номер провадження справи 21/53/15
08.06.2015 Справа № 908/3121/15
За позовною заявою - Приватного підприємства "Торговий дім "Гермес опт" (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 3, оф. 211, код ЄДРПОУ 37222175)
до відповідача - Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер" (69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 7, код ЄДРПОУ 00203625)
про стягнення 8209,72 грн.
Суддя Черкаський В.І.
за участю представників сторін:
від позивача - Колесников А.В., дов. від 28.04.2015
від відповідача - Комарова А.О., дов. від 05.01.2015
Ухвалою від 12.05.2012 року за заявою позивача порушене провадження у справі № 908/3121/15 за позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Гермес опт" про стягнення з Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер" 7772 гривні 14 коп. боргу, 437 гривень 58 коп. 3% річних за поставлений товар (продукти).
08.06.2016 відповідач надав відзив, в якому позовні вимоги визнав в частині стягнення 7772 гривні 14 коп. боргу, в іншій частині просить відмовити.
Судовий процес здійснювався за клопотанням сторін без застосування засобів технічної фіксації.
В судовому засіданні 08.06.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
Між Позивачем та Відповідачем договір як єдиний письмовий документ не укладався.
Визначення поняття «угода» надане в статті 41 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з якою угодами визнаються дії громадян, організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Відповідно до статті 153 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами, а згідно з статті 154 ЦК України договір може бути укладено як шляхом складання єдиного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами тощо, підписаними стороною, яка їх надсилає.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частини 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частини 1 статті 193 ГК України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Позивачем було поставлено відповідачу Товар на загальну суму 7772,14 грн., у тому числі:
- по видатковій накладній № 0000172 від 01.03.2013р. на суму 2375,82 грн.;
- по видатковій накладній № 0000187 від 01.03.2013р. на суму 924,04 грн.;
- по видатковій накладній № 0000229 від 14.03.2013р. на суму 1819,64 грн.;
- по видатковій накладній № 0000238 від 18.03.2013р. на суму 607,14 грн.;
- по видатковій накладній № 0000239 від 21.03.2013р. на суму 2045.50 грн.
Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Станом на день подачі позову заборгованість складає 7772,14 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, належним чином оформленим сторонами.
Листом від 06.06.2013 позивач звертався до відповідача з вимогою про необхідність погашення заборгованості в сумі 7772,14 грн. У відповідь Відповідач надіслав на адресу Позивача лист № 13/1754 від 13.06.2013р., яким визнав наявність боргу у вказаній сумі, та запропонував погасити заборгованість до кінця 2013 року. Проте своє зобов'язання по оплаті товару не виконав. Листом № 3 від 03.02.2014 позивач повторно звернувся до Відповідача з вимогою про погашення заборгованості у розмірі 7772,14 грн., проте зазначений лист залишено Відповідачем без відповіді, а вимога без задоволення.
Враховуючи те, що Позивач звертався до відповідача з вимогою у червні 2013 року, термін виконання зобов'язань Відповідача по оплаті поставленого товару сплинув. В порушення вищевказаних норм відповідач не в виконав своє зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару. Сума основного боргу складає 7772.14 грн. Період прострочення оплати за період з 13.06.2013 по 28.04.2015 складає 685 днів.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім суми основного боргу, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, до стягнення з Відповідача підлягають 3% річних від простроченої суми, що складає: 7772,14 грн. x 3% x 685 днів/365 днів = 437,58 грн.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 7772.14 грн. та 437,58 грн. 3% підтверджена матеріалами справи, заявлена обґрунтовано та підлягає стягненню.
Судом не приймаються доводи відповідача стосовно застосування положень ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції станом на 18.01.2013) (надалі за текстом - «Закон»).
Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) тощо.
Господарським судом встановлено, що ухвалою від 05.03.2009 року порушено провадження у справі № 12/58/09 про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Тобто, відповідно до ч. 4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з 05.03.2009 року за невиконання чи неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції.
Згідно із ч.7 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство. Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% за період, протягом якого діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство відповідача.
Оскільки на передбачені статтями 536 та 625 ЦК України проценти за весь час прострочення грошового зобов'язання не поширюється заборона на їх нарахування в період провадження справи про банкрутство, то кредитор не позбавлений права подавати додаткові вимоги щодо стягнення процентів відповідно до порядку, встановленого Законом.
Зазначені висновки підтверджуються положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство».
За таких обставин, позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід стягнути з відповідача повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер" (69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 7, код ЄДРПОУ 00203625, п/р № 26001393076298 в ПАТ «Діамантбанк» МФО 320854) на користь Приватного підприємства "Торговий дім "Гермес опт" (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 3, оф. 211, п/р № 26000000149476 в ПУАТ «Фідобанк» м. Київ МФО 300175, код ЄДРПОУ 37222175) суму 7772 (сім тисяч сімсот сімдесят дві) гривні 14 коп. боргу, суму 437 (чотириста тридцять сім) гривень 58 коп. 3% річних, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.І.Черкаський
дата складання повного рішення - 09.06.2015