04 червня 2015 року Справа № 876/13276/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 жовтня 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у місті Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області про стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у місті Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області про стягнення незаконно утриманих сум пенсії в розмірі 3214,88 грн..
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Вирішено стягнути з управління Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі в користь ОСОБА_1 3214,88 грн. утриманих сум пенсії. Вирішено стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 400 гривень та сплачений судовий збір в розмірі 114 гривень 70 копійок.
Із таким судовим рішенням не погодилося управління Пенсійного Фонду України в місті Калуші та Калуському районі та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову та прийняти нову - про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт у скарзі, зокрема, зазначив, що відсутні підстави для стягнення коштів на користь позивача, оскільки позивачем було подано до управління Пенсійног фонду недостовірні дані щодо його роботи, а тому з нього були утримані безпідставно виплачені кошти на підставі рішення УПФ в місті Калуші та Калуському районі від 17 лютого 2011 року, в той час як у постанові суду про визнання цього рішення незаконним відсутня вказівка про повернення коштів пенсіонеру.
У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та пояснив, що судом було визнано незаконним рішення відповідача про припинення виплати йому пенсії та стягнння суми вже виплаченої пенсії, а тому УПФ в місті Калуші та Калуському районі зобов'язано повернути йому безпідставно утримані кошти.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Судом встановлено, що згідно рішення міжвідомчої комісії з інвентаризації пенсійних справ та особових рахунків і списання сум переплат пенсій та грошової допомоги УПФУ в м. Калуші та Калуському районі від 17.02.2012 р. з ОСОБА_1 підлягає стягненню переплачена пенсія в сумі 42683 грн. 72 коп. Цим рішенням було встановлено, що стягнення слід проводити з пенсії з 01.03.2012 р. по 20% від розміру пенсії (а.с. 21).
Постановою Калуського міськрайонного суду від 03.07.2012 р. (а.с. 7-8) вищевказане рішення було визнано протиправним та скасовано.
Однак на підставі цього рішення з позивача з березня 2012 року по червень 2013 року було утримано 3214 грн. 88 коп. (а.с. 6).
Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Приписам наведеної норми кореспондують положення частини 2 статті 21 КАС України, згідно з якими вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Аналіз наведеної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди, яка була завдана суб'єктом владних повноважень, що поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності останнього.
Однак позивач у даній справі не ставить вимоги про визнання протиправними дій (рішення) відповідача.
Суд апеляційної інстанції роглядає справу в межах апеляційної скарги та заявлених позовних вимог.
Тому з огляду на приписи Порядку та враховуючи положення Цивільного Кодексу України, якими внормовано питання повернення безпідставно отриманого майна, відшкодування завданих Пенсійному фонду збитків, завданих відповідачем внаслідок незаконного отримання грошових коштів, повинно розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Отже, суд першої інстанції помилково розглянув спір в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково, а постанову суду скасувати й закрити провадження у справі.
При цьому роз'яснити позивачу, що він має право звернутися з позовом про стягнення коштів в порядку цивільного судочинства до Калуського міськрайонного суду.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 167, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд,
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.
Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 жовтня 2013 року в адміністративній справі № 2а-345/337/2013 скасувати, а провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді І.В. Глушко
В.Я. Макарик
Повиний текст виготовлено 09 червня 2015 року.