номер провадження справи 20/97/15
02.06.2015 Справа № 908/2240/15-г
За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; адреса для листування: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84200, АДРЕСА_1)
про стягнення суми 31536,67 грн.
Суддя Гандюкова Л.П.
Представники сторін:
Від позивача - Пшенична К.О. (дов. № 4027-О від 03.10.2013 р.);
Від відповідача - не з'явився
Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 31536,67 грн. - заборгованості за договором б/н від 20.09.2013 р., із яких: 19000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 9271,45 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3265,22 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.04.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2240/15-г, справі присвоєно номер провадження 20/97/15, справу призначено до розгляду на 27.04.2015 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 02.06.2015 р.
02.06.2015 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням письмового пояснення, яке надійшло до суду 27.04.2015 р. Просить позов задовольнити, стягнути з відповідача суму 19000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 9271,45 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3265,22 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Позов обґрунтовано ст.ст. 526, 527, 530, 610, 629, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 198 Господарського кодексу України, розпорядженням ВГСУ від 02.09.2014р. № 28-р.
У судові засідання відповідач не з'явився. Ухвали суду направлялися на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та ЄДРЮОтаФОП: 84200, АДРЕСА_1. Ухвала про порушення провадження у справі від 06.04.2015 р. повернулась на адресу суду з відміткою поштового відділення зв'язку «за закінченням термін зберігання». У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. N 18 роз'яснено, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідач причини неявки в судові засідання не повідомив. Будь-яких документів, заяв, клопотань, у т.ч. письмового відзиву, від відповідача до суду не надходило.
Суд визнав можливим розглянути справу в порядку ст. 75 ГПК України у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
20.09.2013 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (Донецька філія) (позивач, банк) із заявою, згідно з якою ФОП ОСОБА_1 (відповідач, клієнт) приєднався та погодився з умовами, викладеними в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку, що розміщені на офіційному сайті Банку www.privatbank.ua.
Заява підписана ФОП ОСОБА_1 у системі інтернет-клієнт-банкінгу Приват 24 (електронний цифровий підпис). В заяві зазначено, що дана заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами ПриватБанку складають кредитно-заставний договір.
Відповідно до заяви від 20.09.2013 р. позивачем був відкритий відповідачу поточний рахунок № НОМЕР_2.
Частиною 2 ст. 15 ГПК України визначено, що справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
Місцезнаходженням (місцем проживання) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є м. Дружківка Донецької області. Відповідно, справа за позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 стосовно виконання договору банківського обслуговування № б/н від 20.09.2013 р. підсудна господарському суду Донецької області.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 12.08.2014 р. «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції судам.
Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р «Про зміну територіальної підсудності господарських справ» визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється: господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області - господарським судом Запорізької області.
Враховуючи викладене вище, справа за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором банківського обслуговування № б/н від 20.09.2013 р. на час надходження позовної заяви та порушення провадження у справі (06.04.2015 р.) підсудна господарському суду Запорізької області.
Розглядаючи спір по суті, суд враховує наступне.
Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» визначено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.
Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів (ст. 4 даного Закону).
У пункті 3.2.2.1 Умов встановлено, що кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів і винагороди в обумовлені договором строки.
Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Із змісту укладеного сторонами договору № б/н від 20.09.2013 р. слідує, що він є фактично змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору, тобто між сторонами по суті виникли правовідносини кредитування шляхом надання Банком у користування Клієнта кредитних коштів, що містяться на відкритому банківському поточному рахунку.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 629 вказаного Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 ст. 1048 параграфа 1 глави 71 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивачем надано до матеріалів справи виписку по рахунку № НОМЕР_2, відкритому відповідачу, яка свідчить, зокрема, що у період часу з 20.09.2013 р. по 03.03.2014 р. відповідач скористався кредитними коштами у сумі 19000,00 грн., які останнім позивачу не повернуті. В матеріалах справи маються роздруковані заявки відповідача на гарантований платіж із зазначенням сум, які відповідач перераховував третім особам.
Згідно з п. 3.2.2.2 Умов - строк повернення кредиту зазначений в заявці. У разі порушення клієнтом будь-якого зобов'язання, передбачених даним договором, банк, починаючи з 91-го дня порушення, має право змінити умови даних Умов, встановивши інший строк повернення кредиту. При цьому банк направляє клієнту письмове повідомлення.
Судом встановлено, що на адресу Відповідача 19.01.2015 р. Банком направлено претензію № 30920КТD0S0RG від 06.01.2015 р. про сплату простроченої заборгованості за тілом кредиту та за процентами. Відповідь на претензію відповідач не надав, суму 19000,00 грн. отриманих кредитних коштів позивачу не повернув.
Згідно з наданим позивачем розрахунком та випискам по рахунку відповідачу нараховані проценти за користування кредитом у розмірі 10787,16 грн.: за період з 26.09.2013 р. по 03.04.2014 р. відповідачу на залишок заборгованості по тілу кредиту нараховані проценти по процентній ставці 28% річних, за період з 04.04.2014 р. по 26.01.2015 р. нараховані проценти по процентній ставці 56% річних на суму. Відповідачем частково сплачено суму боргу по процентам у розмірі 1515,17 грн., заборгованість по процентам становить суму 9271,45 грн., в т.ч. прострочені 8807,55 грн.
Згідно з п. 3.2.2.6.2 відповідач зобов'язався сплатити проценти та винагороди за користування кредитом згідно з п.п. 3.2.2.9, 3.2.2.10 договору.
Відповідно до п. 3.2.2.2 Умов в період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 р. клієнт за користування кредитом сплачує банку проценти в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 р. клієнт за користування кредитом сплачує банку проценти в розмірі 36% річних від суми заборгованості. В разі непогашення заборгованості клієнтом по кредиту в строк до 30 днів включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту вважається простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт сплачує проценти в розмірі 56% річних від суми заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, виписки по рахунку відповідача, прострочена заборгованість з'явилася 03.04.2014 р.
Відповідач зазначену суму заборгованості по процентам не сплатив. Наданий позивачем розрахунок заборгованості по процентам в розмірі 9271,45 грн. є правильним, вимоги заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в розмірі 3265,22 грн. Відповідно до пояснень позивача, та виписки по рахунку, за період із 03.04.2014 р. по 26.01.2015 р. на суму заборгованості по тілу кредиту, процентам була нарахована пеня в сумі 3265,22 грн.
Відповідно до п. 3.2.2.10.1 Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди, Клієнт виплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 3.2.2.10.7 Умов строки позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів по даному договору встановлюються сторонами тривалістю 15 років.
Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань із повернення кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитними коштами. Розрахунок пені здійснений позивачем правильно. З відповідача на користь позивача стягується пеня в сумі 3265,22 грн.
Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
Відповідач отримання кредитних коштів не заперечив, доводи позивача не спростував, доказів погашення заборгованості суду не надав.
При вирішенні спору суд брав до уваги, що на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 р. був затверджений перелік населених пункиів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Однак, дію Розпорядження зупинено згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014 р.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», заявлені до ФОП ОСОБА_4, суд вважає обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають повному задоволенню з підстав, що викладені вище.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84200, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, адреса для листування: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість у сумі 31536 (тридцять одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 67 коп. за договором б/н від 20.09.2013 р. (із яких: 19000 (дев'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом, 9271 (дев'ять тисяч двісті сімдесят одна) грн. 45 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3265 (три тисячі двісті шістдесят п'ять) грн. 22 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором), судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.
Повне рішення складено 10 червня 2015 р.
Суддя Л.П.Гандюкова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.