Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-24-26
Іменем України
"26" травня 2015 р. Справа № 911/416/15
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Коновалова Володимира Володимировича, Донецька область, м. Селідове
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрафарм», м. Вишневе
про стягнення 945673 грн.
за участю представників:
позивача:Полікарпов А.О. - дов. від 22.03.2013р. № 613
відповідача:Юрчик М.В. - дов. від 19.04.2014р. № 121-04-14
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Коновалова Володимира Володимировича (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрафарм» (далі - відповідач) про стягнення 945673 грн., з яких 645904 грн. основний борг, 21684 грн. 3% річних та 278085 грн. пеня.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за ліцензійним договором від 03.01.2012р. № 12/12 щодо виплати винагороди (роялті) за використання торговельної марки «Біфацил», у строк визначений договором.
Позивач, в процесі розгляду справи подав до суду заяву від 21.04.2015р., якою збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 1257774,26 грн. Збільшення позовних вимог позивач обґрунтовує тим, що згідно умов договору, затверджена сторонами сума роялті, яка підлягає сплаті визначена в доларах США, а розрахунок повинен здійснюватись в національній валюті України - гривні, а тому в зв'язку зі збільшенням офіційного курсу долара США в співвідношенні до національної валюти України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 21.04.2015 ціна позову складає більшу суму.
Розглянувши подану заяву про збільшення розміру позовних вимог від 21.04.2015р. суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів).
Ціна позову - вартість майна, що витребовується, грошових коштів, що стягуються, або вартість іншого права, що має вартісну оцінку.
Згідно ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою усіх вимог; 4) у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею. Ціну позову вказує позивач.
Відповідно до абз. 3 п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. № 18 у разі подання позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти ціна позову визначається в національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову.
З огляду на вказане, ціна позову визначається в національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову, а тому вона (ціна позову) є фіксованою.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відхилення поданої позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог від 21.04.2015р.
За вказаних обставин в даному провадженні суд розглядає вимоги викладені в позовній заяві, а саме про стягнення з відповідача 945673 грн., з яких 645904 грн. основний борг, 21684 грн. 3% річних та 278085 грн. пеня.
Від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, яке відхилено судом з огляду на його недоцільність.
Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги в частині стягнення винагороди (роялті) за використання торговельної марки «Біфацил» за період листопад - грудень 2012р. вважає обґрунтованими, про що зазначає у відзиві від 17.04.2015р. Щодо позовних вимог в частині стягнення винагороди (роялті) за використання торговельної марки після 31.12.2012р., то представник відповідача заперечив проти позову у вказаній частині з підстав викладених у відзивах на позовну заяву та запереченнях, які зводяться до того, що відповідачем не використовувалась торгівельна марка «Біфацил» згідно умов ліцензійного договору, оскільки саме ліцензіар, зокрема, позивач у справі, в порушення умов ліцензійного договору не передав відповідачу науково-технічну документацію необхідну для виробництва товару та не поставив відповідну сировину (субстанцію) для виробництва товару визначеного договором - лікарські засоби, вироблені під товарним знаком «Біфацил» з сировини (субстанції), придбаної ліценціатом у ліцензіара, що спричинило неможливість здійснення відповідачем виробництва та реалізації лікарського засобу з використанням торговельної марки «Біфацил» після 31.12.2012р. А тому стягнення роялті за період після 31.12.2012р. є безпідставним позаяк не розпочалось промислове виробництво товару передбаченого договором. Виготовлення ж відповідачем продукту функціонального харчового «Біфацил» здійснювалось у відповідності до договору послуг від 18.01.2012р. № 04/12, укладеного між сторонами у справі, та вказаний продукт не є лікарським засобом.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Позивач у справі відповідно до свідоцтва на знак для товарів і послуг № 40727 від 15.06.2004 є співвласником знака для товарів і послуг «Бифацил» для 5, 29, 30 класів міжнародної класифікації товарів і послуг, завірена копія виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг від 03.03.2015р. № 170 та роздруківка відомостей з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, залучені до матеріалів справи.
