26 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/7116/14
Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого: - Яковлєва О.В.,
суддів: - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,
при секретарі: - Іленко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної реєстраційної служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року, у справі за позовом Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" до Реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області, Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Молдованової Галини Миколаївни про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" звернулося до суду з позовом до Реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області, Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Молдованової Галини Миколаївни з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 15642615 від 08 вересня 2014 року та зобов'язання Реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області зареєструвати з 04 серпня 2014 року, право користування (сервітуту) на причал № 1, з реєстраційним номером 272686151108, що розташований за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, 4-Ж, за державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт".
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2014 року, позов - задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням Державною реєстраційною службою України подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про зобов'язання проведення державної реєстрації права користування на нерухоме майно є безпідставним, так як фактично суд вирішив питання про визнання права користування на нерухоме майно, взявши на себе повноваження відповідача, що не відноситься до компетенції суду.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 31 березня 2014 року між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України", в особі Іллічівської філії ДП "АМПУ" та Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" укладено договір майнового сервітуту № 57-П/ІЛФ-14, предметом якого є надання на умовах оплати, визначених договором, права обмеженого користування гідротехнічними спорудами (нерухомим майном), розташованими в акваторії Іллічівського морського порту, в тому числі причалом № 1.
Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" 04 серпня 2014 року, звернулось до Реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області із заявою про реєстрацію іншого речового права (права користування (сервітуту)) на причал № 1, з реєстраційним номером 272686151108, що розташований за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, 4-Ж.
Державним реєстратором прав на нерухоме майно Молдовановою Г.М. 08 вересня 2014 року прийнято рішення № 15642615 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, яким відмовлено у державній реєстрації іншого речового права (права користування (сервітут)) на причал № 1.
Вказана рішення обґрунтоване тим, що до внесення відомостей про причали до Реєстру гідротехнічних споруд та Реєстру морських портів України, крім причалів, внесених в установленому законодавством порядку до Реєстру гідротехнічних споруд, провадження господарської діяльності на таких причалах забороняється.
Так, державним реєстратором зазначається, що з наданих позивачем документів неможливо встановити, чи зареєстрований причал № 1 у Реєстрі гідротехнічних споруд відповідно до Закону України "Про морські порти України".
За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок, що рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, підлягає скасуванню, так як позивачем надано всі необхідні документи для проведення державної реєстрації права на користування об'єктом нерухомого майна.
В частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Реєстраційної служби зареєструвати право користування об'єктом нерухомого майна, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст.19 Конституції України, орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають зокрема речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам.
Згідно ч. 4 ст. 15 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Відповідно до п. 8 "Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 868, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року, передбачено, що для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав заяву.
Відповідно до п. 20 зазначеного Порядку, за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.
Згідно п. 28 зазначеного Порядку передбачено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ч. 3 ст. 16 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.
Відповідно до п. 36 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.
Згідно п. 37 вищезазначеного Порядку, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, зокрема, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.
Згідно п. 4 ч.1 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Колегією суддів встановлено, що реєстраційною службою відмовлено у державній реєстрації права користування (сервітут) на причал № 1 з реєстраційним номером 272686151108, що розташований за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, 4-ж, за позивачем, так як з поданих останнім документів для здійснення державної реєстрації неможливо встановити чи зареєстрований вищезазначений причал № 1 у реєстрі гідротехнічних споруд відповідно до ЗУ «Про морські порти».
Колегія зазначає, що для здійснення державної реєстрації вищезазначеного нерухомого майна, необхідно дотримуватися чинного законодавства, зокрема і ЗУ «Про морські порти», а тому підтвердження наявності зазначеного причалу у Реєстрі гідротехнічних споруд є однією з умов його державної реєстрації.
Проте, в обґрунтування своїх позовних вимог, позивачем надано витяг з Реєстру гідротехнічних споруд, у якому міститься інформація про причал № 1, власником якого є ДП "Адміністрація морських портів України".
В даному випадку, внаслідок виникнення спірних правовідносин, державним реєстратором не прийнято рішення про зупинення розгляду заяви позивача та не зазначено рекомендацій щодо усунення обставин, які стали підставою для його прийняття, а відразу прийнято рішення про відмову у державній реєстрації права користування.
Колегія суддів вважає таке рішення суб'єкта владних повноважень передчасним, так як воно прийняте без урахування всіх обставин у спірних правовідносинах та суперечить вимогам ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Крім того, вказаний Реєстр гідротехнічних споруд знаходиться у відкритому доступі та розміщується на офіційному сайті ДП "Адміністрація морських портів України", що дає державному реєстратору можливість власноруч перевірити необхідну інформацію та здійснити державну реєстрацію.
В частині позовних вимог щодо зобов'язання Реєстраційної служби зареєструвати право користування об'єктом нерухомого майна, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Зі змісту наведених норм вбачається, що питання державної реєстрації прав та їх обтяжень є саме дискреційними повноваженнями державного реєстратора, оскільки останній сам приймає рішення про державну реєстрацію або відмову в її проведенні, аналізуючи подані документи відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до п. 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року N 7, суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
Таким чином, вимога позивача про зобов'язання відповідача провести державну реєстрацію прав на нерухоме майно не відноситься до компетенції адміністративного суду, так як останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Колегія суддів вважає, що для належного захисту порушеного права позивача, виникає необхідність вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об'єкт нерухомого майна.
Проте, в даному випадку, дія договору майнового сервітуту (користування гідротехнічними спорудами) № 57-П/ІЛФ-14, укладеного між ДП "Адміністрація морських портів України", в особі Іллічівської філії ДП "Адміністрація морських портів України" та ДП "Іллічівський морський торговельний порт", предметом якого є надання на умовах оплати, визначених договором, права обмеженого користування гідротехнічними спорудами (нерухомим майном), розташованими в акваторії Іллічівського морського порту, в тому числі причалом № 1, закінчилася 31 грудня 2014 року.
З наданих пояснень представника позивача та наявних матеріалів у справі вбачається, що між вищезазначеними сторонами укладено новий договір про встановлення майнового сервітуту № 46-Пд-ІЛФ-15/55-0 від 06 лютого 2015 року, предметом якого є надання на умовах оплати, визначених договором, права обмеженого користування гідротехнічними спорудами (нерухомим майном), розташованими в акваторії Іллічівського морського порту, в тому числі причалом № 1.
На думку колегії, зобов'язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву, як і вимога вчинити певні дії, не підлягає виконанню, так як державна реєстрація нерухомого майна, переданого в оренду згідно умов договору, проводиться державним реєстратором у реальному часі, з дослідженням умов такого договору та перевіркою належності майна, що реєструється.
В даному випадку, договір про встановлення майнового сервітуту від 31 березня 2014 року, втратив чинність на момент судового розгляду справи та не був пролонгований у встановленому порядку, тому державний реєстратор позбавлений можливості перевірити наявність майна у віданні позивача згідно цього договору, а як наслідок здійснити дії щодо його державної реєстрації.
Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної реєстраційної служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року - задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року - скасувати та прийняти у справі нову постанову, якою позов Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" до Реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області, Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Молдованової Галини Миколаївни про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 15642615 від 08 вересня 2013 року.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного Бюджету України, на користь Державної реєстраційної служби України, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги, у розмірі 18,30 гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складання постанови у повному обсязі, згідно ст. 160 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 29 травня 2015 року.
Головуючий: О.В. Яковлєв
Судді: А.В. Бойко
Т.М. Танасогло