03 червня 2015 року Справа № 876/4316/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Попка Я.С., Іщук Л.П.,
з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,
представник позивача Хоминця Б.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Зелене господарство» до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області про скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій,
У жовтні 2012 року приватне акціонерне товариство «Зелене господарство» (далі - ПрАТ «Зелене господарство») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило:
визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області (далі - ДПІ у м. Івано-Франківську) № 0005571592 від 02.10.2012 року, яким його було зобов'язано сплатити штраф у розмірі 31555,61 грн. з податку на додану вартість (далі - ПДВ);
зобов'язати ДПІ у м. Івано-Франківську виключити з обліку в картках особових рахунків ПрАТ «Зелене господарство» у зв'язку з судовим оскарженням суми штрафних санкцій в розмірі 31555,61 грн. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з ПДВ.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 року у справі № 2а-3191/12/0970 позов було задоволено.
У поданій апеляційній скарзі ДПІ у м. Івано-Франківську просила оскаржуване судове рішення скасувати та прийняте нове про відмову у задоволенні позову.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що ДПІ у м. Івано-Франківськ було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати ПДВ до бюджету ПрАТ «Зелене господарство», результати якої оформлені актом №8067/15-2/05479378 від 20.09.2012 року.
Перевіркою встановлено факт порушення позивачем строків сплати сум ПДВ, оскільки узгоджені податкові зобов'язання з ПДВ були сплачені платіжними дорученнями із затримкою більш ніж 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
Щодо зарахування сплачених та зарахованих платником податків сум апелянт наголошує на тому, що, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби вправі зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду заперечив обґрунтованість доводів апелянта, просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволенні.
Представник відповідача на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позов ПрАТ «Зелене господарство», суд першої інстанції виходив із того, що ДПІ в у м. Івано-Франківську, керуючись нормами п. 5.1, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 87.9 ст. 87 ПК України здійснило зарахування здійснених позивачем проплат по поточних грошових зобов'язаннях з ПДВ у 2011-2012 роках у рахунок податкового боргу за вересень, листопад-грудень 2008 року, січень-серпень 2009 року без врахування факту часткового погашення боргу, що встановлено постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.07.2010 року у справі № 2а-321/10/0970.
У той же час, судом встановлено неможливість визначення розміру штрафу за кожну затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005571592 від 02.10.2012 року повністю.
Окрім того, із врахуванням скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в у м. Івано-Франківську № 0005571592 від 02.10.2012 року та положення п. 4.1 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 року № 276, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у частині зобов'язання відповідача виключити з обліку в картках особових рахунків ПрАТ «Зелене господарство» суми штрафних санкцій в розмірі 31555,61 грн., застосованих вказаним податковим повідомленням-рішенням.
Даючи правову оцінку доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, та висновкам суду першої інстанції, що містяться у оскаржуваному судовому рішенні, апеляційний суд виходить із таких міркувань.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, 20.09.2012 року ДПІ у м. Івано-Франківську провела камеральну перевірку податкової звітності ПрАТ «Зелене господарство» з ПДВ за вересень, листопад-грудень 2008 року, січень-серпень 2009 року, за результатами якої складено акт за № 8067/15-2/05479378 від 20.09.2012 року.
У ході перевірки податковим органом було зроблено висновок про порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з ПДВ протягом строків, визначених ст. 57 ПК України, за звітний податковий період вересень, листопад-грудень 2008 року, січень-серпень 2009 року, а саме сплату до бюджету 157778 грн. податкового боргу за вказаний період з 31.05.2011 року по 14.09.2012 року, тобто зі затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання. Вказані висновки лягли в основу податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську № 0005571592 від 02.10.2012 року.
