2 червня 2015 рокум. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Леванчук А.О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, подану їхнім представником ОСОБА_5, на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 7 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітньої
ОСОБА_7, а також до ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх: ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа - відділ по Хортицькому району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, про стягнення заборгованості за договором позики за рахунок спадкового майна,
ОСОБА_2, ОСОБА_3, звернулися до суду з позовом, який не одноразово уточнювали і просили стягнути з ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, на користь кожного з них по
12 208 грн 34 коп., з ОСОБА_4 на користь кожного з них по 6 104 грн
17 коп. Позивачі посилалися на те, що 1 червня 2013 року ОСОБА_4 на прохання ОСОБА_10, з яким вона перебувала у той час у зареєстрованому шлюбі, отримала від них у позику грошові кошти у сумі 293 000 грн., з цільовим призначенням - на придбання нерухомості у м. Запоріжжі зі строком повернення грошових коштів до 14 жовтня 2013 року, що підтверджується розпискою ОСОБА_4 від 1 червня 2013 року. У визначений у розписці строк сума позики повернута не була з посиланням на те, що кошти будуть повернуті пізніше. З'ясувалося, що позичені кошти були витрачені
ОСОБА_10 на придбання нерухомості та земельної ділянки, однак останній ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер.
Позивачі вважали, що неповернута сума позики має бути погашена за рахунок спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_10 У зв'язку з цим просили задовольнити їхній позов.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 7 травня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.
У касаційній скарзі заявники порушують питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно встановив характер спірних правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 з підстав недоведеності та необґрунтованості заявлених ними позовних вимог.
Докази та обставини, на які посилаються заявники в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої і апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.
У зв'язку з цим у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, а також до ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх: ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа - відділ по Хортицькому району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, про стягнення заборгованості за договором позики за рахунок спадкового майна.
Додані до скарги матеріали повернути заявникам.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ: А.О. Леванчук