20 травня 2015 року м. Київ
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Шицького І.Б.
суддів:Барбари В.П., Берднік І.С., Гуля В.С., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., -
за участю представників:
Генеральної прокуратури України - Гнатюка М.М.,
Фонду державного майна України - Васильківської В.Є.,
Бориспільської міської ради - Корнійчука М.П., Волошиної Ю.Г.,
комунального підприємства «Житлове ремонтно-експлуатаційне управління» - Лук'янової Н.М.,
публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» - Філоненко Я.В.,
ОСОБА_14,
представника ОСОБА_15 - ОСОБА_16,
а також ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18.03.2015 р. у справі № 911/130/14 за позовом публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» (далі - ПАТ «Укргазбуд») до Фонду державного майна України (далі - Фонд) за участю третіх осіб - комунального підприємства «Житлове ремонтно-експлуатаційне управління», Бориспільської міської ради Київської області, виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області, ОСОБА_15, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_18, ОСОБА_21, ОСОБА_17, про визнання права власності, -
ПАТ «Укргазбуд» звернулося до господарського суду Київської області із позовом до Фонду про визнання права власності на виробничий гуртожиток по вул. Поповича, 4, у м. Борисполі в Київській області за набувальною давністю.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ПАТ «Укргазбуд» добросовісно, відкрито і безперервно користувалося спірним майном з 1994 р.
Рішенням господарського суду Київської області від 14.08.2014 р. позов ПАТ «Укргазбуд» задоволено.
Ухвалюючи рішення про визнання права власності на спірний гуртожиток за позивачем на підставі ст. 344 ЦК України, суд першої інстанції виходив із того, що позивач з моменту проведення приватизації орендного підприємства, тобто понад 10 років, добросовісно, відкрито та безперервно володіє гуртожитком, що перебуває на його балансі, здійснює заходи з його утримання та обслуговування; будь-яка інша особа не заявила свої права на це нерухоме майно шляхом пред'явлення відповідного позову.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
09.12.2014 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2015 р., рішення суду першої інстанції скасовано, у позові відмовлено повністю.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову, апеляційний суд, з яким погодився суд касаційної інстанції, виходив із відсутності підстав, з якими закон пов'язує можливість виникнення у позивача права власності на гуртожиток по
вул. Поповича, 4 у м. Бориспіль, оскільки спірний гуртожиток як об'єкт, належав до державного житлового фонду і після приватизації АТФ «Укргазбуд» перебував лише на балансі цього підприємства, у позивача не виникло права власності на спірне нерухоме майно за наслідками приватизації, на момент звернення позивача до суду та прийняття рішення у справі позивач вже не був балансоутримувачем гуртожитку, переданого у комунальну власність територіальної громади м. Борисполя для забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків.
У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 18.03.2015 р. ПАТ «Укргазбуд» посилалося на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ст. 344 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
На обґрунтування неоднаковості застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копію постанови Вищого господарського суду України від 20.03.2013 р. у справі № 32/536-56/251, в якій суд касаційної інстанції дійшов протилежного правового висновку, а саме погодився з висновком апеляційного суду щодо задоволення позову про визнання права власності на спірний об'єкт за позивачем, оскільки суд апеляційної інстанції встановив, що позивач з моменту завершення приватизації весь час здійснював фактичне володіння, користування зазначеним нерухомим майном, власними силами та за власні кошти здійснював утримання цього об'єкта на своєму балансі, що в силу
ст. 344 ЦК України є підставою для визнання права власності на гуртожиток за набувальною давністю.
Ухвалою Верховного Суду України від 17.04.2015 р. справу № 911/130/14 допущено до провадження Верховного Суду України та відкрито провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 18.03.2015 р. у цій справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені у заяві доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з наказом орендної фірми «Укргазбуд» від 30.12.1992 р. № 306 та свідоцтвом від 13.11.1992 р.
№ 1041 трудовий колектив державного підприємства виробничого об'єднання «Укргазбуд» створив організацію орендарів.
28.12.1992 р. між відповідачем, як орендодавцем, та організацією орендарів орендного підприємства - фірми «Укргазбуд» як орендарем було укладено договір оренди, за умовами якого орендар прийняв в оренду майно державного виробничого об'єднання «Укргазбуд». Згідно з інвентаризаційною відомістю до основних фондів підприємства увійшли будинки та споруди, які перебували на балансі підприємства, зокрема, й ті будинки та споруди, що належали до об'єктів соціально-побутового призначення. Актом прийому-передачі зазначені основні фонди було передано підприємству в оренду.
07.12.1993 р. між відповідачем як продавцем та організацією орендарів «Укргазбуд» як покупцем було укладено договір від 07.12.1993 р. № КП-231 купівлі цілісного майнового комплексу орендного підприємства - фірми «Укргазбуд», за умовами якого продавець продав, а покупець купив майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства - фірми «Укргазбуд», розташованого в м. Києві на вул. О. Пироговського, 19, корпус 2. Відповідно до акта оцінки, затвердженого Фондом від 27.10.1993 р., вартість відчужуваного цілісного майнового комплексу становить 16 905 384 крб, у тому числі вартість державного житлового фонду - 508 526 тис. крб.
16.03.1994 р. Фонд і фірма «Укргазбуд» підписали акт прийому-передачі державної частки цілісного майнового комплексу орендного підприємства - фірми «Укргазбуд», згідно з яким продавець передав, а покупець викупив частку цілісного майнового комплексу вартістю 16 905 384 крб.
До Переліку нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу орендного підприємства - фірми «Укргазбуд», спірний гуртожиток не увійшов.
13.11.2008 р. Бориспільська міська рада прийняла рішення «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Борисполя від регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області спірного гуртожитку».
Згідно з порядком, встановленим Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» та постановою Кабінету Міністрів України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» від 21.09.1998 р. № 1482, комісією з питань передачі об'єктів, створеної відповідно до рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 14.06.2013 р. № 386 «Про утворення комісії по прийняттю передачі гуртожитків до комунальної власності територіальної громади», до складу якої увійшли представники органу, уповноваженого управляти державним майном, та органу місцевого самоврядування, за актом приймання-передачі гуртожиток було передано Бориспільській міській раді. Цей акт було затверджено рішенням Бориспільської міської ради від 30.08.2013 р. № 531.
01.09.2013 р. виконавчий комітет Бориспільської міської ради передав будівлю гуртожитку за актом прийому-передачі майна у господарське відання комунального підприємства «Житлове ремонтне-експлуатаційне управління».
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Отже, задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст. 334 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння. Норми цієї статті не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов'язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Крім того, оскільки право власності за набувальною давністю набувається за рішенням суду, то на момент прийняття рішення право володіння позивача не має бути припинено.
Відповідно до ст. 398 ЦК України право володіння припиняється у разі:
1) відмови володільця від володіння майном; 2) витребування майна від володільця власником майна або іншою особою; 3) знищення майна. Право володіння припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад; передача гуртожитків у власність територіальних громад відповідно до цього Закону має бути здійснена в строки, передбачені державною програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад; рішення про передачу гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, у власність територіальних громад приймає орган, уповноважений управляти державним майном, інший орган, якому передано в користування державне майно, або суд.
Пунктом 3 розділу VIII Прикінцевих положень Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» встановлено, що з метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків, недопущення їх виселення із займаних жилих приміщень, недопущення відчуження гуртожитків, які будувалися за державні кошти, установити мораторій на відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад) гуртожитків, які перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності, або увійшли до статутних фондів акціонерних чи колективних підприємств, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, протягом строку реалізації державної програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад, але не менше одинадцяти років з дня опублікування цього Закону. Цей мораторій діє на відчуження у будь-який спосіб зазначених гуртожитків як цілісних майнових комплексів або їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна на користь фізичних чи юридичних осіб.
Отже, зважаючи на те, що спірний гуртожиток весь час залишався у державній власності; був переданий ПАТ «Укргазбуд» в процесі приватизації, як майно соціально-побутового призначення безоплатно у користування, до переліку об'єктів, що підлягали приватизації не включений та до статутного фонду позивача не увійшов; як об'єкт державного житлового фонду гуртожиток було передано органом управління гуртожитку у власність територіальної громади з подальшою передачею окремих приміщень у власність мешканців гуртожитку відповідно до порядку, передбаченого Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» та прийнятими відповідно до нього підзаконними актами, з урахуванням особливостей Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»; на момент прийняття рішення у справі Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» встановлено мораторій на відчуження у будь-який спосіб зазначеного гуртожитку, в тому числі шляхом набуття права власності на майно за набувальною давністю за рішенням суду, Вищий господарський суд України обґрунтовано залишив в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 р.
Керуючись ст.ст. 11123 , 11124 , 11126 , 11128 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» відмовити.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 4 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий І.Б. Шицький
В.П. Барбара
Судді: І.С. Берднік В.С. ГульА.А. Ємець Т.Є. Жайворонок П.І. Колесник
Правова позиція у справі № 3-87гс15
Зважаючи на те, що спірний гуртожиток весь час залишався у державній власності; був переданий ПАТ «Укргазбуд» в процесі приватизації, як майно соціально-побутового призначення безоплатно у користування, до переліку об'єктів, що підлягали приватизації не включений та до статутного фонду позивача не увійшов; як об'єкт державного житлового фонду гуртожиток було передано органом управління гуртожитку у власність територіальної громади з подальшою передачею окремих приміщень у власність мешканців гуртожитку відповідно до порядку, передбаченого Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» та прийнятими відповідно до нього підзаконними актами, з урахуванням особливостей Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»; на момент прийняття рішення у справі Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» встановлено мораторій на відчуження у будь-який спосіб зазначеного гуртожитку, в тому числі шляхом набуття права власності на майно за набувальною давністю за рішенням суду, Вищий господарський суд України обґрунтовано залишив в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 р.
Суддя
Верховного Суду України І.Б.Шицький