28 травня 2015 року Справа № 876/3663/15
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача Богаченка С.І.,
суддів Старунського Д.М., Рибачука А.І.
розглянувши у письмовому проваджені в м. Львові апеляційну скаргу Кременецької міської ради на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року по справі за позовом Кременецької міської ради до Державної фінансової інспекції в Тернопільській області про скасування пункту 2 вимоги від 24 липня 2014 року №19-08-12-15/5096,-
05 січня 2015 року Кременецька міська рада звернулась в суд з позовом до Державної фінансової інспекції в Тернопільській області в якому просила скасувати пункт 2 вимоги відповідача від 24 липня 2014 року №19-08-12-15/5096 щодо «відшкодування незаконних видатків по заробітній платі в сумі 11350,39грн., в тому числі шляхом пред'явлення цивільних позовів до винних осіб, які в подальшому перерахувати до міського бюджету по коду класифікації доходів бюджету 21080500 «Інші доходи».
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 січня 2015 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Кременецька міська рада подала апеляційну скаргу на неї, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задоволити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт по справі зазначає, що постанова суду першої інстанції є такою, що не відповідає вимогам ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримані норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції було встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 15 липня 2014 року Державною фінансовою інспекцією в Тернопільській області було складено акт №08-22/181, за результатами ревізії Кременецького міського бюджету та фінансово-господарської діяльності Кременецької міської ради за період з 01 червня 2011 року по 01 травня 2014 року. Даною ревізією встановлені окремі факти оплати праці працівникам за невідпрацьований час, а саме перебування на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, за період з 01 серпня 2011 року по 01 липня 2012 року на загальну суму 3887,32грн. та зайвого перерахування єдиного внеску на загальну суму 1411,10 грн. а також, що за дні перебування працівника - сумісника у відрядженні та на основному місці роботи, йому проведено нарахування та виплату заробітної плати за невідпрацьований час на загальну суму 4440,18 грн., і зайво проведено нарахування та перераховано єдиного внеску на загальну суму 1611,79грн.
24 липня 2014 року відповідачем по справі, була направлена вимога позивачу, де зокрема в пункті 2 зазначено, що в порушення ст.94, 1021 Кодексу Законів про працю України від 10.12.1971р. №322-VІІІ, ст.1, 19 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995р. №108/95, за дні перебування на амбулаторному лікуванні та дні перебування працівника-сумісника у відряджені та на основному місці роботи, проведено нарахування та виплату заробітної плати за невідпрацьований час в сумі 11350,39грн. В зв'язку з чим, вимагалось відшкодувати незаконні видатки по заробітній платі в сумі 11350,39грн. в тому числі шляхом пред'явлення цивільних позовів до винних осіб, які в подальшому перерахувати до міського бюджету по коду класифікації доходів бюджету 21080500 «Інші доходи».
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Відповідно до п.46, 49 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний контролюючий орган з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень. У разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, контролюючий орган ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.
Згідно ст. 41 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» на період хвороби з тимчасовою втратою працездатності громадянам надається звільнення від роботи з виплатою у встановленому законодавством України порядку допомоги по соціальному страхуванню.
Відповідно до п.1 ч.2. ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» роботодавець зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.
Згідно із ст.16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», застраховані особи зобов'язані: 1) надавати страхувальнику, страховику достовірні документи, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення та надаються соціальні послуги відповідно до цього Закону; 2) своєчасно повідомляти страхувальника та страховика про обставини, що впливають на умови або зміни розміру матеріального забезпечення та соціальних послуг; 3) знати та виконувати вимоги законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, що стосуються застрахованого, а також додержуватися зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором, контрактом) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації; 4) у разі настання нещасного випадку або професійного захворювання: лікуватися в лікувально-профілактичних закладах або в медичних працівників, з якими Фонд уклав угоди на медичне обслуговування; дотримуватися правил поведінки та режиму лікування, визначених лікарями, які його лікують; не ухилятися від професійної реабілітації та виконання вказівок, спрямованих на якнайшвидше повернення його до трудової діяльності; 5) дотримуватися режиму, визначеного лікарем на період тимчасової непрацездатності; 6) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом. Застрахована особа несе відповідальність згідно із законом за незаконне одержання з її вини (підроблення, виправлення в документах, подання недостовірних відомостей тощо) матеріального забезпечення та соціальних послуг за соціальним страхуванням.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про оплату праці» та ст.102-1 Кодексу законів про працю України, працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.
Згідно із п.2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 3 квітня 1993 року №245, тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.
Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку відмовляючи у задоволені позовної вимоги, так як відповідач по справі належними доказами, які містяться в матеріалах справи, довів незаконність видатків позивача по заробітній платі, а тому пункт 2 вимоги відповідача від 24 липня 2014 року №19-08-12-15/5096 не підлягає скасуванню.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.160, ст.ст. 195, ст. 197, ч.1 п.1 ст. 199, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу Кременецької міської ради - залишити без задоволення.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року по справі №819/5/15-а - залишити без змін.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя С.І. Богаченко
Суддя Д.М. Старунський
Суддя А.І. Рибачук