Сколівський районний суд Львівської області
Справа № 453/80/15-ц
№ провадження 2/453/141/15
04.06.2015 року Сколівський районний суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Микитина В.Я.;
з участю секретаря Корнута Т.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сколе Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, -
Позивач ОСОБА_1 16.01.2015 року звернулася в суд із позовною заявою, уточненою 05.05.2015 року у ході судового розгляду справи, в якій, з урахуванням поданих уточнень, просить поділити майно, набуте нею за час перебування у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2, а саме автомобіль марки ВАЗ 217030, легковий седан - В сірого кольору, номер двигуна - НОМЕР_2, номер кузова - НОМЕР_3, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 75000 грн., стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь компенсацію ? частини вказаного автомобіля у розмірі 37000 грн.. Також просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь судові витрати у справі у розмірі 375 грн.. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вони з відповідачем з серпня 2002 року по вересень 2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі. За час перебування у шлюбі ними за спільні кошти придбаний автомобіль марки ВАЗ 217030, легковий седан - В сірого кольору, номер двигуна - НОМЕР_2, номер кузова - НОМЕР_3, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, вартість якого станом на дату звернення до суду із даним позовом становила 75000 грн.. Враховуючи той факт, що згадане вище рухоме майно після розірвання шлюбу між нею та відповідачем ОСОБА_2 не поділено у визначеному законом порядку, як і не існує договір на володіння, користування і розпорядження спільно нажитим майном, вона була змушена звертатися до суду із даним позовом шляхом стягнення на свою користь половини зазначеної вартості автомобіля.
Належним чином уповноважений представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, однак перед початком судового розгляду справи по суті подав клопотання вх. № 2563 від 04.06.2015 року (а. с. 54), в якому уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві (а. с. 4-6) та заяві про уточнення позовних вимог (а. с. 47), а справу розглянути у його відсутності за наявними у ній доказами.
Належним чином уповноважені представники відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчать розписки про вручення судових повісток у суді 05.05.2015 року (а. с. 52, 53), у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили і заяви про розгляд справи у їх відсутності не подали.
З огляду на вказане, суд визначив причини неявки представників відповідача у судове засідання неповажними і, враховуючи відповідне клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі з підтриманням позовних вимог, ухвалив проводити розгляд справи по суті без участі сторін за наявними у матеріалах справи доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень вказаного Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутністю осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відтак, фіксування судового процесу даної справи за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, давши належну оцінку доказам по справі, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Так, у судовому засіданні встановлено, що позивач та відповідач 31.08.2002 року зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4, виданого цього ж дня Орявською сільською радою Сколівського району Львівської області (а. с. 55).
Вказаний шлюб розірвано 08.08.2013 року, що підтверджується копією заочного рішення Сколівського районного суду Львівської області, ухваленого у справі № 453/841/13-ц., провадження № 2/453/354/13 р. (а. с. 12). Згадане заочне рішення суду 02.09.2013 року набрало законної сили, що підтверджується відповідною відміткою на ньому.
За час перебування у шлюбі, на ім'я відповідача 05.03.2009 року зареєстровано (перереєстровано у зв'язку із втратою первинного свідоцтва про реєстрацію) транспортний засіб марки ВАЗ 217030, легковий седан - В сірого кольору, номер двигуна - НОМЕР_2, номер кузова - НОМЕР_3, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується обліковою карткою приватного транспортного засобу, виданою Стрийським МРЕВ ДАІ при ГУ МВС України у Львівській області 13.01.2015 року (а. с. 9), з якої також вбачається та обставина, що на підставі проведеної перереєстрації на ім'я відповідача було видане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5. Вказаний автомобіль був придбаний відповідачем 19.03.2008 року, що підтверджується заказом-нарядом № 713-12/804-80959, контракт № 804/00232934/081 ЗАО «Концерн УКРАВТОПРОМ» (а. с. 10) та карточкою комплектації автомобіля ОАО «АВТОВАЗ» від 18.03.2008 року (а. с. 11).
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Як йдеться у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них; продуктивна і робоча худоба; засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери; паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Таким чином, транспортний засіб марки ВАЗ 217030, легковий седан - В сірого кольору, номер двигуна - НОМЕР_2, номер кузова - НОМЕР_3, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 є об'єктом права спільної сумісної власності позивача та відповідача, оскільки був набутий ними за час шлюбу і не відноситься згідно чинного законодавства до речей індивідуального користування.
Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється виключно за взаємною згодою, відповідно до чинного ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або шлюбним договором.
Як встановлено судом, жодної домовленості між сторонами з приводу володіння, користування та розпорядження спільно нажитим майном та їх часток не існує, як і не існує шлюбного договору, укладеного між ними.
Таким чином, суд вважає підставними вимоги позивача щодо поділу транспортного засобу марки ВАЗ 217030, легковий седан - В сірого кольору, номер двигуна - НОМЕР_2, номер кузова - НОМЕР_3, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1. Однак, здійснити поділ такого транспортного засобу у спосіб, як це просила позивач - шляхом стягнення грошової компенсації половини його вартості, не представляється можливим, так як сторони не досягли згоди щодо вартості спірного автомобіля, клопотань про призначення у справі експертизи для визначення його дійсної вартості на час вирішення питання про поділ автомобіля сторони не заявляли, а довідку, видану 15.01.2015 року Стрийським автосервісним підприємством АТ «ЛЬВІВ-АВТО» про вартість спірного транспортного засобу у розмірі 75000 грн. (а. с. 19) суд вважає неналежним доказом у справі і бере таку до уваги лише у частині подальшого вирішення питання судових витрат у справі.
Разом з тим, беручи до уваги у першу чергу час придбання спірного транспортного засобу та його реєстрації (перереєстрації) за відповідачем, питання його поділу між сторонами підлягає вирішенню, оскільки сторони не досягли згоди. Враховуючи те, що спірний автомобіль є об'єктом права спільної сумісної власності сторін, виходячи з положень ч. 1 ст. 70 СК України, суд вважає, що такі частки є рівними.
Згідно роз'яснень, які містяться у п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільні речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі, коли кожен із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, що є у даному випадку, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Оскільки має місце згода одного з подружжя (позивача) на отримання грошової компенсації без попереднього внесення другим із подружжя (відповідачем) відповідної грошової суми на депозитний рахунок взамін виділення останньому спірного автомобіля і він такого не бажав, а також з урахуванням недосягнення між сторонами згоди щодо вартості автомобіля, то суд позовні вимоги задовольняє частково у спосіб визначення ідеальних часток подружжя в цьому майні, які вважає рівними.
Враховуючи наведене, суд також вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені останньою документально підтверджені судові витрати у справі, які полягають в оплаті судового збору за подання позову до суду у розмірі 375 грн., згідно квитанції № 58 від 16.01.2015 року (а. с. 3).
Керуючись ст. ст. 10-11, 62, 64, 79, 88, 197, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати за колишнім подружжям ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за кожним по ? ідеальній частці право на транспортний засіб марки ВАЗ 217030, легковий седан - В сірого кольору, номер двигуна - НОМЕР_2, номер кузова - НОМЕР_3, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5, виданого Стрийським МРЕВ ДАІ при ГУ МВС України у Львівській області на ім'я ОСОБА_2.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 375 (триста сімдесят п'ять) грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до апеляційного суду Львівської області через Сколівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення або десяти днів з дня отримання копії цього рішення особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення.
Суддя В.Я. Микитин
Повний текст рішення суду виготовлений 05.06.2015 року.