Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Гладун Х.А.
№ 22-ц/796/8135/2015 Доповідач - Борисова О.В.
Справа №757/197/15-ц
м. Київ
11 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: Греку А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Буд» на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 січня 2015 року про забезпечення позову по справі за позовом публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Буд», приватного підприємства «ШУМ», ОСОБА_1, треті особи: Державна реєстраційна служба України, товариство з обмеженою відповідальністю «ТАКТ-НАФТА» про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,-
У грудні 2014 року ПАТ «БМ Банк» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив суд витребувати із чужого незаконного володіння у ТОВ «БМ Буд» та ПП «ШУМ» на його користь нежилі приміщення з №1 по №18 (групи приміщень № 58) (в літ. А), загальною площею 264,80 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на вказані приміщення; здійснити державну реєстрацію права власності на спірні приміщення за позивачем, скасувавши попередньо державні реєстрації права власності за ТОВ «БМ Буд» та ПП «ШУМ».
Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежилі приміщення з № 1 по № 18 (групи приміщень № 58) (в літ. А), загальною площею 264,80 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та заборони ТОВ «БМ Буд» та/або іншим особам уповноваженим на це власником, вчиняти дії, спрямовані на відчуження спірного нерухомого майна.
Заяву мотивовано наявністю загрози відчуження спірного приміщення третім особам, що зробить неможливим виконання судового рішення та призведе до порушення прав сторін.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20 січня 2015 року заяву ПАТ «БМ Банк» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ПАТ «БМ Банк» до ТОВ «БМ Буд», ПП «ШУМ», ОСОБА_1, треті особи: Державна реєстраційна служба України, ТОВ «ТАКТ-НАФТА» про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння - задоволено частково.
Накладено арешт на нежилі приміщення з № 1 по № 18 (групи приміщень № 58) (в літ. А), загальною площею 264,80 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належать на праві спільної часткової власності ТОВ «БМ Буд» та ПП «ШУМ».
У задоволенні решти вимог заяви - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду відповідач ТОВ «БМ Буд» подав апеляційну скаргу в якій просив ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в забезпеченні позову.
Посилається на те, що судом першої інстанції порушені вимоги процесуального законодавства та не враховані роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».
Зазначає, що в оскаржуваній ухвалі не наведено жодних обставин на підставі яких суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне приміщення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «БМ Буд» апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.
Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.
Відповідач ПП «ШУМ» та треті особи в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення представника позивача та представника відповідача ТОВ «БМ Буд», обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Частиною 3 ст.151 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та не забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що в оскаржуваній ухвалі не наведено жодних обставин на підставі яких суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне приміщення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів справи між сторонами дійсно виник спір щодо нерухомого майна та як вірно зазначив суд першої інстанції загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом права, що став предметом спору.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що обмеження господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном в повному обсязі може призвести до незворотних наслідків, оскільки відповідно до ч.1 ст.155 ЦПК України у разі скасування заходів забезпечення позову, набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 312, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Буд» - відхилити.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 січня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: