майнового поручителя за цим зобов'язанням обмежується вартістю предмета застави.
Що стосується сум пені, то згідно з абз. 5 ст. 1 Закону про банкрутство недоїмка (штраф, пеня) не зараховується до складу грошових зобов'язань боржника. Тому згідно з ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство ці вимоги підлягають включенню окремо в шосту чергу. При цьому виокремлення сум пені з віднесенням їх до шостої черги стосується і грошових вимог, забезпечених заставою, за виключенням майнової поруки за договорами застави (іпотеки). Оскільки суми пені не є грошовими зобов'язаннями у розумінні Закону про банкрутство, то такі вимоги взагалі не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів боржника - майнового поручителя.
Отже, включенню до реєстру окремо до шостої черги підлягають лише штрафні санкції, нараховані на власну заборгованість боржника за Генеральною кредитною угодою, а решта штрафних санкцій (за зобов'язаннями боржника як майнового поручителя) взагалі не підлягають розгляду у межах справи про банкрутство.
Вищенаведене не було враховано судами, що свідчить про грубе порушення встановленого статтями 23, 25 Закону про банкрутство порядку розгляду грошових вимог до боржника та проведення попереднього засідання.
Таким чином, суди припустились порушення норм процесуального права, що призвело до неповного з'ясування обставин справи, в зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблені такі, що відповідають нормам чинного законодавства, висновки щодо зобов'язань сторін.
У силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 1115, 1117 ГПК України) суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути допущені порушення та прийняти рішення по суті заявлених вимог.
За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справа в частині розгляду грошових вимог кредитора - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, належним чином обчислити та визначити черговість задоволення спірних грошових вимог з детальною розшифровкою заборгованості, розглянути справу у відповідній частині згідно з вимогами чинного законодавства.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 553, 554 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Продуктекспосервіс груп ЛТД" задовольнити.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 та ухвалу господарського суду Львівської області від 13.11.2014 (про розгляд грошових вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") у справі №914/4431/13 скасувати.
3. Справу №914/4431/13 в частині розгляду грошових вимог публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до боржника передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді О.Є. Короткевич С.В. Куровський