Провадження № 11кп/774/196/14 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Категорія ч.3 ст.185 КК України Доповідач суддя ОСОБА_2
Іменем України
11 березня 2014 року
Колегія суддів Судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровськ кримінальне провадження №12013040690004109 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 жовтня 2013 року відносно
ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Дніпропетровська,
проживає за адресою
АДРЕСА_1 ,
відносно якого винесено обвинувальний вирок за ч.3 ст.185 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_8
обвинуваченого - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
Обвинуваченим ОСОБА_6 та його захисником принесені апеляційні скарги на вирок Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 жовтня 2013 року, в яких захисник ОСОБА_7 просить вирок скасувати за недоведеністю вини обвинуваченого, а кримінальне провадження направити на нове досудове розслідування для встановлення особи яка скоїла даний злочин, обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок суду відносно нього скасувати, а кримінальне провадження на новий судовий розгляд.
Вироком Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 жовтня 2013 року ОСОБА_6 визнано та засуджено за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково у вигляді 3 місяців позбавлення волі, приєднано покарання, не відбуте за вироком Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 15 червня 2010 року, і остаточно призначено 4 роки 3 місяці позбавлення волі.
В апеляційних скаргах:
- обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим, а докази, на яких ґрунтується обвинувачення, є необ'єктивними та такими, що суперечать дійсності, зазначивши, що 17 липня 2013 року у вечірній час випадково потрапив на ж/м «Парус», де з незнайомим чоловіком вжили спиртні напої в кафе, розташованому на перехресті вул.Братів Трофімових та вул.Вільямса, тому він перебував у стані алкогольного сп'яніння. Після чого до вказаного місця на моторолері під'їхало двоє незнайомих хлопців, з якими в нього виник конфлікт, і один із цих хлопців наніс обвинуваченому удар кулаком в обличчя, їх конфлікт припинили перехожі. Після чого він рухатися в сторону вул.Макарого, як його наздогнали вказані хлопці, побили, він знепритомнів і отямився лише у кареті швидкої. Щодо господарської сумки і речей, які знаходились в ній йому нічого не відомо, також не відомо хто підкинув речі, знайдені в нього. Під час досудового слідства було порушено його право на захист, впізнання проводились без присутності захисника, протоколи впізнання складені з істотними порушеннями ст.228 КПК України. Спростовує показання потерпілого ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_10 , а також зазначає, що огляд місця події проводився без присутності понятих, що є грубим порушенням норм закону.
В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений зазначає, що під час судового розгляду були відхилені клопотання та заяви з приводу нанесених йому тілесних ушкоджень потерпілим та виявлення їх ступеню тяжкості. Вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, судом не надана оцінка показанням свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , який в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_6 добровільно видав наявні у нього мобільний телефон та годинник, зазначивши, що вони йому не належать. Вказує на те, що протокол огляду речей від 17 липня 2013 року складеними з істотними порушенням норм закону, що на його думку внаслідок цього є недопустимим доказом, неналежним доказом також вважає потожировий відбиток знайдений в будинку потерпілого, оскільки слідством не встановлено - кому саме він належить. На підставі вищенаведеного просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
- захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати за недоведеністю вини ОСОБА_6 в скоєнні злочину, а кримінальне провадження направити на нове досудове розслідування для встановлення особи, яка скоїла інкримінований злочин. В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що не були зафіксовані дані про заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, висновки суду про відповідність вимогам законодавства протоколу пред'явлення для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_9 не відповідають дійсності, оскільки як вбачається з пояснень потерпілого на судовому слідстві 24 жовтня 2013 року, всупереч вимогам п.6 ст.228 КПК України органом досудового слідства не було оформлено пред'явлення потерпілому фотокарток для впізнання. Посилається на показання свідка ОСОБА_10 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона бачила крадія зі значної відстані, обличчя його не розгледіла, пояснила, що на злодія схожий їх сусід, який веде антигромадський спосіб життя, а при проведенні впізнання на досудовому слідстві вказала, що не впевнена, що саме ОСОБА_6 бачила, як особу, яка скоїла злочин. Щодо виявленого та вилученого у обвинуваченого годинника та мобільного телефону, що належить ОСОБА_9 , то вони були підкинуті обвинуваченому, бо ОСОБА_6 добровільно видав вищевказані речі, пояснивши про невідомість появи їх у нього. Зазначає, що свідок ОСОБА_10 охарактеризувала ОСОБА_9 , як особу яка вживає алкогольні напої та збирає у себе вдома осіб сумнівної поведінки і роду занять, тому з урахуванням характеристики потерпілого на особливу увагу заслуговують дані про причетність до скоєння злочину інших осіб.
