04 червня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Леванчука А.О. Мазур Л.М., Писаної Т.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда Ірина Вікторівна, відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 03 березня 2015 року,
У червні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати виконавчий напис нотаріуса, вчинений 01 листопада 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. за реєстраційним № 3152 таким, що не підлягає виконанню.
На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що на порушення вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року (далі - Порядок), нотаріусом вчинено виконавчий напис з пропуском трирічного строку, оскільки з часу направлення боржнику вимоги про дострокове погашення кредиту 20 вересня 2010 року до моменту вчинення виконавчого напису 01 листопада 2013 року минуло більш ніж три роки.
За викладених обставин вважає спірний виконавчий напис, вчинений 01 листопада 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. за реєстраційним № 3152 таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з чим просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Дарницького районного суду від 14 липня 2014 року.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03 березня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, мотивуючи свої доводи порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували норми матеріального права, які їх регулюють, та виходили з того, що банк звернувся до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису з дотриманням процедури та строків, передбачених Законом України «Про нотаріат» та Порядком, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню; при цьому апеляційний суд вірно зазначив, що строк перебування документів у нотаріуса з 22 серпня 2013 року до моменту вчинення виконавчого напису 01 листопада 2013 року не міг бути підставою для відмови у вчиненні виконавчого напису, оскільки у кредитора з моменту направлення першої вимоги боржнику 20 вересня 2010 року, та станом на дату направлення повторної вимоги 10 червня 2013 року, а також на момент звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, не минув трирічний строк з дня виникнення у нього права вимоги.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 03 березня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: А.О. Леванчук
Л.М. Мазур
Т.О. Писана