27 травня 2015 року м. Київ К/800/65668/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді - Загороднього А.Ф.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року
у справі № 345/540/14-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Калузької міської ради
про стягнення допомоги на оздоровлення, -
встановила:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Калузької міської ради про визнання дій неправомірними.
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 березня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Калузької міської ради протиправними та зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення, як інваліду ІІІ-ї групи, відповідно до вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2013 рік в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, встановленої Законом України «Про державний бюджет» на момент проведення виплати, із врахуванням виплачених сум.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
ОСОБА_1 не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу в якій посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, що підтверджується відповідним посвідченням та визнаний інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи.
09 серпня 2013 року щорічна допомога на оздоровлення за 2013 рік була виплачена ОСОБА_1 в розмірі визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В подальшому, на звернення позивача щодо перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, Управління праці та соціального захисту населення Калузької міської ради листом від 31 січня 2014 року відмовило позивачу у задоволенні вказаної заяви, у зв'язку з відсутністю достатнього фінансування з Державного бюджету.
Відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, інвалідам IIІ групи, розмір щорічної допомоги на оздоровлення складає 90 грн.
Вищезазначене положення Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік» прийняті пізніше ніж Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», неконституційними не визнавалися, положення постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є чинними.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року у справі № 3-рп/2012 визначено, що в аспекті конституційного подання положення частини 2 статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших і сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про правомірність нарахування позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562.
Наведене відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 20 січня 2015 року у справі № 21-397а14
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді О.А. Веденяпін
М.П. Зайцев
.