03 червня 2015 року Справа № 876/3249/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Костіва М.В.,
суддів Шавеля Р.М., Бруновської Н.В.,
за участю секретаря Нефедової А.О.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Дроздюка Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.02.2015 р. у справі №809/87/15 за позовом ОСОБА_1 до т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 , командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
06.01.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 про визнання протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що дії т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 щодо формування причин звільнення у п. 7 наказу № 37-РС від 26.11.2014 солдата ОСОБА_1 , водія-заправника технічного взводу роти батальйону аеродромно -технічного забезпечення, у запас за підпунктом «є» пункту 1 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» (через службову невідповідність) є неправомірними та незаконними, оскільки строк дії контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України, укладеного 15 квітня 2011 року між Міністерством оборони України в особі Командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , солдатом курсантом навчальної роти підготовки військовослужбовців, закінчився 15 квітня 2014 року, іншого контракту ОСОБА_1 не укладав і до існуючого контракту не вносив будь-яких змін і доповнень.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року залучено до участі у справі як другого відповідача командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 в частині позовної вимоги про зобов'язання до вчинення дій.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.02.2015 року позов задоволено повністю: визнано дії тимчасово виконуючого обов'язки Командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 щодо формулювання причини звільнення у пункті 7 наказу №37-РС від 26.11.2014 року солдата ОСОБА_1 , водія-заправника технічного взводу технічної роти батальйону аеродромного-технічного забезпечення, у запас за підпунктом «є» пункту 1 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через службову невідповідність) неправомірними; зобов'язано тимчасово виконуючого обов'язки Командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 в пункті 7 наказу М37-РС від 26.11.2014 року змінити формулювання причин звільнення та викласти у наступній редакції «Солдата ОСОБА_1 , водія - заправника технічного взводу технічної роти батальйону аеродромно - технічного забезпечення, звільнити у запас за підпунктом «а» (із закінченням строку контракту) пункт 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В апеляційній скарзі скаржник просить постанову суду скасувати та відмовити в задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що командування військової частини НОМЕР_1 діяло в межах наданих йому повноважень, відповідно до чинного законодавства, та підстав визнавати його дії неправомірними не було. Судом першої інстанції було досліджено факт систематичного невиконання службових обов'язків позивачем, підтверджено, однак при постановленні рішення залишено поза увагою.
В судових засіданнях представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.
Позивач апеляційну скаргу заперечив за її безпідставністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 15.04.2011 року між Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , солдатом курсантом навчальної роти підготовки військовослужбовців, укладено контракт про проходження військової служби в Збройних Силах України строком на три роки.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.11.2014 року №37-РС ОСОБА_1 , водія - заправника технічного взводу технічної роти батальйону аеродромно - технічного забезпечення звільнено у запас за підпунктом «е» (через службову невідповідність) пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Підставою для видання наказу про звільнення позивача став акт службового розслідування від 23.10.2014 року в ході службового розслідування встановлено порушення вимог абз.4 ст. 11, ст.12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абз.2 ст.3, абз.1,5 ст.4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, вимоги наказу командира військової частини НОМЕР_1 №1040 від 26.12.2013 року «Про затвердження розпорядку дня». Обставини, що обтяжують відповідальність солдата служби за контрактом ОСОБА_1 , - сім не знятих дисциплінарних стягнень, негативна службова характеристика.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача є неправомірним з підстав службової невідповідності, оскільки такі дії позивача були зумовлені протиправною бездіяльністю командування військової частини щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби, та, крім цього, були допущені позивачем вже після закінчення строку дії відповідного контракту.
Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на наступне.
Так, згідно з п. «б» ч. 2 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) звільнення зі служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, проводиться на підставах, передбачених ч. 6 цієї статті.
Відповідно до п. «е» ч. 6 вказаної статті контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через службову невідповідність.
Частиною 8 цієї ж статті передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Пунктом 238 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року N 1153/2008, наказ про застосування до військовослужбовця такого дисциплінарного стягнення, як звільнення з військової служби через службову невідповідність, є підставою для видання наказу про його звільнення.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Статут) військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Статуту передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до ст. 49 Статуту на рядових (матросів), військової служби за контрактом, можуть бути накладені такі стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) призначення поза чергою в наряд на роботу - до 5 нарядів; є) позбавлення військового звання старший солдат (старший матрос); ж) звільнення з військової служби за контрактом за службовою невідповідністю.
Статтею зі 83 Статуту передбачено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Згідно зі ст. 84 Статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Частиною 2 ст. 86 Статуту передбачено, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про неправомірність дій відповідача при звільненні позивача з військової служби на підставі п. «е» ч. 6 ст. 26 (через службову невідповідність) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та п. «є» ст. 62 (через службову невідповідність) Статуту, оскільки факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку доведено, звільнення проведено з дотриманням вимог Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України».
Щодо висновків суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо звільнення позивача після закінчення строку дії відповідного контракту не відповідають матеріалам справи, оскільки відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2014 року продовжено строк контракту понад встановлений строк на період до оголошення демобілізації, зокрема, солдату ОСОБА_1 , водію - заправнику технічного взводу технічної роти батальйону аеродромно - технічного забезпечення. Зазначений наказ позивач не оскаржував, доказів протилежного судам першої та апеляційної інстанції не надано.
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.02.2015 р. у справі №809/87/15 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) 36 грн. 54 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.
Головуючий суддя Костів М.В.
Судді Шавель Р.М.
Бруновська Н.В.
Повний текст постанови складений 08.06.2015 року.