03 червня 2015 року Справа № 876/2293/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Попка Я.С., Іщук Л.П.,
з участю секретаря судового засідання Гелецького В.П.,
позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2015 року у справі за його позовом до управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області про зобов'язання призначити пенсію державного службовця та стягнення моральної шкоди,
12 січня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області (далі - УПФ України в Косівському районі) призначити йому пенсію державного службовця та провести перерахунок пенсії за весь період з часу звернення із заявою про призначення пенсії. Крім того, просив стягнути з відповідача на його користь 10000 грн. моральної шкоди.
Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2015 року у справі № 347/7/15-а у задоволенні вказаного позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову скасувати та ухвалити нову про задоволення його позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що, норми Закону України «Про державну службу» підлягають застосуванню щодо нього, а отже відповідачем безпідставно відмовлено у призначенні пенсії державного службовця.
Позивач ОСОБА_1 у ході апеляційного розгляду підтримав свою апеляційну скаргу частково. Просив задовольнити позовні вимоги за період, починаючи із 31.03.2003 року, тобто часу звернення до відповідача із відповідною заявою, без стягнення відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 10000грн.
Представник відповідача на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того що він не мав статусу державного службовця на час виходу на пенсію 11.09.1991 року, тобто на час набрання чинності Законом України «Про державну службу», а отже не вправі претендувати на пенсію, передбачену цим Законом.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Судом встановлено, що останнє місце роботи позивача, яка відноситься до категорії посад державних службовців, є посада сільського голови Шешорівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області у період з 06.03.1985 року по 11.09.1991 року. З цієї посади він був звільнений 11 вересня 1991 року.
31 січня 2003 року ОСОБА_1 подав заяву до відповідача про призначення пенсії за віком та з того часу її отримує на загальних підставах.
Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», який набрав чинності 04.07.2001 року, пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Цей закон визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
Положеннями цього Закону визначено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Статтею 37 Закону України «Про державну службу» визначено коло осіб, які мають право на одержання пенсії державних службовців.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» від 16.01.2003 року № 432-ІV Закон України «Про державну службу» доповнено статтею 371 «Порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців».
Згідно з прикінцевими положеннями Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» від 16.01.2003 № 432-ІV, даний Закон набирає чинності з дня його опублікування, а порядок перерахунку пенсій, передбачений цим Законом, поширюється на пенсіонерів, яким пенсія державних службовців призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», тобто з 28.12.1993 року.
Таким чином, якщо особа звільнена з роботи до набрання чинності Закону України «Про державну службу» (28.12.1993 року) і ніколи не мала статусу державного службовця, то вимоги статей 37 та 371 зазначеного Закону на неї не поширюються.
Враховуючи те, що позивач звільнений з посади сільського голови Шешорівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області 11.09.1991 року і ніколи не мав статусу державного службовця чи службовця органу місцевого самоврядування, то з урахуванням вимог зазначених правових актів підстав для призначення йому пенсії державного службовця, на переконання апеляційного суду, немає.
Т З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2015 року у справі № 347/7/15-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Я.С.Попко
Л.П.Іщук
Ухвала у повному обсязі складена 04 червня 2015 року.