26 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/4816/14
Категорія: 5.6.2 Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко Н.А.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:
головуючого - Яковлєва О.В.,
суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року, у справі за позовом Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання незаконною індивідуальної консультації, -
Позивачем подано до суду позов, у якому заявлено вимоги до ГУ ДФС у Херсонській області про визнання незаконною індивідуальної консультації №6096/10/21-22-15-03-18 від 29.09.2014 року.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається, що рішення у справі прийнято в порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою позов задовольнити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції щодо необхідності відмови в задоволені позовних вимог не відповідає фактичним обставинам справи, так як оскаржувана індивідуальна консультація податкового органу за своєю суттю є актом індивідуальної дії, що підлягає оскарженню в адміністративному судді. Апелянтом також зазначено про те, що надана консультація податкового органу є необґрунтованою, оскільки підприємство не здійснює реалізацію готової продукції - питної води, а лише надає послуги з водопостачання, а тому до складу витрат підприємства потрібно включати інші складові, аніж зазначені у п.п.263.6.2 п.263.6 ст.263 Податкового кодексу України.
Відповідачем надано заперечення на апеляційну скаргу, у яких зазначено про те, що надана індивідуальна консультація не впливає на права та обов'язки підприємства, оскільки воно не зобов'язано її виконувати. Крім того відповідачем зазначено про те, що оскаржувана консультація повністю відповідає вимогам закону та розрахунок складових витрат правомірно здійснено відповідно до вимог п.п.263.6.2 п.263.6 ст.263 Податкового кодексу України.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, у зв'язку із неявкою відповідача у судове засідання та поданням відповідного клопотання від позивача.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - скасуванню.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.08.2014 року позивач звернувся до голови Державної фіскальної служби України із запитом №01/04-03/1858 про надання йому роз'яснення щодо декларування податкових зобов'язань із плати за видобування корисних копалин.
Державною фіскальною службою України листом №4196/7/99-99-15-04-01-17 від 11.09.2014 року "Про розгляд звернення" повідомлено позивача про направлення його звернення для розгляду до головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, як довіреного представника вище зазначеного органу.
Листом №6096/10/21-22-15-03-18 від 29.09.2014 року позивачу надано роз'яснення щодо справляння плати за користування надрами, проте останній не погодився з наданою консультацією, а тому ним подано відповідний позов до суду.
За результатом встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості позовних вимог, оскільки надана відповідачем податкова консультація не є обов'язковою до виконання, а отже не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке можливо оскаржити до адміністративного суду.
Судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 ПК України - платники податків мають право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами роз'яснення.
Приписами ст.52 ПК України визначено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Пунктом 53.3 ст.53 ПК України прямо вказано, що платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Судовою колегією встановлено, що позивачем оскаржено податкову консультацію відповідача №6096/10/21-22-15-03-18 від 29.09.2014 року, яку надано платнику податків у письмовій формі (а.с.10).
З огляду на вищевикладені норми права колегія суддів приходить до висновку, що податкова консультація є правовим актом індивідуальної дії, який містить правову позицію державного органу щодо застосування конкретних норм податкового законодавства, та який може бути оскаржено платником податків у судовому порядку, оскільки це прямо передбачено відповідною статтею Податкового кодексу України, а тому є не зрозумілим висновок суду першої інстанції щодо неможливості розгляду даної справи у адміністративному суді.
Такої правової позиції додержується й Вищий адміністративний суд України, у своїх рішеннях від 21.04.2015 року, по справі №К/800/68036/14, від 12.05.2015 року, по справі №К/800/57050/13 та від 19.05.2015 року, по справі №К/800/22847/14.
Щодо змісту податкової консультації судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розділом 11 ПК України врегульовано питання справляння плати за користування надрами.
Відповідно до п.п.263.6.1 п.263.6 ст.263 ПК України - вартість відповідного виду видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) обчислюється платником для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства) за більшою з таких її величин: за фактичними цінами реалізації відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини); за розрахунковою вартістю відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), крім вуглеводневої сировини.
