Постанова від 09.06.2015 по справі 44/380-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року Справа № 44/380-б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Катеринчук Л.Й.

Куровського С.В.

За участю представників: адвоката Лошакова Д.С. в інтересах гр.ОСОБА_3, ТОВ "Лізингова компанія "Техбудлізинг" - Поліщука Р.М., кредитора ОСОБА_5.- ОСОБА_6, учасника ТОВ "Житловик"-ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу адвоката Лошакова Д.С. в інтересах гр. ОСОБА_3

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 по справі № 44/380-б за заявою ДП "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" про банкрутство ТОВ "Житловик", -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.08.2013 по справі 44/380-б /суддя Чеберяк П.П. / прийнято позовну заяву ТОВ "Житловик" до Товарної біржи "Центральна українська біржа" про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва до розгляду в межах справи про банкрутство ТОВ "Житловик".

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.09.2013 по справі № 44/380-б /суддя Чеберяк П.П./ задоволено повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловик" до Товарної біржі "Центральна українська біржа" про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Житловик" права власності на об'єкт незавершеного будівництва - житловий комплекс з підземними паркінгами і об'єктами соціально-побутового та офісного призначення по проспекту Науки 66-70, Голосіївського району м. Києва, процент готовності якого складає 3,99 %; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Житловик" право власності на об'єкт незавершеного будівництва готовністю 3,99% : житловий комплекс з підземними паркінгами і об'єктами соціально-побутового та офісного призначення по проспекту Науки 66-70, Голосіївського району м. Києва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 по справі № 44/380-б /судді : Доманська М.Л., Пантелієнко В.О., Копитова О.С./ відмовлено гр. ОСОБА_3 у задоволенні клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду

м. Києва від 06.09.2013, апеляційну скаргу повернуто без розгляду на підставі

п.4 ч.1 ст.97 ГПК України.

В касаційній скарзі адвокат Лошаков Д.С., який діє в інтересах гр. ОСОБА_3, просить ухвалу Київського апеляційного господарського суду

від 07.04.2015 скасувати, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, а справу направити для розгляду до Київського апеляційного господарського суду.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Лізингова компанія "Техбудлізинг" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційної інстанції без змін, оскільки вона відповідає вимогам закону.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений

строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно

до статті 84 цього Кодексу.

Як було встановлено господарським судом апеляційної інстанції і вбачається із матеріалів справи, оскаржувана ухвала прийнята Господарським судом м. Києва 06.09.2013, а апеляційна скарга подана до Київського апеляційного господарського суду лише 11.03.2015, із значним пропуском встановленого законом строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до ч.2 ст.93 ГПК України апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених цією статтею і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено Київським апеляційним господарським судом, адвокат Лошаков Д.С., який діє в інтересах гр. ОСОБА_3, 24.12.2014 звернувся до суду із заявою про видачу копії ухвали Господарського суду м. Києва від 06.09.2013 по справі № 44/380-б., тобто, вже у грудні 2014 року йому було відомо про існування оскаржуваної ухвали.

Копію зазначеного вище судового рішення представник гр. ОСОБА_3 - адвокат Лошаков Д.С отримав 02.03.2015 (а.с.3-4 т.3), а з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду скаржник звернувся лише 11.03.2015.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що у матеріалах справи відсутні будь-які відомості стосовно того, що судом першої інстанції було відмовлено у видачі оскаржуваної ухвали протягом двох місяців або відмовлено гр. ОСОБА_3, чи його представнику у ознайомленні із матеріалами справи, зокрема, із оскаржуваною ухвалою.

Згідно із ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд апеляційної інстанції встановивши, що гр. ОСОБА_3 не надано доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду м. Києва від 06.09.2013, обгрунтовано відмовив гр. ОСОБА_3, у відновленні строку на її апеляційне оскарження та повернув апеляційну скаргу без розгляду, оскільки

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 по справі №44/380-б відповідає вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваній апеляційній ухвалі.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено поняття "майнові права", які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (ст. 3 Закону).

Майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, оскільки об'єктом цих прав не є "чуже майно", а також не є правом власності.

Отже, майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Відповідно до положень ЦК України майнове право - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.

Відтак, в подальшому, гр. ОСОБА_3 за наявності підстав і у передбачений Законом спосіб, не позбавлений можливості захистити свої майнові права та отримати право власності на об"єкт інвестування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117-11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Лошакова Д.С. в інтересах гр. ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 по справі № 44/380-б залишити без змін.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Катеринчук Л.Й.

Куровський С.В.