Згідно вироку суду ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він 17липня 2013 року близько 19:00 годин, реалізуючи несподівано виниклий намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, через вийняте скло вікна будинку домоволодіння АДРЕСА_2 , звідки таємно повторно викрав майно, що належить ОСОБА_9 , на загальну суму 2 945 гривень.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора ОСОБА_8 , яка заперечувала проти задоволення апеляційний скарг обвинуваченого та його захисника, а вирок суду вважала законним та обґрунтованим;
обвинуваченого ОСОБА_6 , який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив вирок суду відносно нього скасувати, а кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд, зазначив на тому, що не надана оцінка показанням потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10 , які під досудового та судового слідства постійно змінювались, а для усунення суперечностей між ними не були проведені очні ставки, вказує на те, що в суді ОСОБА_10 сказала, що зі слів ОСОБА_9 їй стало відомо про його особисті прикмети-татуювання на ногах, вважає показання потерпілого надуманими, зазначає, що саме потерпілий та свідок побили його, таку ж позицію висловив в дебатах;
захисник ОСОБА_7 підтримала доводи своєї апеляційної скарги та просила вирок суду скасувати, а кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд, вказала про те, що по факту побиття обвинуваченого потерпілим ОСОБА_9 та свідком подавалася заява, але відповіді досі не отримано, вважає показання потерпілого та свідків суперечливими та надуманими, в дебатах просила вирок суду скасувати, та виправдати ОСОБА_6 , у зв'язку з недоведеністю його вини в скоєному, прокурор в судових дебатах просила апеляції залишити без задоволення, а вирок суду без змін, обвинувачений в дебатах та в останньому слові просив вирок суду скасувати, а кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд,
дослідивши матеріали кримінального провадження у сукупності з доводами апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника задоволенню не підлягають з наступних підстав:
Як видно з вироку, суд перевірив обґрунтованість пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення та дав відповідну оцінку доказам по даному кримінальному провадженню, а висновки суду відповідають фактичним обставинам провадження.
Мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за яким його засуджено, суд послався на докази, що містяться в матеріалах провадження, зібрані у встановленому порядку, досліджені в судовому засіданні, належно оцінені судом, і є обґрунтованими.
Доводи обвинуваченого про те, що суд безпідставно засудив його за ч.3 ст.185 КК України не знаходять свого підтвердження.
Суд вірно поклав в основу вироку показання потерпілого ОСОБА_9 про те, що після дзвінка сусідки ОСОБА_10 про проникнення сторонньої особи до їх будинку та описання особи, він виявив крадіжку речей з будинку та повідомив матір. Пізніше, перебуваючи разом з ОСОБА_13 побачив свою сумку з речами, а біля неї ОСОБА_6 , який взяв її на плече і пішов, з сумки вигляду вала мікрохвильова піч. Він позвав ОСОБА_6 , спитавши звідки у нього сумка, але той кинув сумку і втік. В подальшому разом зі знайомим ОСОБА_14 почали шукати ОСОБА_6 і побачили його біля гаражів, а коли наздоганяв останнього, той перечепився і впав. В сумці були викрадені з будинку речі, а також коли з працівниками міліції повернувся до ОСОБА_6 , у кишені останнього було знайдено його годинник.
В ході судового розгляду потерпілий прямо вказав на ОСОБА_6 як на особу, яка скоїла крадіжку його речей, про що зазначав і під час впізнання обвинуваченого за відомими йому прикметами, в тому числі і татуюванні на ногах, про які свідок ОСОБА_10 зазначила потерпілому як про «брудні ноги», що привернуло її увагу.
Також свідок ОСОБА_10 суду підтвердила, що особа, яка проникала в будинок ОСОБА_9 , була одягнена в шорти та світлу футболку, на ногах були тапки, що відповідає зовнішньому вигляду обвинуваченого ОСОБА_15 під час його затримання потерпілим та під час вилучення у нього речей, належних потерпілому.
Обставини, про які пояснив потерпілий ОСОБА_9 , підтвердив суду і свідок ОСОБА_13 , що сумка з речами, які впізнав потерпілий, була саме у ОСОБА_6 , які він після питання де взяв - покинув та втік.
Свідок ОСОБА_14 суду підтвердив, що на прохання потерпілого стали шукати чоловіка, який здійснив крадіжку речей останнього, якого ОСОБА_6 впізнав біля гаражів по вул.Макарова в м.Дніпропетровськ. Коли на вимогу зупинитися, той став тікати, впав та знепритомнів. Потерпілому зателефонували з дому, де вже були працівники міліції, з якими вони повернулися до обвинуваченого, та які викликали швидку допомогу.
Скоєння обвинуваченим інкримінуємого йому злочину, підтверджується даними протоколу огляду особистих речей обвинуваченого ОСОБА_6 , в ході якого з карману шортів, в які він був одягнутий, було виявлено та вилучено наручний годинник марки «Арсенал» та мобільний телефон «Нокіа» моделі 1616-2, що належать потерпілому ОСОБА_9 . Даний протокол підписано всіма учасниками процесуальної дії, в тому числі і ОСОБА_6 , зауважень на нього не надійшло, чим заперечуються доводи апеляційних скарг про добровільну видачу ОСОБА_6 вказаних речей. Щодо доводів ОСОБА_6 про те, що йому невідомо як потрапили до нього вказані речі, то вказані доводи є позицією захисту обвинуваченого, який не визнав свою вину в скоєнні злочину, але вона підтверджена вищенаведеними доказами.
