Справа № 2-а-391/09 р. Головуючий у першій інстанції: Поліщук Н.В.
Доповідач: Умнова О.В.
16 липня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Умнової О.В.,
суддів: Ізмайлової Т.Л., Романчук О.М.,
при секретарі: Скопенко Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 20.03.2009 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Оболонському районі м. Києва
- про визнання бездіяльність протиправною та зобов»язання провести перерахунок пенсії, -
Позивач звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з позовом, в якому просила відновити пропущений строк звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, визнати відмову відповідача у нарахуванні та виплаті державної соціальної допомоги, як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 1.01.2006 року незаконною; зобов»язати відповідача протягом 5 календарних днів з дня набрання судовим рішенням законної сили нарахувати їй до виплати та виплатити недоплачену, як дитині війни щомісячну 30% надбавку, передбачену ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 1.01.2006 року до 31.12.2008 року у розмірі 3891,90 грн., з урахуванням індексу інфляції.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 20.03.2009 року позовОСОБА_1 задоволений частково - визнана бездіяльність відповідача протиправною; зобов»язано останнього здійснити позивачу перерахунок пенсії з нарахуванням щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, та провести відповідні виплати.
Позивач, не погоджуючись з вищезазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення суду, яким задовольнити позов у повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд, при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З матеріалів справи вбачається, що Пленкова Л.І. має статус дитини війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищується у розмірі 30 % мінімальної пенсі за віком.
Вищевказане підвищення з 2006 році позивачу виплачувалось не в повному обсязі, у зв»язку із чим, останній звернувся до суду з відповідним позовом.
Суд першої інстанції частково задовольняючи позовОСОБА_1 виходив з того, що позивач має право на виплату пенсії з урахуванням підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з моменту винесення Конституційним Судом України рішень від 9.07.2007 року та від 22.05.2008 року.
Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції і вважає, що останній ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було призупинено в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного суду України від 9.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», зокрема ст. 29 зазначеного Закону, яким було призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій редакції, згідно якої дітям війни виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону №2939-ІV від 5.10.2005 року підвищення учасникам війни складає 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в частині нової редакції ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними.
Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони і інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнані неконституційними втрачають свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо наявності у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, тобто з моменту прийняття Конституційним Судом України рішень від 9.07.2007 року та від 22.05.2008 року.
Не нараховуючи позивачу вищевказане підвищення та нараховуючи його у розмірі меншому, ніж встановлено Законом, починаючи з 9.07.2007 року, та з 22.05.2008 року відповідач діяв протиправно, тому висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання бездіяльності останнього протиправною обґрунтовані. Судове рішення в цій частині відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Щодо вимог позивача про нарахування і виплату недоплаченої їй, як дитині війни щомісячну державну соціальну надбавку, передбачену ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006 рік, слід зазначити наступне.
Згідно ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в редакції Закону №3367-ІV від 19.01.2006 року пільги, передбачені ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Дане положення Закону неконституційним не визнавалося, тому підстави для нарахування і виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни за 2006 рік відсутні.
Висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позову у цій частині обґрунтовані, відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, оцінив надані сторонами докази та ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Оболонського районного суду м. Києва від 20.03.2009 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом одного місяця, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Ухвала суду виготовлена у повному обсязі 21.07.2009 року.
Головуючий суддя:
Судді: