Справа № 752/953/15-ц
Провадження №: 2/752/2323/15
27 травня 2015 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Пасинок В.С.
при секретарі - Власенко Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» про стягнення страхового відшкодування, -
у січні 2015 року позивача звернулась до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування останнього вказала на те, що відповідач - ПрАТ «СК «УНІКА» в порушення умов укладеного між ними 03 березня 2011 року договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 131281/4002/0000204 провела їй лише часткову виплату в розмірі 1 295,30 грн. страхового відшкодування внаслідок ДТП, яка мала місце 25 лютого 2012 року і в якій було пошкоджено забезпечений транспортний засіб «Міцубісі Ланцер» державний номерний знак НОМЕР_1.
Вказала на те, що в порушення п. 10.1.4. договору страхова компанія задля визначення розміру страхового відшкодування прийняла до уваги звіт про оцінку вартості майнової шкоди, складений СПД ОСОБА_2 21 березня 2012 року, за яким вартість відновлювального ремонту пошкодженого в ДТП автомобіля «Міцубісі Ланцер» державний номерний знак НОМЕР_1 склала 86 657,33 грн., що перевищує 75% дійсної вартості транспортного засобу, а отже, останній згідно умов договору вважається зруйнованим, в той час як в розпорядження страхової компанії був наданий датований 07 березня 2012 року рахунок ТОВ «Дункан», за яким вартість ремонтних робіт склала лише 62 003,06 грн.
Вважаючи дії відповідача неправомірними та такими, що були спрямовані на навмисне зменшення суми страхового відшкодування, просила суд стягнути з останнього на свою користь суму страхового відшкодування в розмірі 60 707,76 грн. (62 003,62 грн. - 1 295,30 грн.), а також судові витрати у справі.
В судовому засіданні представник позивача обґрунтування позову та його вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні категорично заперечив проти пред'явлених ОСОБА_1 вимог, просив суд відмовити у їх задоволенні з огляду на їх недоведеність та безпідставність, врахувавши при цьому доводи сторони відповідача, викладені в наявних в матеріалах справи письмових запереченнях (а.с. 59-61).
Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що між сторонами у справі 03 березня 2011 року був укладений договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 131281/4002/0000204, за предметом якого в частині добровільного страхування наземного транспорту є майнові інтереси, які не суперечать закону, пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням, зазначеним у п. 1.2. договору; в частині добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту - майнові інтереси страхувальника, які не суперечать закону, пов'язані із відшкодуванням страхувальником шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; в частині добровільного страхування від нещасних випадків на транспорті - майнові інтереси, які не суперечать закону, пов'язані із життям, здоров'ям і працездатністю водія та/або пасажирів ТЗ (а.с. 36-44).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов до висновку про те, що сторони, зокрема, позивач, підписавши спірний договір, встановили факт досягнення згоди між собою щодо всіх істотних умов договору.
Крім того, на думку суду, у даному випадку, наявність підписаного правочину свідчить про те, що його сторони бажали укласти правочин їх і, що зовнішній вираз їх волі відповідає внутрішньому.
Так, згідно п. 1.7. договору сторонами визначений варіант 1 розрахунку суми страхового відшкодування, який згідно п. 10.1.8.2 договору визначається як: при повному конструктивному або фізичному зруйнуванні ТЗ страховик здійснює виплату страхового відшкодування, виходячи за вирахуванням франшизи, зносу, який визначається відповідно до п. 10.1.2.2. договору, та вартості залишків ТЗ. Майнові права на ТЗ у цьому випадку залишаються у страхувальника.
Згідно п.п. «ж» п. 10.1.4 договору при настанні страхових випадків за ризиками «ДТП», «Протиправні дії третіх осіб», «Стихійне лихо», «Пожежа», «Інші випадки» для отримання страхового відшкодування подаються документи, складені ремонтним підприємством та погоджені страховиком, які містять відомості стосовно вартості відновлювального ремонту; або акти виконаних робіт (наряди-замовлення, накладні) та фіскальні чеки або інші фінансові документи (у випадку сплати страхувальником вартості відновлювального ремонту, погодженого страховиком); або звіт (дослідження) експерта/оцінювача з відповіддю на поставлені питання: визначення дійсної вартості ТЗ; визначення матеріального збитку без врахування втрати товарної вартості; визначення залишкової вартості ТЗ (у разі повного конструктивного або фізичного зруйнування ТЗ).
Як встановлено в ході розгляду справи, виплата страхового відшкодування була здійснена страховою компанією в розмірі 1 295,30 грн. згідно визначеного договором страхування 1 варіанту розрахунку суми страхового відшкодування на підставі звіту про оцінку вартості майнової шкоди, складеного СПД ОСОБА_2 21 березня 2012 року.
Звертаючись до суду, позивач вказав на невірність висновків даного звіту, оскільки, на думку позивача, останні були здійснені з метою зменшення в подальшому страховою компанією суми страхового відшкодування.
Проте, дане твердження позивача судом до уваги не приймається з огляду на його недоведеність, як того вимагає ст. 60 ЦПК України.
Підстав для сумніву у висновках даного звіту у суду немає, позивач, в свою чергу, в ході розгляду справи не скористалась жодним із наданих їй як особі, яка бере участь у справі, цивільно-процесуальним законодавством правом, визначеним у ст. 27 ЦПК України, а також порядком витребування доказів, який передбачений правилами ст. 137 ЦПК України, та не витребувала у встановленому законом порядку доказів, необхідних їй для обґрунтування своєї позиції з даного приводу.
При цьому посилання позивача на рахунок ТОВ «Дункан Моторс», за яким вартість відновлювального ремонту автомобіля «Міцубісі Ланцер» державний номерний знак НОМЕР_1 визначена в розмірі 62 003,62 грн., судом оцінюється критично та також не приймається до уваги з огляду на його недоведеність в розрізі положень ст. ст. 57-59 ЦПК України. До того ж, з боку позивача в розпорядження суду не було надано доказів надання вказаного розрахунку страховику та його погодження останнім, як того вимагають умови укладеного між ними договору.
Посилання сторони позивача на висновки звіту про визначення вартості матеріального збитку, складеного ПП ОСОБА_3 21 травня 2012 року, не приймаються судом до уваги з огляду на їх здійснення після виплати страхового відшкодування позивачу та недоведеності також перед судом в розрізі положень ст. ст. 57-59 ЦПК України.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача, через що останні не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, ст. ст. 7, 15, 16, 203, 215, 509, 627, 628 ЦК України, керуючись ст. ст. 10-11, 27, 57-60, 88, 137, 209, 223, 212-215, 218, ЦПК України,суд,-
у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» про стягнення страхового відшкодування - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.С. Пасинок