У разі обчислення вартості відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) за розрахунковою вартістю до витрат платника за податковий (звітний) період включаються:
а) матеріальні витрати, що належать до витрат згідно з розділом 3 цього Кодексу, у тому числі витрати, пов'язані з виконанням господарських договорів із давальницькою сировиною, за винятком матеріальних витрат, пов'язаних із: зберіганням; транспортуванням; пакуванням; проведенням іншого виду підготовки (включаючи передпродажну підготовку), крім операцій, що віднесені до операцій первинної переробки (збагачення) у значенні, наведеному у розділі I цього Кодексу, для реалізації відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини); виробництвом і реалізацією інших видів продукції, товарів (робіт, послуг);
б) витрати з оплати праці, що належать до витрат згідно з розділом III цього Кодексу, крім витрат з оплати праці працівників, які не зайняті в господарській діяльності з видобування відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини);
в) витрати з ремонту основних засобів, що належать до складу витрат згідно з розділом III цього Кодексу, крім витрат на ремонт основних засобів, не пов'язаних технічно та технологічно з господарською діяльністю з видобування відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини);
г) інші витрати, що належать до складу витрат, у тому числі витрати, розподілені згідно з принципами облікової політики платника, понесені ним в періоди, коли господарська діяльність з видобування корисних копалин не провадилась у зв'язку із сезонними умовами провадження видобувних робіт згідно з розділом III цього Кодексу, крім витрат, не пов'язаних з господарською діяльністю з видобування відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), у тому числі: які виникають в результаті формування фінансових резервів; на сплату процентів боргових зобов'язань платника; на плату за користування надрами для видобування корисних копалин; на сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.
Під час обчислення розрахункової вартості відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) також враховуються:
а) сума нарахованої амортизації, що визначається згідно з розділом III цього Кодексу, крім суми нарахованої амортизації на основні фонди і нематеріальні активи, що підлягають амортизації, але не пов'язані технічно та технологічно з господарською діяльністю з видобування відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини);
б) сума амортизації витрат, пов'язаних з господарською діяльністю з видобування відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) згідно з розділом III цього Кодексу.
Згідно з Державними санітарними нормами та правилами "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" - очищення питної води - спосіб підготовки питної води з метою поліпшення її показників безпечності та якості механічними, хімічними, фізичними та біологічними методами (освітлення,
пом'якшення, знесолення, знезалізнення, знезараження тощо).
Резервуар чистої води (РЧВ) - закрита споруда для створення запасу питної води, необхідної для компенсації можливої невідповідності між об'ємом подачі води та її споживанням в окремі години доби.
Постановою КМУ №869 від 01.06.2011 року затверджено Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, згідно з п.1 якого - цей Порядок визначає механізм формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України - у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судовою колегією встановлено, що підставою для оскарження вищевказаної податкової консультації є незгода підприємства із визначеним відповідачем обсягом витрат, який застосовується платником податків при розрахунку розміру плати за користування надрами.
В оскаржуваній податковій консультації, відповідачем вказано про те, що підприємство позивача, при визначенні доходу від реалізації готової продукції (питної води), може врахувати лише ті витрати, які зазначені у п.п.263.6.3 п.263.6 ст.263 ПК України, а саме витрати пов'язані з доставкою готової продукції (перевезенням, транспортуванням, страхування, оплатою транспортно-експедиційних послуг, послуги портів тощо).
Підприємство не погодилось з наданою консультацією оскільки воно не здійснює реалізацію готової продукції (питної води), а лише надає послуги з водопостачання та при визначенні загальної суми доходу, з якої в подальшому визначається розмір сплати за користування надрами, потрібно враховувати й інші витрати, які включається підприємством до складу свого тарифу з водопостачання (ремонт водних мереж, хлорування, заробітна плата працівників тощо).
З матеріалів справи та наданих сторонами пояснень вбачається, що підприємство позивача є комунальним підприємством, яке надає послуги з водопостачання у м.Херсоні.
При цьому воно не має складу готової продукції та не зберігає воду у фасованому виді, а видобуває її з артезіанських свердловин, очищує, хлорує та в подальшому передає через водні магістралі до кінцевих споживачів, а тому колегія суддів вважає, що вказаний вид діяльності є надання послуг, а не реалізація кінцевої продукції "питної води".
У наданій податковій консультації податковим органом не враховано вказаної особливості підприємницької діяльності позивача та обраховано видобуту воду, як готову продукцію, що не відповідає вищевказаним вимогами закону щодо обґрунтованості розгляду та повноти надання податкової консультації, а тому судова колегія вважає, що даний акт індивідуальної дії є неправомірним.
Позивачем заявлено вимогу про визнання наданої консультації незаконною, проте відповідно до вимог пункту 53.3 ст.53 ПК України, суд повинен визнати таку консультацію недійсною, що є належним способом захисту порушеного права підприємства та є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та позову.
Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи допущено порушення норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" - задовольнити частково.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року - скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою позов Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання незаконною індивідуальної консультації - задовольнити частково.
Визнати недійсною індивідуальну консультацію Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області №6096/10/21-22-15-03-18 від 29 вересня 2014 року надану Міському комунальному підприємству "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона".
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного Бюджету України, на користь Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги, у розмірі 109,62 гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішення суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Судді: О.В. Яковлєв А.В. Бойко Т.М. Танасогло