03 червня 2015 року м. Київ К/800/21700/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.
Бившевої Л.І.
Шипуліної Т.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінодел»
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014
у справі № 821/3713/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінодел»
до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції
Головного управління Міндоходів у Херсонській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-
рішень, -
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19.12.2013 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінодел» задоволено; визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 08.08.2013 №0000582200 та №0000592200.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 апеляційну скаргу Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області задоволено; постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.12.2013 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності реального здійснення позивачем з його контрагентом господарських операцій.
Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 і залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.12.2013.
Відповідач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її касаційному розгляду.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.09.2012 року по 22.07.2013 року по взаємовідносинам з ТОВ "Карбон Юг".
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 4 квартал 2012 року на суму 378700,00 грн.; п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту та занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 423500,00 грн.
У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки від 05.08.2013 року №328/22-0/33312152 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 08.08.2013: №0000582200, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 529375,00 грн., в тому числі за основним платежем - на 423500,00 грн., за штрафними санкціями - на 105875,00 грн.; №0000592200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 473375,00 грн., в тому числі за основним платежем - на 378700,00 грн., за штрафними санкціями - на 94675,00 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ "Карбон-Юг" укладено: договір про виконання послуг із збирання, перевезення, утилізації/захоронення відходів переробки винограду від 25.10.2012 №25/10, договір про постачання матеріалів будівельного призначення від 30.11.2012 №30/11, договір купівлі-продажу дріжджів культурних ТОР15 від 03.12.2012 №03/12. На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано: акти виконаних робіт, податкові накладі, докази оплати
Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, в наданих позивачем на підтвердження реального виконання договору від 25.10.2012 №25/10 податкових накладних та акті прийому-передачі товару не співпадають кількість товару та одиниця його виміру. Крім того, на підтвердження фактичного виконання договору від 30.11.2012 №30/11 позивачем не надано заявки покупця на будівельні матеріали та рахунки-фактур, які відповідно до п.1.1 зазначеного договору є невід'ємними його частинами та на підставі яких здійснюється фактична поставка товару. Водночас, на підтвердження реальності договору від 03.12.2012 №03/12 позивачем надано виключно податкова накладна та докази оплати, при цьому жодних доказів використання придбаного товару у власній господарській діяльності, як і економічної доцільності укладення зазначеного договору позивачем не надано.
При цьому, позивачем ні до перевірки, ні під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не надано документів, що підтверджують транспортування будівельних матеріалів та дріжджів культурних ТОРІ5, оприбуткування їх на складі, обліку внутрішнього переміщення на підприємстві, актів їх списання або документів, що підтверджують наявність складських залишків придбаних товарів.
В касаційній скарзі позивачем зазначено, що документальна виїзна перевірка ТОВ «Вінодел» призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, оскільки судові рішення у даному кримінальному провадженні відсутні, позивач вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для винесення податкових повідомлень-рішень за наслідками такої перевірки.
Відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення - рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.
Проте, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, постанову про призначення позапланової документальної перевірки прийнято в рамках досудового розслідування за фактом використання невстановленими особами ТОВ «Карбон-Юг» для сприяння в ухиленні від сплати податків підприємствам реального сектору економіки, а перевірка проводилась щодо іншого суб'єкта господарювання - ТОВ «Вінодел», а тому вимоги зазначеної статті не поширюються на порядок прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки позивача.
Жодних інших належних та допустимих доказів на підтвердження доводів касаційної скарги позивачем не надано, її доводи базуються виключно на цитуванні норм податкового законодавства.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про доведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.
З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінодел» залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 у справі № 821/3713/13-а залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв
Судді:(підпис)Л.І. Бившева
(підпис) Т.М. Шипуліна