02 червня 2015 р. Справа № 876/2046/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області та ОСОБА_1 на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області про визнання неправомірними дії відповідача, зобов»язання до вчинення дій,-
13 січня 2015 року позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області (далі - УПФУ в Галицькому районі), в якому просила визнати дії відповідача неправомірними щодо відмови у підвищенні 30 % розміру пенсії, як дитині війни; стягнути з УПФУ в Галицькому районі на користь позивача недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії з 01 червня 2014 року по 31 грудня 2014 року; зобов»язати УПФУ в Галицькому районі в подальшому при нарахуванні ОСОБА_1 пенсії здійснювати підвищення пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком щомісячно.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона має статус дитини війни. Згідно ст. 6 зазначеного Закону з 1 січня 2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Із-за невиконання відповідачем цих вимог, нею неодноразово подавались позови до суду за попередні роки про нарахування та виплати недорахованої пенсії. На її вимогу надати інформацію про нарахування їй доплати до пенсії 30% за період червень-грудень 2014 року відповідачем було відмовлено. Вважає, що така надбавка виплачувалась їй не у належному розмірі.
Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2015 року позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області на неправомірні дії Пенсійного фонду щодо нарахування державної соціальної допомоги дитині війни та виплату щомісячної державної соціальної допомоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність та зобов»язано управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області провести ОСОБА_1, жительці АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 1 червня 2014 року по 2 серпня 2014 року включно, з відрахуванням фактично проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду ОСОБА_1 та УПФУ в Галицькому районі оскаржили його в апеляційному порядку.
УПФУ в Галицькому районі у своїй апеляційній скарзі покликалось на те, що 14.06.2011 року внесено зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», де вказано установити у 2011 році норми і положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується порядку та розмірах, встановлених кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. На виконання вказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 06.07.2011 року №745, згідно якої установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49, 8 гривні. Щодо проведення перерахунку пенсії у 2012 році, то з 28.12.2011 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №1381 відповідно до якої підвищення дітям війни у 2012 році має проводитися у розмірі 7 % мінімального розміру пенсії.
ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі зазначає, що згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона має статус дитини війни. Згідно ст. 6 зазначеного Закону з 1 січня 2006 р. їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Їй призначено часткове підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 % лише за два місяці, тобто з 01 червня 2014 року по 02 серпня 2014 року, а не як вона просила в позовній заяві з 01 червня 2014 року по 31 грудня 2014 року. Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підвищення до пенсії з урахуванням 30 % надбавки, згідно ч. 2 ст. 46 Конституції України визначена цим законом повинна виплачуватись за минулий час без обмеження, починаючи з 01 червня 2014 року по 31 грудня 2014 року.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду справи не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2, ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подані апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних мотивів.
Як достовірно встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 є дитиною війни і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 виданим Пенсійним фондом України від 21.03.2011 року НОМЕР_3 (а.с. 6). Відповідно до довідки виданої управлінням соціального захисту населення Галицької райдержадміністрації Івано-Франківської області від 18.01.2006 року №1702, ОСОБА_1 має право користуватися пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Вирішуючи спірні відносини суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (в редакції, чинній до 03 серпня 2014 року) не було встановлено жодних обмежень щодо застосування положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, зазначеним вище Законом не було надано повноважень Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок застосування положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету на 2014 рік.
Пунктом 6 - 7 Закону України від 31 липня 2014 року №1622 - VІІ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» установлено, що норми і положення статей 5 та 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов»язкового державного соціального страхування на 2014 рік. Зазначені норми набрали чинності із 03 серпня 2014 року.
У зв»язку з прийняттям зазначеного нормативно-правового акту застосування положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до 02 серпня 2014 року здійснюються у порядку та розмірах встановлених наведеним законом, а із 03 серпня 2014 року - у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2014 рік.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру доплати до пенсії за період із 01 червня 2014 року по 02 серпня 2014 року слід керуватися розміром надбавки, встановленим ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381, внаслідок чого розмір пенсії позивача за даний період повинен підвищуватись на 30% від мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат пов»язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.
Таким чином, враховуючи, що фактично позивач отримує підвищення до пенсії у розмірі, визначеному п. 4 Постанови КМУ від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення, що становить 66,43 грн., замість розміру, визначеного ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнято правильне рішення, а заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на підставі викладеного, тобто до 2 серпня 2014 року, шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача із зобов»язанням УПФУ в Галицькому районі провести нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством розміру прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення за період з 01 червня 2014 року по 02 серпня 2014 року (згідно позовних вимог).
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання, що доводи апеляційних скарг є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2014 року у справі №341/38/15-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий суддя : Л.Я. Гудим
Судді: О.М. Довгополов
В.В. Святецький