Справа № 22-а-23072/08 Головуючий у І інстанції - Карпович В.Д., Суддя-доповідач - Костюк Л.О.
14 липня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Костюк Л.О. ,
суддів Горяйнова А.М. , Хрімлі О.Г.,
при секретарі Джуринській Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3и на рішення Яготинського районного суду Київської області від 21 квітня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3и до управління праці та соціального захисту населення Яготинської РДА про стягнення коштів, -
У березні 2008 року позивачі звернулися до Яготинського районного суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 5-го травня за 2005-2007 роки. Свої вимоги обґрунтовували тим, що згідно ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» мають право на отримання щорічно до 5 травня відповідного року разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, проте зазначена допомога була виплачена в значно меншому розмір.
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 21 квітня 2008 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачі просять скасувати рішення Яготинського районного суду Київської області від 21 квітня 2008 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, та, перевіривши доводи апеляцій наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, проте постанову суду першої інстанції необхідно змінити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачі є ветеранами війни та мають право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни, що підтверджується копією відповідного посвідчення.
Статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком..
Однак, Законом України від 23 грудня 2004 року «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (ст. 34), Законом України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (ст. 30) та Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року учасникам війни передбачена виплата разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 5 травня членам сімей загиблих ветеранів війни.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними Законами України про Державний бюджет України на 2005-2007 роки фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки.
Як встановлено колегією суддів, грошова допомога до 5-го травня була виплачена позивачам у розмірі, передбаченому Законами України про Державний бюджет України на 2005-2007роки, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зобов'язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачам виплату допомоги до 5-го травня за 2007 рік до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивачів.
Зважаючи на те, що Яготинський районний суд Київської області правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.
Разом з тим, Кодексом адміністративного судочинства не передбачено такого процесуального документу, як «Рішення ім'ям України». Відповідно до ч. 1 ст. 158 КАС України судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови.
Згідно ч. 1 ст. 14 судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3и залишити без задоволення.
Рішення Яготинського районного суду Київської області від 21 квітня 2008 року змінити.
Змінити слова «Рішення ім'ям України» у вступній частині судового рішення на слова «Постанова іменем України», в резолютивній частині слово «Вирішив» змінити на слово «Постановив».
В решті рішення Яготинського районного суду Київської області від 21 квітня 2008 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї постанови у повному обсязі.
Головуючий суддя Л. Костюк
Судді: А. Горяйнов
О. Хрімлі