ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.06.2015Справа №910/11488/15
Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.
За участю секретаря судового засідання Кот Т.М.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" , м. Київ,
доПриватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", м. Київ,
проВідшкодування шкоди в порядку регресу 6 643,90 грн.
за участю представників сторін:
від позивача:Беляєв Ю.Л. (довіреність №123/15 від 09.02.2015р.)
від відповідача:Петренко Р.О. (довіреність №3 від 02.01.2015р.)
Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (надалі - ТДВ "Експрес Стирахування", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", (надалі - ПРАТ "АСК "ІНГО Україна", відповідач) про відшкодування шкоди у порядку регресу в сумі 6 643,90 грн.
Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і сплативши, у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо- транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як страховик, що застрахував цивільну відповідальність винної у пригоді особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2015р. порушено провадження у справі №910/11488/15 та призначено її до розгляду на 20.05.2015р.
20.05.2015р. уповноваженими представниками сторін подано через відділ діловодства та документообігу (канцелярія) суду витребувані ухвалою про порушення провадження у справі документи, зокрема, довідку про відсутність аналогічного спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав та відзив на позовну заяву.
Господарським судом міста Києва 20.05.2015р. оголошено перерву на 10.06.2015р.
Уповноважений представник позивача у судовому засіданні 10.06.2015р. надав пояснення стосовно відзиву відповідача на позовну заяву, просив заявлені позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову в частині включення страхового відшкодування у розмірі 1 776,60 грн., зарахованого в якості сплати страхового платежу та повідомив про відсутність заперечень, стосовно включення податку на додану вартість до суми страхового відшкодування у розмірі 4 867,30 грн.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/11488/15.
Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва
03.05.2012р. між ТДВ "Експрес Стирахування" (надалі - страховик), як страховиком, та Саприкіним Миколою Григоровичем (надалі - страхувальник), як страхувальником, укладено договір № 202.12.2115812 добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави, за яким предметом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки/моделі ЗАЗ TF698K, державний реєстраційний номер АІ0669СО.
26.02.2013р. по вулиці Каштанова, місто Обухів, Київської області відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки/моделі Opel Astra, державний реєстраційний номер АА1311ОМ, під керуванням Федосенка Володимира Віталійовича та транспортним засобом марки/моделі ЗАЗ TF698K, державний реєстраційний номер АІ0669СО, під керуванням Бочарова Віталія Володимировича (право керування передбачено у технічному паспорті), в наслідок чого транспортний засіб останнього отримав механічні пошкодження.
Вищевказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм Федосенком В.В. Правил дорожнього руху України, що підтверджено постановою Дарницького районного суду міста Києва № 753/4481/13-п.
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, 28.02.2013р. страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку та виплати страхового відшкодування за договором 202.12.2115812 від 03.05.2012р. в рахунок погашення кредитної заборгованості.
Уточнюючи порядок виплати страхового відшкодування, страхувальник звернувся до страховика із заявою від 30.04.2013р., в якій просив частину страхового відшкодування зарахувати в якості сплати страхового платежу, а решту - в рахунок погашення кредитної заборгованості.
Супровідним листом №41940-23-б/б від 28.05.2013р., адресованим директору ТДВ "Експрес Страхування", Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" надало згоду на виплату страхового відшкодування в рахунок погашення заборгованості страхувальника за кредитним договором № 21050341229 від 04.05.2011р.
Згідно до страхового акту № 3.13.647-2 від 06.06.2013р. підставою для визначення розміру вартості матеріального збитку, спричиненому транспортному засобу страхувальника є калькуляція № 03/13/647 від 29.04.2013р., а пунктом 2.7. встановлено, що до виплати підлягає страхове відшкодування в розмірі 6 643,90 грн. В свою чергу, у пунктах 3.1. та 3.2. розділу "Розпорядження про виплату страхового відшкодування" зазначено механізм та розмір сплати страхового відшкодування, а саме: зарахування страхового відшкодування у розмірі 1 776,60 грн. в якості оплати страхового платежу по договору страхування № 202.13.2170696 від 23.04.2013р. та зарахування відповідно - 4 867,30 грн. на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк".
