04 червня 2015 року м. Львів Справа № 876/3674/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Рибачука А.І.,
суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року по справі № 2а-10615/12/1370 за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хотей і К» про накладення арешту на кошти, що знаходяться у банку,
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова) звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хотей і К» (далі - ТзОВ «Хотей і К»), в якому просила накласти арешт на кошти відповідача, що знаходяться в банку.
Позов обґрунтовувала посиланням на те, що станом на 03 грудня 2012 року відповідач має заборгованість по податках та платежах перед бюджетом, зокрема, з податку на додану вартість у розмірі 26405,39 грн., яка станом на день звернення до суду відповідачем не погашена, що є підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банках.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам відсутності у ТзОВ «Хотей і К» майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу
Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТзОВ «Хотей і К» 19 серпня 2006 року зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа, а з 08 вересня 2006 року взяте на облік в органах державної податкової служби як платник податків.
28 квітня 2012 року посадовими особами ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено камеральну перевірку платника податків ТзОВ «Хотей і К» з питань неподання або несвоєчасного подання податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2012 року.
Під час перевірки встановлено, що ТзОВ «Хотей і К» на порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України не подано декларацію з податку на прибуток за січень 2012 року. За наслідками перевірки складений акт про результати камеральної перевірки своєчасності подання податкової звітності від 28 квітня 2012 року № 643/149/15-2013/34559391.
На підставі вказаного акта перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийняла податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2012 року № 0004231630/5514 про застосування до ТзОВ «Хотей і К» штрафних санкцій в сумі 170.00 грн.
16 травня 2012 року ТзОВ «Хотей і К» подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова податкову декларацію з податку на додану вартість № 9028289340 за квітень 2012 року, якою самостійно визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет в розмірі 24250.00 грн.
28 жовтня 2012 року посадовими особами ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено камеральну перевірку платника податків ТзОВ «Хотей і К» з питань неподання або несвоєчасного подання податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 28 жовтня 2012 року № 1461/316/15-2013/34559391. Під час перевірки встановлено, що ТзОВ «Хотей і К» на порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України не подано декларацію з податку на прибуток за лютий 2012 року.
На підставі зазначеного вище акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийняла податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2012 року № 0007001630/17195, яким збільшено ТзОВ «Хотей і К» суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 2040.00 грн.
01 червня 2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова надіслано ТзОВ «Хотей і К» податкову вимогу № 784, яка залишена без задоволення, податковий борг відповідачем не погашено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу, а наявність у відповідача такого боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Доказів того, що податковим органом вжито всіх необхідних заходів, спрямованих на розшук іншого майна відповідача з метою погашення податкового боргу, позивачем не надано.
Відповідно до положень статті 19-1 Податкового кодексу України до функцій органів державної податкової служби віднесено, зокрема, здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом; здійснення контролю за погашенням податкового боргу з податків та зборів платників податків, у тому числі тих, майно яких перебуває у податковій заставі; організація роботи та здійснення контролю за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку.
Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених вказаною статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Згідно з пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Як передбачено пунктом 88.1 статті 88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених вказаним Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
При цьому, право податкової застави згідно з вимогами пунтку 89.1 статті 89 Податкового кодексу України виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Відповідно до пункту 91.1 статті 91 Податкового кодексу України керівник органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого.
Відповідно до пункту 91.3 цієї статті податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди органу державної податкової служби (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.
Згідно з пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Згідно із пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.
Відповідно до пункту 94.3 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 статті 94 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
Відповідно до пункту 7.3. Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 07 листопада 2011 № 1398 для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Відповідно до підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Суд зазначає, що підставою для звернення податкового органу до суду є саме вчинення цим органом усіх передбачених заходів по розшуку майна платника податку, які повинні підтверджуватись належними доказами.
З аналізу зазначених норм видно, що арешт коштів на рахунку платника податків є є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків та застосовується у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Згідно з Порядком призначення та звільнення податкового керуючого, а також переліком його функцій та повноважень, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 жовтня 2012 року № 1112, податковим керуючим є посадова (службова) особа органу державної податкової служби, на яку покладається виконання функцій, спрямованих на погашення податкового боргу платника податків. До його основних функцій та повноважень щодо податкової застави належать, зокрема: здійснення опису майна, на яке поширюється право податкової застави, та складання акта опису такого майна; реєстрація податкової застави у відповідному державному реєстрі та її виключення із такого реєстру; одержання від платника податків документів, необхідних для опису майна в податкову заставу; складання акта про відсутність майна, що має бути описане у податкову заставу; складання акта відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.
Із аналізу цих положень випливає висновок, що на податкового керуючого покладається обов'язок по виявленню та опису майна, що може бути передане в податкову заставу. При цьому, в разі відсутності такого майна податковим керуючим складається акт про його відсутність.
Проте, позивачем ні на момент звернення до суду з позовом, ні під час судового розгляду справи акт опису майна в податкову заставу чи акт про його відсутність суду не наданий.
На підтвердження факту відсутності у відповідача майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, позивач надав лист Головного управління Держкомзему у Львівській області від 26 жовтня 2012 року № 01-16/3-315, лист ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 26 жовтня 2012 року № 9935, згідно з якими у відповідача немає у наявності об'єктів нерухомості.
Проте, суд вважає, що вищенаведені листи не можуть слугувати достатнім доказом підтвердження відсутності у відповідача майна, достатнього для погашення податкового боргу.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом не вжито всіх необхідних заходів, спрямованих на розшук майна відповідача з метою погашення податкового боргу.
Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, які б підтверджували відсутність у відповідача майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, суд вважає передчасним висновок податкового органу про наявність підстав для накладення арешту на кошти платника податків - відповідача у справі, що знаходяться в банку.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ДПІ у Шевченківському районі м. Львова.
За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року по справі № 2а-10615/12/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: А.І. Рибачук
Судді В.М. Багрій
Д.М. Старунський