Між суб'єктами підприємницькою діяльністю-фізичними особами Коноваловим Володимиром Володимировичем (позивач у справі), Клінчевим Володимиром Володимировичем, фізичною особою Трахтманом Феліксом Іллічем (далі - ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Астрафарм» (відповідач у справі, далі - ліцензіат) було укладено ліцензійний договір від 03.01.2012р. № 12/12 (далі - договір), відповідно до умов якого ліцензіар, який є власником товарного знака, надає за винагороду ліцензіату ліцензію на використання товарного знака на умовах цього договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору товарний знак передається для використання при виготовленні та/або продажу товару ліцензіатом від власного імені за наступними класами МКТП: клас МКТП 5: Бактеріальні препарати на лікарські та ветеринарні потреби; бактеріологічні культури, що належать до 5 класу; бактеріологічні препарати на лікарські та ветеринарні потреби; білкові препарати на лікарські потреби; біологічні препарати ветеринарні; біологічні препарати лікарські; дієтичні напої лікарські; дієтичні речовини на лікарські потреби; дієтичні харчові продукти лікарські; ліки для людини; лікувальні напої; поживні домішки лікарські; продукти для лікарського харчування; клас МКТП 29: Йогурт, кефір, молоко; молочні напої (з перевагою молока); молочні продукти; клас МКТП 30: Закваски.
Згідно умов договору товарний знак - знак для товарів та послуг «Біфацил», зареєстрований Державним департаментом інтелектуальної власності; свідоцтво - отримане ліцензіаром свідоцтво України на знак для товарів і послуг №№ 40727 від 15.06.2004 та рішення Державного департаменту інтелектуальної власності від 27.08.2007р. № 5517, про що здійснено публікацію в Офіційному бюлетені «Промислова власність» № 13 за 2007 рік, для класів МКТП 5, 29, 30, власником якого є ліцензіар.
Згідно п. 2.1 договору за права, які отримані по цьому договору, ліцензіат сплачує ліцензіару винагороду у вигляді роялті, розмір яких встановлюється в протоколах (додатках до договору) на кожний звітний період, щомісячно до 15 числа місяця, що слідує за періодом, за який проводиться оплата.
Загальна сума договору (вартість ліцензії), складає суму всіх платежів, передбачених п. 2.1 даного договору, за весь строк його дії (п. 2.2 договору).
Пунктом 4.2 договору встановлено, що ліцензіат зобов'язався, зокрема, своєчасно сплачувати винагороду ліцензіара у відповідності до ст. 2 цього договору.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2021р. (п. 7.1 договору).
Додатком № 1 до договору сторони погодили, що місячний розмір роялті дорівнює: на період з 03.01.2012р. до 31.12.2012р. - 2200 доларів США без ПДВ. Починаючи з 01.01.2013р. щомісячний платіж дорівнює 10% від ціни реалізації виробника, але не менше: 2-й рік промислового виробництва - 3200 доларів США без ПДВ, 3-й рік промислового виробництва - 5000 доларів США без ПДВ. Зазначена сума роялті виплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день розрахунку. Співвідношення виплат наступне: Трахтман Ф.І. - 45%, Коновалов В.В. - 45%, Клінчев В.В. - 10%.
В зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «Астрафарм» своїх зобов'язань за ліцензійним договором від 03.01.2012р. № 12/12 щодо виплати винагороди (роялті) за використання торговельної марки «Біфацил», Трахман Фелікс Ілліч, Коновалов Володимир Володимирович, Клінчев Володимир Володимирович звернулись до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ТОВ «Астрафарм» про розірвання договору, стягнення заборгованості, пені та збитків.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.03.2013р. у справі № 2-4829/12 за позовом Трахмана Фелікса Ілліча, Коновалова Володимира Володимировича, Клінчева Володимира Володимировича до ТОВ «Астрафарм» про розірвання договору, стягнення заборгованості, пені та збитків, в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 12.09.2014р. у справі 2-4829/12, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.03.2013р. у даній справі скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов Трахмана Фелікса Ілліча, Коновалова Володимира Володимировича, Клінчева Володимира Володимировича до ТОВ «Астрафарм» задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Астрафарм» заборгованість зі сплати роялті за період квітень - жовтень 2012р. за ліцензійним договором № 12/12 від 03 січня 2012 року на користь Трахмана Фелікса Ілліча - 55391 грн., на користь Коновалова Володимира Володимировича - 55391 грн., на користь Клінчева Володимира Володимировича - 12309 грн., а всього 123092 грн. Стягнуто з ТОВ «Астрафарм» пеню на користь Трахмана Фелікса Ілліча - 32380 грн., на користь Коновалова Володимира Володимировича - 32380 грн., на користь Клінчева Володимира Володимировича - 7195 грн., а всього 71957 грн. Розірвано ліцензійний договір № 12/12 про надання дозволу на використання знака для товарів і послуг, укладений 03 січня 2012 року між Трахманом Феліксом Іллічем, Коноваловим Володимиром Володимировичем, Клінчевим Володимиром Володимировичем з одного боку та Товариством з обмеженою відповідальністю «Астрафарм», з другого боку. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрафарм» сплачений позивачами судовий збір, а саме: на користь Трахмана Фелікса Ілліча - 1484,32 грн., на користь Коновалова Володимира Володимировича - 1484,32 грн., на користь Клінчева Володимира Володимировича - 357,67 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позивач, звертаючись з даним позовом до суду зазначає, що відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань не сплатив передбачену договором винагороду (роялті) за використання торговельної марки «Біфацил», співвласником якої є позивач відповідно до свідоцтва на знак для товарів і послуг № 40727 від 15.06.2004, за період листопад 2012р. - вересень 2014р., в результаті чого за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в розмірі 645904 грн.
Відповідно до ст. 492 Цивільного кодексу України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
Частинами 1, 2 ст. 494 Цивільного кодексу України передбачено, що набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом; обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 495 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є, зокрема: право на використання торговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо виплати винагороди (роялті) за використання торговельної марки «Біфацил» за період листопад 2012р. - вересень 2014р. у зв'язку з чим за останнім, за твердженням позивача, рахується заборгованість в розмірі 645904 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.
Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив, що позивач звертаючись з даним позовом зазначає, що відповідач за використання торговельної марки «Біфацил» у вересні 2014р. повинен сплатити винагороду (роялті) на користь позивача в розмірі 1350 доларів США.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідач за використання торговельної марки «Біфацил» у вересні 2014р. повинен сплатити роялті у розмірі 825 доларів США, тобто не за повний календарний місяць вересня 2014р., а лише за 11 календарних днів місяця вересня 2014р., оскільки позивач не врахував, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 12.09.2014р. у справі № 2-4829/12 розірвано ліцензійний договір від 03.01.2012р. № 12/12, а тому зобов'язання сторін за вказаним договором, зокрема, щодо виплати винагороди припинилися з 12.09.2014р., оскільки рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Суд вирахував розмір роялті у сумі 825 доларів США за використання торговельної марки у вересні 2014р. наступним чином 5000 доларів США (щомісячний розмір роялті за 3-й рік промислового виробництва) : 30 (кількість днів у вересні 2014р.) х 11 (днів користування торговою маркою у вересні 2014р.) = 1833,34 доларів США - розмір роялті, від якого 45% (співвідношення виплати позивачу згідно умов договору) становить 825 доларів США.
За таких обставин, позивачем безпідставно заявлено до стягнення суму боргу в розмірі 525 доларів США, що еквівалентно офіційному курсу гривні, визначеного Національним банком України, на день подання позову 8782,69 грн., за використання торговельної марки «Біфацил» у вересні 2014р, у зв'язку з чим вказані вимоги в цій частині є безпідставними, а відтак суд відмовляє в їх задоволенні. Доказів протилежного позивач суду не надав.