Позивач, керуючись умовами договору № 202.12.2115812 від 03.05.2012р., перерахував на рахунок ПАТ "Альфа-Банк" суму страхового відшкодування у розмірі 4 867,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9444 від 06.06.2013р. та - 1 776,60 грн. в рахунок сплати страхового платежу Саприкіним М.Г., що підтверджується наданою карткою рахунку 36.1.1.1, зокрема, платіж ЦО00277 (взаємозалік).
Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до наявної у матеріалах справи інформації, цивільно-правова відповідальність власника забезпеченого транспортного засобу марки/моделі Opel Astra, державний реєстраційний номер АА1311ОМ, згідно полісу № АВ/8140388, на момент скоєння ДТП застрахована ПРАТ "АСК "ІНГО Україна" - відповідачем у справі.
Зважаючи на вищевикладене, позивачеві перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому 21.08.2013р. ТДВ "Експрес Страхування" звернулось до відповідача з претензією на регресне відшкодування та, не отримавши відповіді - 05.05.2015р. позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до ПРАТ "АСК "ІНГО Україна" про відшкодування майнової шкоди.
В свою чергу, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав відсутності в матеріалах справи документального підтвердження про зарахування страхового відшкодування в розмірі 1 776,60 грн. в рахунок сплати страхового платежу страхувальником. В судовому засіданні представник ПРАТ "АСК "ІНГО Україна" фактично відмовився від заперечень щодо необхідності зменшення розміру страхового відшкодування на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість, у зв'язку із наданням представником позивача акту виконаних робіт № 9 від 16.03.2013р. щодо відновлювального ремонту транспортного засобу марки/моделі ЗАЗ TF698K, державний реєстраційний номер АІ0669СО.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. (ст. 1188 ЦК України)
Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Пунктом 5 статті 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Постановою Дарницького районного суду у справі 753/4481/13-п від 17.04.2013р. визнано винним Федосенка В.В. у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки/моделі Opel Astra, державний реєстраційний номер АА1311ОМ, та в діях останнього передбачено склад адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.
Відповідно до наявної у матеріалах справи інформації щодо полісу №АВ/8140388, цивільно-правова відповідальність Федосенка В.В. на момент скоєння ДТП, як водія забезпеченого транспортного засобу марки/моделі Opel Astra, державний реєстраційний номер АА1311ОМ, застрахована відповідачем у справі - ПРАТ "АСК "ІНГО Україна". (діючий поліс на дату скоєння ДТП)
Таким чином відповідач - Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки/моделі ЗАЗ TF698K, державний реєстраційний номер АІ0669СО.
Згідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - ТДВ "Експрес Страхування" - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави № 202.12.2115812 від 03.05.2012р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Федосенка В.В., як до особи, відповідальної за завдані збитки.
Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.
При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого Господарського суду України від 11.04.2013р. у справі №5011-23/10750-2012.
Згідно страхового акту № 3.13.647-2 від 06.06.2013р. підставою для визначення розміру вартості матеріального збитку, спричиненому транспортному засобу страхувальника є калькуляція № 03/13/647 від 29.04.2013р., а пунктом 2.7. вищевказаного акту встановлено, що до виплати підлягає страхове відшкодування в розмірі 6 643,90 грн. В свою чергу, у пунктах 3.1. та 3.2. розділу "Розпорядження про виплату страхового відшкодування" зазначено механізм та розмір сплати страхового відшкодування, а саме: зарахування страхового відшкодування у розмірі 1 776,60 грн. в якості оплати страхового платежу по договору страхування № 202.13.2170696 від 23.04.2013р. та зарахування відповідно - 4 867,30 грн. на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, позивач здійснив виплати суми страхового відшкодування у розмірі 4 867,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9444 від 06.06.2013р. та - 1 776,60 грн. в рахунок сплати страхового платежу Саприкіним М.Г., що підтверджується наданою карткою рахунку 36.1.1.1, зокрема, платіж ЦО00277 (взаємозалік). В свою чергу, підставою визначення розміру збитку відповідно до страхового акту № 3.13.647-2 від 06.06.2013р. є калькуляція № 03/13/647 від 29.04.2013р. (розрахунок зроблений без включення до загального розміру страхового відшкодування податку на додану вартість)
Враховуючи заперечення відповідача стосовно взаємозаліку суми страхового відшкодування у розмірі 1 776,60 грн. господарський суд міста Києва вважає за доцільне зазначити наступне.
