Провадження 22-ц/774/1098/14
Справа № 191/2124/13-ц Головуючий в 1 інстанції Новік Л.М.
Категорія - 27 Доповідач - Кочкова Н.О.
23 січня 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
Головуючої - судді Кочкової Н.О.,
суддів - Максюти Ж.І., Слоквенка Г.П.,
при секретарі - Сичевській А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк» на заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2013 року, -
Заочним рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2013 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовлено (а.с. 49-50).
В апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду та просить ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі (а.с. 53-54).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом 1 інстанції встановлено, що 16 липня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №239060-СRЕD, згідно якого позивач надав кредит у розмірі 17000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік, з кінцевим терміном повернення 16.01.2009 року. Відповідно п. 1.5. кредит наданий банком на споживчі цілі.
На забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 239060- СRЕD/1 від 16 липня 2008 року, згідно якого поручитель зобов'язується солідарно з позичальником відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань за кредитним договором №239060-СRЕD від 16 липня 2008 року (а.с. 10).
На забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 239060-СRЕD/2 від 16 липня 2008 року, згідно якого поручитель зобов'язується солідарно з позичальником відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором №239060-СRЕD від 16 липня 2008 року (а.с. 11).
Із розрахунку заборгованості вбачається що станом на 10 лютого 2013 року сума заборгованості становить - 33033, 75 грн., яка складається з наступного: 8856,38 грн. заборгованість за кредитом, 22366,25 заборгованість по процентам за користування кредитом; 250 грн. штраф (фіксована частина); 1561 грн. штраф (процентна складова).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд 1 інстанції виходив із того, що початок перебігу позовної давності за зверненням ПАТ КБ "ПриватБанк" до відповідачів за кредитним договором № DNK4KP90410324 розпочався 16 січня 2009 року й сплинув 17 січня 2012 року, банк звернувся до суду 18 травня 2013 року, а відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив строку позовної давності є підставою для відмови в позові.
Вказані висновки зроблені судом без порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, а відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Згідно до ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Як вбачається з матеріалів справи кінцевим терміном повернення кредиту є 16 січня 2009 року, що є початком перебігу позовної давності, таким чином виходячи з умов договору вказаний строку для банку сплинув 17 січня 2012 року, а з позовом він звернувся 18 травня 2013 року, при цьому не зазначив жодної поважної причини його пропуску.
Крім того, кредитний договір №239060-СRЕD від 16 липня 2008 року, укладений між сторонами, відповідно до п. 1.5 є споживчим кредитом, що не заперечував і банк, а відповідно до п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Тому посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачі не подавали до суду 1 інстанції заяви про застосування строку позовної даності - не можна прийняти до уваги.
Згідно абзацу 4 п. 24 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За таких обставин суд 1 інстанції правильно відмовив у задоволенні позову, а посилання в апеляційній скарзі на Постанову Верховного суду України від 20 листопада 2013 року по справі 6-126цс13 не можна прийняти до уваги, оскільки вони стосуються поновлення строку позовної давності, пропущеного з поважних причин, а такі вимоги позивачем не заявлялись. Не посилався банк при розгляді справи у суді 1 інстанції і в апеляційній скарзі на те, що строк позовної давності збільшений за згодою сторін до 5 років, томі ці доводи представника апелянта, заявлені у судовому засідання апеляційного суду, - не приймаються до уваги відповідно до ст. 303 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду, оскільки, в основному, зводяться лише до повторення обставин справи та цитування норм діючого законодавства.
Судом 1 інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі наданих доказів, підстав для виходу за межі апеляційної скарги не вбачається, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.
Керуючись ст.. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" - ВІДХИЛИТИ.
Заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: