03 червня 2015 року м. Київ К/800/25482/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.
Бившевої Л.І.
Шипуліної Т.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Круг-С»
на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04.02.2012
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013
у справі № 2а/2370/786/2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Круг-С»
до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області
Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.02.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013, у задоволенні адміністративного позову товариству з обмеженою відповідальністю «Круг-С» (надалі - ТОВ «Круг-С», позивач) до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.
Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо відсутності реального здійснення позивачем з його контрагентом господарських операцій.
Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04.02.2012 і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Відповідач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її касаційному розгляду.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року по взаємовідносинах з приватним підприємством «Автомобіліст».
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (надалі - Закон «Про оподаткування прибутку підприємств»), п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток на 29694 грн.; пп. 7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (надалі - Закон «Про податок на додану вартість»), ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено суму податку на додану вартість на суму 24652,00 грн.
У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки № 118/23-2/25206748 від 13.02.2011 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 27.02.2012: № 0000842301, яким збільшено грошове зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 26716,00 грн., у тому числі 24652,00 грн. - за основним платежем та 2064,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000852301, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток на 32274,00 грн., у тому числі 29694,00 грн. - за основним платежем, 2580,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями .
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та приватним підприємством «АТП Автомобіліст» укладено договір на перевезення вантажу.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин до набрання 01.01.2011 чинності Податковим кодексом України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що діяла до 01.04.2011, визначає, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.
В касаційній скарзі позивачем зазначено, що наданими ним документами підтверджується реальність здійснених з контрагентом правочинів. Проте, колегія суддів погодужується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо безтоварності укладених позивачем з контрагентами правочинів з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження виконання умов укладеного з контрагентом договору позивачем надано акти виконаних послуг, які містять загальне визначення послуг щодо перевезення вантажів та їх вартість. При цьому в них не вказано маршрути, їх кількість, дальність, та кількість використаних паливно-мастильних матеріалів. Крім того, позивачем не надано товарно-транспортних накладних на перевезення вантажу транспортними засобами контрагента, що не дає можливості встановити, які вантажі перевозились, вантажовідправника та іншу інформацію, необхідну для підтвердження господарської операції та фактичного перевезення вантажу за укладеним договором. Хоча товарно-транспортна накладна не є обов'язковим документом на підтвердження реальності здійснених господарських операцій, їх оцінка повинна даватись на підставі комплексного, всебічного з'ясування фактичних обставин справи, змісту та характеру укладеного правочину. Враховуючи те, що змістом господарських операцій позивача з контрагентом було надання послуг з перевезення вантажу, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необхідності оформлення відповідних документів на підтвердження транспортування товару.
В касаційній скарзі позивач також зазначає, що підставою проведення позапланової невиїзної перевірки стало порушення кримінальної справи відносно працівників його контрагента ПП «АТП Автомобіліст», а тому, на думку позивача, оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням процедури, передбаченої Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення - рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.
Враховуючи те, що кримінальну справу призначено стосовно працівників ПП «АТП Автомобіліст», а перевірка проводилась щодо іншого суб'єкта господарювання - «Круг-С», колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вимоги зазначеної статті не поширюються на порядок прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки позивача.
Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження доводів касаційної скарги позивачем не надано.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.
З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Круг-С» залишити без задоволення.
2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 у справі № 2а/2370/786/2012 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв
Судді:(підпис)Л.І. Бившева
(підпис) Т.М. Шипуліна