З огляду на зазначене, за відповідачем рахується борг за порушення своїх договірних зобов'язань щодо сплати передбаченої договором винагороду (роялті) за використання торговельної марки за період з листопада 2012р. до 12.09.2014р. в сумі 637121,26 грн.
Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 637121,26 грн. заборгованості за використання торговельної марки.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо виплати винагороди (роялті) за використання торговельної марки, позивач просить суд стягнути з відповідача три проценти річних з простроченої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку позивача 3% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 15.12.2012р. по 03.02.2015р. складають 21684 грн.
Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з врахуванням, зокрема, визначеної судом суми простроченого платежу за вересень 2014р., періоду нарахування 3% річних заявленого позивачем, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних з прострочених сум боргу за загальний період прострочення з 15.12.2012р. по 03.02.2015р. в розмірі 21468,61 грн. В решті заявлених до стягнення сум 3% річних в розмірі 215,39 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.
Також, позивач на підставі п. 5.1 договору просить суд стягнути з відповідача за прострочення останнім виконання грошового зобов'язання щодо виплати винагороди (роялті) за використання торговельної марки, пеню, розмір якої за розрахунком позивача за загальний період прострочки з 15.02.2014р. по 03.02.2015р. складає 278085 грн.
Відповідно до п. 5.1 договору у випадку, якщо ліцензіат прострочив виконання своїх зобов'язань по сплаті винагороди ліцензіара, передбаченої п. 2.1 даного договору, ліцензіат сплачує ліцензіару пеню (неустойку) в розмірі 0,5 % за день від суми заборгованості з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована за шість місяців з простроченого платежу за відповідний період виходячи з дня початку строку прострочення та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно із частиною 1 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).
Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 01.04.2015р. № 3-229г15.
Оскільки розмір пені був розрахований позивачем більше ніж за шість місяців та з застосування облікової ставки Національного банку України для іноземної валюти (долари США), то судом здійснено власний розрахунок пені.
Здійснюючи власний розрахунок пені, судом переведено в гривню суму простроченого платежу в іноземній валюті і на цю суму, яка вже виражена в національній валюті України нараховувалась пеня за шість місяців з простроченого платежу за відповідний період виходячи з дня початку строку прострочення, враховуючи період заявлений позивачем.
Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням зазначених вище норм чинного законодавства, а також, зокрема, визначеної судом суми простроченого платежу за вересень 2014р., стягненню підлягає пеня з прострочених сум боргу за загальний період прострочення з 15.02.2014р. по 03.02.2015р. в розмірі 24398,30 грн. В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми пені в сумі 253686,70 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.
Заперечуючи проти позовних вимог в частині стягнення роялті за період після 31.12.2012р., відповідач зазначає, що ним не використовувалась торгівельна марка «Біфацил» згідно умов ліцензійного договору, оскільки саме ліцензіар, зокрема, позивач у справі, в порушення умов ліцензійного договору не передав відповідачу науково-технічну документацію необхідну для виробництва товару та не поставив відповідну сировину (субстанцію) для виробництва товару визначеного договором - лікарські засоби, вироблені під товарним знаком «Біфацил» з сировини (субстанції), придбаної ліценціатом у ліцензіара, що спричинило неможливість здійснення відповідачем виробництва та реалізації лікарського засобу з використанням торговельної марки «Біфацил» після 31.12.2012р. А тому стягнення роялті за період після 31.12.2012р. є безпідставним позаяк не розпочалось промислове виробництво товару передбаченого договором. Виготовлення ж відповідачем продукту функціонального харчового «Біфацил» здійснювалось у відповідності до договору послуг від 18.01.2012р. № 04/12, укладеного між сторонами у справі, та вказаний продукт не є лікарським засобом.
Вказані заперечення відповідача проти позову не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються з огляду на наступне.
В розділі договору «Тлумачення термінів» вказано, що під терміном «товар» розуміється лікарські засоби, вироблені під товарним знаком «Біфацил» з сировини (субстанції), придбаної ліцензіатом у ліцензіара.