Доводи апеляційних скарг про те, що ці речі були кимось йому підкинуті, не знаходять свого підтвердження, оскільки, як зазначили потерпілий та свідок ОСОБА_14 - коли вони побачили ОСОБА_6 - біля нього нікого не було, а після того, як останній почав втікати від них, та перечепився через бордюр, обвинувачений теж знаходився сам, сумку ж з викраденим він кинув відразу після того, як ОСОБА_9 та ОСОБА_13 почали його звати і вона залишалася на тому ж місці.
Тому суд першої інстанції вірно прийняв, як докази скоєння обвинуваченим інкримінуємого йому злочину, факт знаходження та подальше вилучення викрадених речей потерпілого саме у ОСОБА_6 , та впізнання цих речей потерпілим ОСОБА_9 (а.с.18-21), а також показання потерпілого та вищевказаних свідків як достовірні, якими заперечуються доводи апеляцій як захисника так і обвинуваченого ОСОБА_6 про фальсифікацію кримінального провадження та недоведеність вини обвинуваченого.
Доводи апеляційної скарги захисника про відсутність перевірки показань свідка ОСОБА_10 щодо схожості злодія, який вчинив крадіжку, на їх сусіда, то ці показання свідка, дані в судовому засіданні, є неспроможними. Оскільки ОСОБА_10 не впізнала особу в момент її проникнення у будинок, як знайому їй особу, і не повідомила потерпілого ОСОБА_9 , що особа, яка проникає в будинок, схожа на їх сусіда. Змінюючи свої показання в ході судового слідства, свідок ОСОБА_16 не пояснила - чому вона, впізнавши в злочинці конкретну особу - «сусіда», не повідомила саме про неї, а описала потерпілому цю особу як незнайому, тому зміна показань свідком про можливість проникнення до будинку «сусіда», є домислом.
Щодо доводів апеляційних скарг відносно того, що про татуювання на ногах обвинуваченого свідку ОСОБА_10 , як про індивідуальну ознаку, стало відомо від самого потерпілого ОСОБА_9 , то вони є необґрунтованими, оскільки сприйняття свідком на відстані татуювання на ногах як «брудні ноги», залежить від суб'єктивного сприйняття особою обставин, про які вона і повідомила потерпілого як про індивідуальні ознаки злодія. Щодо доводів апеляційної скарги захисника про пояснення свідком ОСОБА_10 суду, що вона при впізнанні ОСОБА_6 не була впевнена, що саме його бачила як особу, яка скоїла крадіжку, то показання свідка в цій частині заперечуються даними самого протоколу впізнання.
Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі захисника щодо взаємозв'язку характеристики, даної свідком ОСОБА_10 потерпілому ОСОБА_9 , та можливість причетності до вказаного злочину інших осіб, оскільки вони нічим не підтверджені, а посилання є нічим іншим як припущенням, що заперечується наведеними об'єктивними доказами.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 щодо його перебування в зазначений обвинуваченням час скоєння злочину разом зі співмешканкою на ринку, після того - у громадському транспорті, кафе, колегія суддів оцінює критично, оскільки показання з приводу цих обставин обвинувачений раніше не зазначав, а пояснення про них їх свідком ОСОБА_11 , співмешканкою обвинуваченого, нічим обґрунтовано не підтверджені, а дані нею як зацікавленою особою в доказуванні його невинуватості. Суд обґрунтовано прийшов висновку, що її показання ніяким чином не висвітлюють та об'єктивно не підтверджують подій того дня та місцезнаходження обвинуваченого у вказаний час.
Також колегія враховує характер поведінки ОСОБА_6 , який, як вказують потерпілий та свідок ОСОБА_17 , на питання - звідки у нього сумка з речами, та прохання зупинитися, кинувши сумку, почав тікати.
Безпідставними є доводи обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника з приводу невідповідності протоколу огляду місця події нормам кримінального процесуального закону, оскільки судом першої інстанції при ухваленні вироку дані доводи враховані - протокол огляду місця події від 17 липня 2013 року визнано недопустимим доказом.
Щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_6 про побиття його потерпілим та свідком - дані обставини нічим не підтверджені, і не заперечують доведеність вини обвинуваченого в скоєнні крадіжки майна потерпілого ОСОБА_9 17 липня 2013 року.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_6 призначене відповідно вимогам ст.65 КК України, судом враховано ступінь тяжкості скоєного ним діяння, яке відповідно до ст.12 КК України за класифікацією злочинів є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.
Колегія суддів враховує те, що обвинувачений раніше судимий за корисливі злочині, в останнє - також за крадіжку, поєднану з проникненням в житло, скоїв кримінальне правопорушення у період умовно-дострокового звільнення від відбування призначеного покарання за попереднім вироком, що свідчить про те, що на шлях виправлення ОСОБА_6 не став та є схильним до протиправної поведінки.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, передбачених ч.2 ст.412 КПК України, які є безумовною підставою для скасування вироку суду та призначення нового судового розгляду, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.405, 407, 419 КПК України, колегія суддів -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_6 - без змін.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 залишити тримання під вартою.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_6 протягом трьох місяців з дня вручення копії ухвали.
Судді