03 червня 2015 року Справа № 876/1631/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Попка Я.С.,Іщук Л.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 24 січня 2014 року у справі за її позовом до управління соціального захисту населення Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання незаконним рішення про відмову у призначенні допомоги,
26 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати незаконним рішення управління соціального захисту населення Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області (далі - УСЗН Воловецької РДА) від 13.11.2013 року про відмову у призначенні допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що перевищує мінімальний, та зобов'язати відповідача в подальшому виплачувати їй таку допомогу.
Постановою Воловецького районного суду Закарпатської області від 24 січня 2014 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить зазначену постанову скасувати і прийняти нову по суті позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду не відповідає вимогам закону, а зазначені в ньому обставини суперечать дійсним обставинам справи. Зазначає, що при поданні декларації про майновий стан за попередні шість місяців нею був вказаний дохід, який був фактично отриманий її родиною. При цьому стверджує, що відповідачем не надано жодного документального підтвердження про отримання її чоловіком грошової суми в розмірі 9746,54 грн.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи підтверджено заниження розміру доходу, наданого на призначення державної допомоги, а тому відповідач правомірно відмовив позивачці у призначенні допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що перевищує мінімальний.
Даючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.
Як слідує з матеріалів справи, рішенням УСЗН Воловецької РДА від 13.11.2013 року позивачці відмовлено у призначенні допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з урахуванням доходу сім'ї на підставі акту обстеження (а.с. 3).
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 6 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» про призначення державної допомоги чи про відмову в її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і здійснює виплату державної допомоги сім'ям з дітьми, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.
За правилами ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Приписами ст. 22 вказаного Закону передбачено, що суми державної допомоги, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім'ї, приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги, тощо), стягуються згідно з законом.
Органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, мають право перевіряти матеріальний стан сімей з дітьми.
На переконання апеляційного суду, системний аналіз вказаних правових норм свідчить про наявність у відповідача права у випадку виявлення приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги під час перевірки матеріального стану сімей з дітьми, відмовляти у наданні спірної допомоги.
На виконання ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 року було встановлено Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми (далі - Порядок).
Пунктом 20 зазначеного Порядку передбачено, що для одержання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку органам праці та соціального захисту населення подаються такі документи:
заява матері (батька, усиновлювача, опікуна, дідуся, бабусі або іншого родича, який фактично здійснює догляд за дитиною), що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
копія або витяг з наказу (розпорядження) роботодавця про надання відпустки;
копія свідоцтва про народження дитини;
копія трудової книжки матері (батька, усиновлювача, опікуна, дідуся, бабусі або іншого родича), яка (який) здійснює догляд за дитиною;
довідка з місця навчання - для осіб, які навчаються;
довідка про те, що виплата допомоги по безробіттю або матеріальної допомоги по безробіттю не проводиться, - для непрацюючих осіб, які перебувають на обліку в центрі зайнятості.
Крім того, пунктом 22 цього ж Порядку визначено, що для призначення допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний, подається в установленому порядку довідка про склад сім'ї та декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім'ї).
У поданій ОСОБА_1 декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги за період з 01.05.2013 року по 31.10.2013 року, вказано про відсутність доходів у ОСОБА_2 у зазначений період.
Як встановлено судом першої інстанції, актом про проведення перевірки правильності та повноти інформації, що надається заявником для призначення державних соціальних допомог, від 13.11.2013 року УСЗН Воловецької РДА, управлінням Пенсійного фонду України у Воловецькому районі та Воловецьким районним центром зайнятості, підтверджено, що чоловік позивачки ОСОБА_2 отримав у Воловецькому РЦЗ одноразову допомогу для відкриття підприємницької діяльності за період з травня по 28 жовтня 2013 року в сумі 7452,54 грн. та є платником єдиного соціального внеску до управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі за травень та червень 2013 року, тобто отримував мінімальну зарплату з підприємницької діяльності в сумі (за два місяці разом) 2294,00 грн. Величина зниження розміру доходу, наданого на призначення державної допомоги, становить 9746,54 грн. (а.с. 21).
Приписами ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється у розмірі допомоги по безробіттю, нарахованої відповідно до цієї статті, у розрахунку на рік.
Відповідно до п.7.13 Методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України від 15.11.2001 року № 486/202/524/455/3370, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.02.2002 року за № 112/6400, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, одноразова виплата допомоги у зв'язку з безробіттям для організації безробітними підприємницької діяльності враховується в сукупному доході як середньомісячна величина за період, на який надається ця допомога, визначена шляхом ділення загальної суми виплати на кількість місяців, за які вона одержана;
Відтак, той факт, що така допомога була фактично виплачена ОСОБА_2 28.03.2013 року не впливає на необхідність її пропорційного відображення у поданій ОСОБА_1 декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги за період з 01.05.2013 року по 31.10.2013 року (а.с. 19-20).
Виходячи із наведеного апеляційний суд вважає, що оскільки подана позивачкою декларація про доходи та майновий стан містила неправдиву інформацію, що було встановлено відповідачем під час проведеної перевірки, то така декларація не могла братися до уваги для призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що перевищує мінімальний.
Відтак, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність відмови УСЗН Воловецької РДА у призначенні ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку у розмірі, що перевищує мінімальний.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 24 січня 2014 року у справі № 300/1272/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Я.С.Попко
Л.П.Іщук