Також в договорі дано визначення терміну «ліцензія» - виключна ліцензія - тобто право ліцензіата протягом дії даного договору на ексклюзивне (одноособове - виключне) використання товарного знака в порядку, передбаченому даним договором, ексклюзивне виготовлення (виробництво) та продаж товару від власного імені та ексклюзивне отримання від ліцензіара і використання науково-технічної документації ліцензіара, необхідної для виготовлення ліцензіатом товару (яка передається ліцензіаром ліцензіату за окремим договором). Істотною умовою даного договору є надання ліцензіаром ліцензіату ліцензії без збереження за ліцензіаром права видачі виключних ліцензій третім особам. Під використанням ліцензіатом товарного Знака у цьому договорі розуміється нанесення його на будь - який товар, для якого товарний знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням товарного знака з метою пропонування для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах.
Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору товарний Знак передається для використання при виготовленні та/або продажу товару ліцензіатом від власного імені за наступними класами МКТП: клас МКТП 5: Бактеріальні препарати на лікарські та ветеринарні потреби; бактеріологічні культури, що належать до 5 класу; бактеріологічні препарати на лікарські та ветеринарні потреби; білкові препарати на лікарські потреби; біологічні препарати ветеринарні; біологічні препарати лікарські; дієтичні напої лікарські; дієтичні речовини на лікарські потреби; дієтичні харчові продукти лікарські; ліки для людини; лікувальні напої; поживні домішки лікарські; продукти для лікарського харчування; клас МКТП 29: Йогурт, кефір, молоко; молочні напої (з перевагою молока); молочні продукти; клас МКТП 30: Закваски.
Тобто, за умовами договору відповідачу надано виключне право на ексклюзивне використання товарного знака за винагороду, сплата якої не стоїть в залежності від того чи використовує відповідач товарний знак чи ні.
Стосовно тверджень позивача про невиконання позивачем обов'язку передбаченого договором щодо надання відповідачу науково-технічної документації та сировини, необхідної для виготовлення відповідачем передбаченого умовами договору товару, то ці доводи відповідача є безпідставними, оскільки п. 4.1 договору передбачено, що ліцензіар зобов'язаний надавати ліцензіату науково-технічну документації, необхідну для виробництва товару та використання ліцензії на основі окремого договору. Такий договір між сторонами не укладався, а тому позивач не був зобов'язаний передавати відповідачу науково-технічну документацію. Доказів протилежного відповідач суду не надав.
Крім того, відповідач не надав доказів того, що він звертався до позивача щодо передачі науково-технічної документації, необхідної для виробництва товару та доказів звернення до позивача з замовлення щодо поставки необхідної сировини (субстанції) необхідної для виготовлення (виробництва) товару визначеного умовами договору, а саме - лікарські засоби, вироблені під товарним знаком «Біфацил» з сировини (субстанції), придбаної ліценціатом у ліцензіара. Також, відповідач не довів наявність у нього технічних засобів (промислових потужностей) спроможних виготовляти лікарський засіб та наявність відповідних дозволів на його виготовлення.
З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем в сумі 637121,26 грн. на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 637121,26 грн. основного боргу, 21468,61 грн. 3% річних та 24398,30 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрафарм» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 6, ідентифікаційний код 31364232) на користь Фізичної особи-підприємця Коновалова Володимира Володимировича (85400, Донецька обл., м. Селидове, вул. Чайковського, 9, кв. 57, ідентифікаційний номер 1807616993) 637121 (шістсот тридцять сім тисяч сто двадцять одну) грн. 26 коп. основного боргу, 21468 (двадцять одну тисячу чотириста шістдесят вісім) грн. 61 коп. 3% річних, 24398 (двадцять чотири тисячі триста дев'яносто вісім) грн. 30 коп. пені, 13659 (тринадцять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 76 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя Ю.В. Подоляк
Дата підписання рішення 09.06.2015р.