Відповідно до матеріалів справи позивачем згідно із поданими деклараціями з ПДВ за вересень, листопад-грудень 2008 року, січень-серпень 2009 року самостійно задекларовано до сплати в бюджет суми ПДВ, а саме, вересень 2008 року - 38360 грн., листопад 2008 року - 2337 грн., грудень 2008 року - 8067 грн., січень 2009 року - 1898 грн., лютий 2009 року - 5481 грн., березень 2009 року - 25217 грн., квітень 2009 року - 19727 грн., травень 2009 року - 2440 грн., червень 2009 року - 23439 грн., липень 2009 року - 23286 грн., серпень 2009 року - 26142 грн., а всього на суму 157778 грн.
Копіями наявних у матеріалах справи платіжних доручень за 2008-2009 роки та постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.07.2010 року у справі № 2а-321/10/0970, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 року, підтверджується, що позивачем було частково сплачено до бюджету самостійно задекларовані суми ПДВ, а саме, за вересень 2008 року - 3500 грн., за листопад 2008 року - 2337 грн., за грудень 2008 року - 4150 грн., за березень 2009 року - 9001,94 грн., за квітень 2009 року - 4000 грн., за травень 2009 року - 1000 грн., за червень 2009 року - 13000 грн., за липень 2009 року - 1500 грн., за серпень 2009 року - 2000 грн., а всього на суму 40488,94 грн.
Як визначено пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181), чинного на час виникнення спірних правовідносин, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.
При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом № 2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів не було передбачено зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181, податковий орган не був наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин апеляційний суд погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, було неправомірним.
Разом із тим, ДПІ в у м. Івано-Франківську здійснила зарахування здійснених позивачем платежів по поточних грошових зобов'язаннях з ПДВ у 2011-2012 роках в рахунок податкового боргу позивача за вересень, листопад-грудень 2008 року, січень-серпень 2009 року без врахування зазначеного фактичного часткового погашення боргу.
Одночасно слід вважати вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідно до приписів ст. 126 ПК України розмір штрафу залежить від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання та погашеної суми податкового боргу і штраф за затримку сплати податкового зобов'язання застосовується лише за фактом сплати податкового боргу. Податковий орган при визначенні позивачу розміру штрафних санкцій за затримку на понад 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за вересень, листопад-грудень 2008 року, січень-серпень 2009 року безпідставно не врахував часткового погашення ПрАТ «Зелене господарство» у 2008-2009 роках податкового боргу за вказані податкові періоди в сумі 40488,94 грн., а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішенням № 0005571592 від 02.10.2012 року в цій частині є протиправним.
У той же час, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що визнання частково протиправним рішення відповідача можливе лише за умови, якщо цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено) і без неї воно в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність (значення).
При цьому суд апеляційної інстанції погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що аналіз приписів пп. 14.1.39, 14.1.156, 14.1.157, ст. 20, пп. 54.3.1-54.3.6 п. 54.3 ст. 54, п. 57.3 ст. 57, п. 58.1 ст. 58, п. 87.9 ст. 87, ст. 126 ПК України свідчить про наявність виключної компетенції органів державної податкової служби щодо зарахування коштів, що сплачує платник податків в рахунок погашення податкового боргу, та визначення йому обов'язку по сплаті грошових зобов'язань у вигляді штрафу за несвоєчасну погашення самостійно визначеного грошового зобов'язання з відповідного податку протягом строків, визначених цим Кодексом, а отже про відсутність у суду повноважень приймати відповідне рішення, підміняючи орган державної податкової служби.
Враховуючи викладене, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в у м. Івано-Франківську № 0005571592 від 02.10.2012 року в цілому.
З урахуванням наведеного судом першої інстанції правомірно було задоволено позовні вимоги ПрАТ «Зелене господарство» щодо зобов'язання ДПІ у м. Івано-Франківську виключити з обліку в його картках особових рахунків суми штрафних санкцій, визначеної таким податковим повідомленням-рішенням.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року у справі № 2а-3191/12/0970 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Я.С.Попко
Л.П.Іщук
Ухвала у повному обсязі складена 04 червня 2015 року.