Справа № 22-а-23100/08 Головуючий у І інстанції - Соколова О.О., Суддя-доповідач - Костюк Л.О.
14 липня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Костюк Л.О. ,
суддів Горяйнова А.М. , Хрімлі О.Г.,
при секретарі Джуринській Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації на постанову Городянського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги, -
У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернулася до Городянського районного суду Чернігівської області з позовом про стягнення з відповідача недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 5-го травня за 2005-2007 роки. Свої вимоги обґрунтовували тим, що згідно ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічно до 5 травня відповідного року разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, проте зазначена допомога була виплачена в значно меншому розмірі.
Постановою Городянського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2008 року вказаний позов задоволено частково, а саме: зобов'язано Головне управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації виплатити на користь ОСОБА_1 разову грошову допомогу за 2007 рік у розмірі 1900,30грн., як дружині померлого інвалід війни.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Городянського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2008 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - частковому скасуванню з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що вимоги позивача про стягнення недоплаченої допомоги до 5-го травня за 2007 рік підлягають задоволенню, оскільки виплата допомоги була проведена відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства.
Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.
Колегією суддів встановлено, що позивачка є дружино померлого інвалідами війни і має право на користування пільгами, що підтверджується відповідними посвідченнями.
Статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічно до 5 травня грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, як дружині померлого інваліда війни.
Однак, Законом України від 23 грудня 2004 року «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (ст. 34), Законом України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (ст. 30) та Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року дружинам померлих інвалідів війни передбачена виплата разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 5 травня дружинам померлих інвалідів війни.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними Законами України про Державний бюджет України на 2005-2007 роки фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки.
Як встановлено колегією суддів, грошова допомога до 5-го травня була виплачена позивачці у розмірі, передбаченому Законами України про Державний бюджет України на 2005-2007роки, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зобов'язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачам виплату допомоги до 5-го травня за 2007 рік до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивачів.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення на користь позивачів грошової допомоги до 5-го травня за 2007 рік, через що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 171, 198, 201, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації задовольнити.
Постанову Городянського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2008 року скасувати в частині зобов'язання Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації виплатити на користь ОСОБА_1 разову грошову допомогу за 2007 рік в розмірі 1900,30грн. як дружині померлого інваліда війни.
У задоволенні адміністративного позову в цій частині відмовити.
В решті постанову Городянського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2008 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї постанови у повному обсязі.
Головуючий суддя Л. Костюк
Судді: А. Горяйнов
О. Хрімлі