03 червня 2015 р. Справа № 876/5715/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Костіва М.В.,
суддів Шавеля Р.М., Бруновської Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.03.2014 року в справі №0907/10836/2012 за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області до головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Пищ М.С., третя особа - ОСОБА_2, про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,
встановив:
У липні 2012 року позивач - управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області звернувся в суд з позовом до головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Пищ М.С., третя особа - ОСОБА_2, про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.06.2012 року №ВП №33015331.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.03.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі скаржник просить постанову суду скасувати та задовольнити позов повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суд виконано за період з 01.08.2001 року по 01.01.2004 року. З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким визначено мінімальний розмір пенсії за віком та скасовано з цього часу застосування мінімальних розмірів пенсії за віком, що діяли раніше відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Однак в судових рішеннях не досліджувалося застосування норм цього Закону для перерахунку пенсії з 01.01.2004 року.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Суд першої інстанції встановив та матеріалами справи підтверджується, що постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Пищ М.С. від 26.06.2012 року відкрито виконавче провадження на виконання виконавчого листа №2-2296/2004, виданого Івано-Франківським міським судом 11.04.2008 року, на виконання рішення вказаного суду від 08.07.2004 року, залишеного в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.09.2008 року, якою зобов'язано управління ПФУ в м. Івано-Франківську провести перерахунок призначеної неповнолітнім ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, як інвалідам віком до 16 років, обчислюючи її з розміру мінімальної заробітної плати за віком за період з 01.08.2001 року. Позивач вважає, що доплату за період з 01.08.2001 року по 31.12.2003 року ним виплачено стягувачу у вересні 2009 року, а тому виконано постанову суду в повному обсязі, а тому органи ДВС не вправі були відкривати провадження по виконаному рішенню суду.
Судом також встановлено, що постановою державного виконавця від 30.12.2009 року виконавче провадження по виконавчому листу №2-2296 було закінчено без виконання боржником рішення суд з накладенням штрафних санкцій на боржника.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, підставно керувався положеннями Закону України «Про виконавче провадження». Так, відповідно до ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених ним Законом. За заявою стягувана державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Матеріалами справи підтверджується дотримання державним виконавцем всіх вимог законодавства при відкритті виконавчого провадження. Встановлено також невиконання УПФУ в м. Івано-Франківську рішення суд за період з 01.01.2004 року по час розгляду справи. Доказів протилежного суду не надано.
Судом при винесенні рішення в першій та касаційній інстанції, на підставі якого видано виконавчий лист, застосовано норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: ст. 54 цього закону, за якою розмір пенсій, призначених дітям - інвалідам, не може бути нижчим 3 мінімальних пенсій за віком. При цьому, КМ України повинен встановити порядок обчислення пенсії по інвалідності, який не може допустити звуження змісту та обсягу прав. Крім того, постановою КМ України від 30.05.1997 року №523 встановлено, що для обчислення пенсії дітям - інвалідам за основу береться мінімальна пенсія за віком, визначена ст. 28 Закону України «Про пенсійне забезпечення». У разі збільшення розміру середньої заробітної плати перерахунок повинен проводитися, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Відтак, не може слугувати підставою для відмови у перерахунку пенсій дітям - інвалідам з 01.01.2004 року відсутність правової норми, що визначає розмір мінімальної пенсії за віком. Адже Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до ст. 28 мінімальний розмір пенсії за віком визначено в розмірі 20% середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за попередній рік. Безпідставним є також посилання апелянта на те, що зазначений розмір мінімальної пенсії за віком застосовується тільки для обчислення розміру пенсій, призначених за цим законом. Оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, дана величина може застосовуватися для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком. Дана позиція підтверджується постановами Верховного суду України в постановах від 23 квітня 2012 року № 21-239а11 та від 19.03.2013 в №21-53а13.
Не заслуговують на увагу також аргументи апелянта про те, що в судових рішеннях не досліджувалося застосування норм цього закону для перерахунку пенсії з 01.01.2004 року. Адже пенсія - це вид виплат, який не є строковим, а тому не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним встановленням обставин справи.
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно зі ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Скаржник у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -
ухвалив:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.03.2014 року в справі №0907/10836/2012 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Костів М.В.
Судді Шавель Р.М.
Бруновська Н.В.