08 червня 2015 р. Справа № 876/7541/14
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.
при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.
з участю представника позивача: Білої О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лімарко-Україна» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
12.06.2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що підстав для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запису про відсутність ТзОВ «Лімарко-Україна» за місцезнаходженням не було, оскільки позивачем було здійснено чергове підтвердження відомостей про юридичну особу у визначений Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» строк.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії державного реєстратора Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції щодо внесення запису №14151440008019620 від 15.04.2014 року про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу. Скасовано внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис від 15.04.2014 року, номер запису 14151440008019620, реєстраційна дія - «Внесення інформації щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу». Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №25 від 17.04.2014 про анулювання реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Лімарко-Україна» як платника податку на додану вартість. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області поновити реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «Лімарко-Україна» як платника податку на додану вартість з 17.04.2014 року за індивідуальним податковим номером 358164513051. В решті позовних вимог відмовлено.
Державна податкова інспекція у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області постанову оскаржила, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі покликається на те, що рішенням Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 17 квітня 2014 року №25 було анульовано реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість на підставі підпункту «ж» п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України з посиланням на наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою. Вважають безпідставним твердження суду першої інстанції, про те, що вони повинні були подати докази повернення будь-якого листа, для підтвердження факту відсутності місцезнаходження, оскільки підставою анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, згідно підпункту «ж» п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України.
У ході апеляційного розгляду представник позивача Біла О.В. надала пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.
Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що жодних доказів ДПІ не було надано, що будь-який лист повертався чи позивачем не отримувався. Натомість у рішенні №25 у п.4 взагалі відсутні відомості щодо факту відсутності чи неможливості установити місцезнаходження.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ТзОВ «Лімарко-Україна» зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 13.03.2008 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.
Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 16 квітня 2008 року №100111939 (форма № 2-ПДВ) (Серія НБ №100071) ТзОВ «Лімарко-Україна» зареєстровано в якості платника податку на додану вартість з 16 квітня 2008 року (індивідуальний податковий номер 358164513051).
15 квітня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції було здійснено внесення інформації щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу від 15.04.2014 року за реєстраційним записом №14151440008019620.
Рішенням Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 17 квітня 2014 року №25 було анульовано реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість на підставі підпункту «ж» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України з посиланням на наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою.
Відповідно до ст.19 п. 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.
ТзОВ «Лімарко-Україна» було зареєстровано 13.03.2008 року, отже строк, для подачі підтвердження відомостей (форма 6) повинен відраховуватися від 13.03.2014 року.
Відповідно до ст. 19 п.12 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.
Відповідно до п. 12 Наказу МФУ №1588 від 09.12.2011 року, зі змінами і доповненнями, стосовно платників податків, якими не подано у встановлені законом терміни податкових декларацій (звітів, розрахунків), у порядку, передбаченому законодавством, самостійно визначають суму грошового зобов'язання, проводять роботу з узгодження грошового зобов'язання та інші заходи; стосовно платників податків, які мають податковий борг, у порядку, передбаченому законодавством, здійснюють заходи з погашення податкового боргу.
У рамках проведення цих заходів, а також при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками органів державної податкової служби здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.
У разі неможливості вручення платнику податків довідки, свідоцтва, листа чи будь-якого іншого документа, направленого органом державної податкової служби, у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) замість акту перевірки місцезнаходження (місця проживання) платника податків оформляється довідка про неможливість вручення документа платнику податків із зазначенням причин та додаванням відповідних документів (за наявності). Заміна акту довідкою не проводиться, якщо іншими нормативно-правовими актами передбачено складання акту.
Акт перевірки місцезнаходження платника податків або довідка про неможливість вручення документа платнику податків не складається працівниками органів державної податкової служби, якщо до Єдиного державного реєстру було внесено запис про відсутність платника податків за місцезнаходженням.
Щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та нез'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу державної податкової служби, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.
Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. N 18-ОПП для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
Як зазначено в тексті Рішення, факт відсутності чи неможливості установити місцезнаходження підтверджено повідомленням №88/07-40 від 16.01.2014 року. Тобто, відповідачем -1 не було проведено жодних заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи, запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за вставленою формою не направлявся, за юридичною адресою працівники відповідача 1 не виходили.
Окрім того, 14 січня 2014 року позивачем було вручено наочно лист вих.№14\01, яким підтверджувалось місцезнаходження підприємства за вказаною адресою.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Згідно з частиною другою ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», відомості щодо місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Частиною 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.
У відповідності до п. 14 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.
Виходячи з наведеного, після 14.04.2014 року відповідач 2, у відповідності з положеннями частини 12 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», повинен був направити позивачу повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.
Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що реєстратором з порушенням порядку, передбаченого ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» було внесено запис №14151440008019620 про відсутність підтвердження відомостей про позивача, за таких обставин, дії державного реєстратора про внесення до ЄДР запису про відсутність підтвердження відомостей Товариства з обмеженою відповідальністю «Лімарко-Україна» є протиправними.
Рішенням Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 17 квітня 2014 року №25 було анульовано реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість на підставі підпункту «ж» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України з посиланням на наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктами «а»--«и» пункту 184.1 статті 184 розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України передбачені випадки анулювання реєстрації платника податку. Так, підпунктом «ж» цього пункту передбачено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.
Доказом, що свідчить про наявність підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, згідно підпункту «ж» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України - є повідомлення державного реєстратора із відомостями з Єдиного державного реєстру щодо наявності запису про відсутність юридичної особи або фізичної особи - підприємця за місцезнаходженням (місцем проживання) або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.
Відповідно запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особи було внесено відповідачем з порушенням норм чинного законодавства.
У повноважених осіб відповідача 1 не було жодних документів, які б підтверджували відсутність позивача за місцезнаходженням.
У разі неможливості вручення платнику податків довідки, свідоцтва, листа чи будь-якого іншого документа, направленого органом державної податкової служби, у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) замість акту перевірки місцезнаходження (місця проживання) платника податків оформляється довідка про неможливість вручення документа платнику податків із зазначенням причин та додаванням відповідних документів (за наявності). Заміна акту довідкою не проводиться, якщо іншими нормативно-правовими актами передбачено складання акту.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.
За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2014 року у справі №813/4196/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді О.І.Довга
І.І.Запотічний