21 травня 2015 року Справа № 876/5322/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Яворського І. О., Кухтея Р. В.;
за участю:
секретаря судового засідання - Мартинишина Р. С.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Західно-українського будівельно-ремонтного акціонерного товариства «Зубр Лтд» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року в справі за позовом Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова Львівської області державної податкової служби до Західно-українського будівельно-ремонтного акціонерного товариства «Зубр Лтд» про стягнення коштів, -
12 лютого 2013 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова Львівської області державної податкової служби до Західно-українського будівельно-ремонтного акціонерного товариства «Зубр Лтд» про стягнення до бюджету коштів з рахунків Західно-українського будівельно-ремонтного акціонерного товариства «Зубр Лтд» у розмірі 64401 грн 62 коп.
В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що у відповідача наявний податковий борг.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з Західно-українського будівельно-ремонтного акціонерного товариства (код ЄДРПОУ 03331157) до бюджету кошти за податковим боргом в сумі 64401,62 грн з рахунків у банках Західно-українського будівельно-ремонтного акціонерного товариства, обслуговуючих даного платника.
Зазначену постанову мотивовано обґрунтованістю позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Західно-українським будівельно-ремонтним акціонерним товариством «Зубр Лтд», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції безпідставно здійснено розгляд справи в порядку скороченого провадження на підставі ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем не приймались рішення щодо вказаних у позовній заяві сум. Подані відповідачем декларації по земельному податку визначають податкові зобов'язання відповідача, а не його податковий борг. Позивачем не надіслано відповідачу податкову вимогу.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судом апеляційної інстанції заслухано суддю-доповідача, досліджено матеріали справи та проаналізовано доводи апеляційної скарги, внаслідок чого суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, а тому податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, є узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Відповідно пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків нараховується пеня у строк від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання.
Станом на день подання позову у відповідача був наявний податковий борг в сумі 64401,62 грн, який виник внаслідок несплати самостійно визначених сум земельного податку за лютий-листопад 2012 року в розмірі 63758 грн та пені в розмір 643 грн 32 коп.
Факт наявності у відповідача податкового боргу у вказаній вище сумі підтверджується витягами з облікової картки платника податків, витягом з картки особового рахунку, листом Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області державної податкової служби, податковою декларацією з плати за землю (а. с. 5-12, 14, 17-19).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що, відповідно до п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
До 01 січня 2011 року спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Підпунктом 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
А згідно з абз. 2 пп. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.
Позивачем, на підставі зазначених норм, 03 березня 2009 року вручено відповідачу першу податкову вимогу від 10 березня 2009 року № 1/252, а 15 травня 2009 року - другу податкову вимогу від 05 травня 2009 року № 2/489, факт отримання яких підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень (а. с. 16).
Безпідставними є твердження апелянта в апеляційній скарзі що згадані вище рішення позивача є податковими повідомленнями-рішеннями.
Пунктом 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Аналіз витягів з облікової картки відповідача підтверджує постійну наявність у останнього недоїмки зі сплати обов'язкових платежів з моменту надіслання позивачем другої податкової вимоги.
Також суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
А згідно з п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Таким чином, зазначеними нормами передбачено, що податковий борг стягується з рахунків відповідача, відкритих у банківських установах.
Крім того, як видно з ухвали про відкриття провадження у справі та оскаржуваної постанови, судом першої інстанції розглянуто справу в порядку скороченого провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
На думку суду апеляційної інстанції, такі дії суду першої інстанції є помилковими, оскільки відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.
Однак, як зазначено вище, податковий борг відповідача виник внаслідок несвоєчасної сплати отсаннім грошових зобов'язань, визначених ним самостійно шляхом подання податкових декларацій, а не визначених податковим органом, внаслідок чого розгляд даної справи повинен був здійснюватись в загальному порядку.
Невірне трактування судом першої інстанції положень п. 4 ч. 1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України призвело до безпідставного допущення до негайного виконання постанови суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно вирішено справу по суті, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, а тому, постанову суду першої інстанції слід змінити.
Керуючись ст. ст. 41, 158-163, 195, 196, п. 2 ч. 1 ст. 198, ст. 201, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Західно-українського будівельно-ремонтного акціонерного товариства «Зубр Лтд» - задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року в справі № 813/1140/13а - змінити шляхом викладення резолютивної частини такої в наступній редакції.
Адміністративний позов Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова Львівської області державної податкової служби до Західно-українського будівельно-ремонтного акціонерного товариства «Зубр Лтд» про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з рахунків Західно-українського будівельно-ремонтного акціонерного товариства «Зубр Лтд» (03331157), відкритих в банківських установах, що його обслуговують, на користь бюджету податковий борг в розмірі 64 401 (шістдесят чотири тисячі чотириста одна) гривня 62 (шістдесят дві) копійки.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у випадку коли, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови в повному обсязі відкладено - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: І. О. Яворський
Р. В. Кухтей