Відповідно до п.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами, а до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину. (п.п. 3 та 5 названої статті)
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. (ч. 2 ст. 601 ЦК України)
Статтею 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Вимоги які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати наступним умовам:
1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, зокрема грошей). В той же час правило однорідності вимог не стосується підстави виникнення такої вимоги, у зв'язку з чим допускається зарахування однорідних вимог, які випливаються із різних договорів;
3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Приписами статті 602 ЦК України зазначено, що не допускається зарахування зустрічних вимог:
1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;
2) про стягнення аліментів;
3) щодо довічного утримання (догляду);
4) у разі спливу позовної давності;
5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд міста Києва дійшов висновку, що заява про зарахування суми страхового відшкодування в розмірі 1 776,60 грн. в якості сплати страхового платежу за договором № 202.13.2170696 страхувальника Саприкіна М.Г. від 30.04.2013р. є одностороннім правочином, який повністю відповідає умовам, що можуть бути застосованими до нього, як Цивільним кодексом так і жодним іншим законодавчім актом.
Проаналізувавши положення договору № 202.12.2115812 від 03.05.2012р. суд зазначає, що вищевказаним договором не передбачено заборони або неможливості виплати страхового відшкодування в рахунок сплати страхового платежу, натомість він містить умови щодо переліку документів, що підтверджують настання страхового випадку та визначення розміру відповідного страхового відшкодування.
Пунктом 9.18. договору сторони погодили порядок виплати страхового відшкодування, зазначивши, що воно здійснюється в безготівковій формі.
Отже, наведене вище свідчить про те, що картка рахунку 36.1.1.1, зокрема, платіж ЦО00277 (взаємозалік) є належним та допустимим доказом сплати частини страхового відшкодування розміром 1 776,60 грн. в якості сплати страхового платежу за договором № 202.13.2170696 в розумінні ст. 34 ГПК України.
Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Полісом № АВ/8140388 передбачено франшизу розміром 0 (нуль) грн., у зв'язку з чим сума страхового відшкодування не підлягає зменшенню. Остаточною позовною вимогою заявленою до відповідача є відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 6 643,90 грн. (4 867,30 грн. - сплата кредитної заборгованості та 1 776,60 - сплата страхового платежу)
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України укладення договору передбачає відповідність останнього встановленим законодавством вимогам, і його умови не суперечать положенням нормативно-правових актів. Отже, належним чином укладений договір є обов'язковим для сторін і повинен добросовісно виконуватись.
Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язання за своєю правовою природою є правовідношенням, зміст якого розкривається, як через активну поведінку боржника - здійснення ним певної дії (передачі майна, виконання роботи, надання послуги, сплати грошей тощо), так і пасивну - утримання від певної дії. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених у статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 526 ЦК України встановлено загальне правило виконання зобов'язання, а саме - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Саме належне виконання зобов'язання означає досягнення тієї мети, яку сторони ставили перед собою, вступаючи у зобов'язання. Належне виконання тягне за собою припинення зобов'язання (ст. 599 ЦК).
Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.
Суд приходить до висновку, що відповідачем - ПРАТ "АСК "ІНГО Україна" не доведено відсутності у нього зобов'язань перед позивачем по виплаті страхового відшкодування у порядку регресу.
За таких обставин, позовні вимоги ТДВ "Експрес Страхування" до ПРАТ "АСК "ІНГО Україна" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної вимоги є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, з урахуванням приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва. -
1. Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (01054, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 33, код ЄДРПОУ 16285602) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (01004, місто Київ, вулиця Червоноармійська, будинок 15/2, код ЄДРПОУ 36086124) сплачене страхове відшкодування у розмірі 6 643 (шість тисяч шістсот сорок три) грн. 90 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено - 12.06.2015 року.
Суддя В.В. Князьков