2 червня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
суддів: Григор'євої Л.І.,
Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л. -,
розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 11 березня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа - орган опіки та піклування Ужгородської міської ради Закарпатської області, про усунення перешкод у вихованні дитини та у спілкуванні з нею, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, додаткових витрат на утримання дитини та захист прав дитини,
встановила:
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 травня 2014 року позов ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено частково, визначено способи участі батька - ОСОБА_3 у вихованні сина - ОСОБА_7, в решті позову відмовлено. Позов ОСОБА_6 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 750 грн. щомісячно з 17 грудня 2013 року до досягнення ним повноліття, стягнуто з відповідача на користь позивача 2514 грн., додаткових витрат на утримання дитини, дозволено комплексний психолого-психіатричний огляд сина ОСОБА_7, надано дозвіл ОСОБА_6 без згоди ОСОБА_3 на виготовлення, оформлення проїзних документів для тимчасового виїзду за межі України та дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України, в решті позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 12 листопада 2014 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 травня 2014 року в частині стягнення аліментів змінено, стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_7 у розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 17 грудня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття. В частині стягнення додаткових витрат змінено, стягнуто додаткові витрати в розмірі 2 979 грн. 36 коп. на утримання сина ОСОБА_7 В частині надання дозволів на тимчасові виїзди сину ОСОБА_7 змінено, надано ОСОБА_6 дозвіл на виготовлення проїзних документів для сина на тимчасові виїзди за межі України для його лікування у супроводі матері без згоди ОСОБА_3 протягом трьох років з дня набрання рішенням суду законної сили. В частині надання дозволу на комплексний психолого-психіатричний огляд сина для лікування скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в цій частині позовних вимог. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року касаційні скарги задоволено частково. Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 12 листопада 2014 року в частині вирішення позову ОСОБА_6 про стягнення аліментів скасовано, залишено в силі у цій частині рішення суду першої інстанції. В частині вирішення вимог про надання дозволу на виготовлення проїзних документів для тимчасового виїзду за межі України дитини та на тимчасовий її виїзд за межі України, скасовано, справу направлено в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В решті судові рішення залишено без змін.
28 квітня 2015 року від ОСОБА_3 надійшла заява про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статті 182, частини 1 статті 184, статті 185 СК України.
Для прикладу неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник додає ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2012 року, від 6 листопада 2013 року, від 10 липня 2013 року, від 11 грудня 2014 року, від 15 січня 2014 року, від 27 листопада 2013 року, від 25 квітня 2015 року та від 16 січня 2013 року, в яких на його думку, зазначені норми права застосовані по-іншому.
У судовому рішенні у справі, про перегляд якої подано заяву, касаційний суд, скасовуючи частково рішення суду апеляційної інстанції щодо стягнення аліментів у частці від заробітку та залишаючи в силі в цій частині рішення суду першої інстанції про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі виходив з відсутності у відповідача регулярного стабільного заробітку. Оцінивши в сукупності наявні у справі докази щодо майнового стану сторін та стану здоров'я дитини суд виходив з необхідності стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину, викликаних особливими обставинами, пов'язаними із станом здоров'я дитини, що викликає потребу в ліках та навчанні у спеціальному учбовому закладі.
У той самий час, в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2012 року, від 6 листопада 2013 року, від 15 січня 2014 року, від 27 листопада 2013 року та від 16 січня 2013 року наданих для порівняння, суд касаційної інстанції скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій виходив з того, що судами при вирішенні спору не з'ясовано повно і всебічно всіх обставин справи, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень при визначенні розміру додаткових витрат на дитину.
В ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2013 року, від 11 грудня 2014 року, від 25 квітня 2015 року суди при визначенні розміру додаткових витрат на дитину ураховували обставини справи.
Порівняння зазначених судових рішень із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.
Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Із огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що наведені у заяві ОСОБА_3 доводи не вказують на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а тому в допуску справи до провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
ухвалила:
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа - орган опіки та піклування Ужгородської міської ради Закарпатської області, про усунення перешкод у вихованні дитини та у спілкуванні з нею, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, додаткових витрат на утримання дитини та захист прав дитини відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Л.І. Григор'єва
Н.П. Лященко
Ю.Л. Сенін