Справа № 2-а-2746/07/0206
Головуючий у 1-й інстанції: Медяний В.М.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
03 червня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П.
за участю:
секретаря судового засідання: Зарицької Т.В.,
представника відповідача - Пацьори Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на постанову Замостянського районного суду м.Вінниці від 19 квітня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення надбавки,
03.04.2007 року позивачі звернулись до Замостянського районного суду м.Вінниці з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення надбавки.
Постановою Замостянського районного суду м.Вінниці від 19.04.2007 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Замостянського районного суду м.Вінниці від 19.04.2007 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, решта сторін в судове засідання не з'явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачі проходили військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка знаходилась на грошовому утриманні військової частини НОМЕР_3 (Головне командування Військовоповітряних Сил ЗС України) та з 01.05.2003 року їм виплачувалось грошове забезпечення з урахуванням надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України відповідно до Указу Президента України "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" від 05.05.2003 року № 389/2003.
На думку позивачів вище вказана виплата здійснювалась в меншому ніж встановлено чинним законодавством розмірі, що стало причиною звернення до суду.
За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України " Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", Указу Президента України "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" від 05.05.2003 року № 389/2003, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" від 05.05.2003 року № 389/2003 (далі - Указ № 389/2003) надано Міністрові оборони України, Міністрові внутрішніх справ України, Голові Державної прикордонної служби України та Начальнику Управління державної охорони України право встановлювати військовослужбовцям відповідно Збройних Сил України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, внутрішніх військах, у Державній прикордонній службі та Управлінні державної охорони України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10; понад 10 років - до 30; понад 15 років - до 50; понад 20 років - до 70; понад 25 років - до 90 відсотків.
Порядок і умови виплати зазначених надбавок визначаються Міністром оборони України, Міністром внутрішніх справ України, Головою Державної прикордонної служби України та Начальником Управління державної охорони України.
На виконання Указу № 389/2003 Наказом Міністра оборони України від 26.05.2003 року № 149 затверджено Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 1.2 Інструкції Особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам), а також особам рядового, сержантського (старшинського) складу, які проходять військову службу за контрактом і які мають високі результати в службовій діяльності, виплачується щомісячна надбавка за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу служби у таких розмірах: понад 5 років - до 10; понад 10 років - до 30; понад 15 років - до 50; понад 20 років - до 70; понад 25 років - до 90.
Аналізуючи вище вказані норми суд приходить до висновку про те, що законодавством встановлено граничні розміри надбавки за безперервну військову службу, залежно від стажу роботи, а не обов'язковий для нарахування розмір надбавки.
Таким чином, вище вказаними нормативними актами, на які посилаються позивачі в том числі, не передбачено обов'язку виплати надбавки за безперервну військову службу в чітко визначеному розмірі, а лише зазначено про право встановлювати надбавки військовослужбовцям в межах граничних розмірів та асигнувань, які затверджуються Законом України Про Державний бюджет на відповідний рік.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач діяв на підставі та в межах закону.
Враховуючи вище викладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.
Позивачі, згідно з матеріалами справи, не заперечують факт виплати їм надбавки за безперервну військову службу, а оспорюють лише її розмір.
Окрім цього, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги не конкретизував, в яких розмірах здійснювати перерахунок та виплату надбавок кожному з позивачів, останні цього також не зазначили в позовній заяві.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю.
Постанову Замостянського районного суду м.Вінниці від 19 квітня 2007 року скасувати.
Винести нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення надбавки відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Загороднюк А.Г.
Полотнянко Ю.П.