01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16тел. 235-24-26
"02" червня 2015 р. Справа № 911/682/14
за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Леді», м. Боярка Києво-Святошинського району
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Демидової Ірини Львівни, м. Боярка
2) Лисенка Миколи Миколайовича, м. Боярка
про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Суддя О.В. Конюх
представники сторін:
від позивача: Привалова О.Ю., уповноважена, довіреність від 28.02.2013р. № 213/13-Н;
від відповідача: Котенко О.В., уповноважений, довіреність від 25.05.2015р. б/н;
від третьої особи 1: не зявився;
від третьої особи 2: не зявився;
позивач - публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 25.02.2014р. № 140-0-0-00/8/209 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Леді», м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, в якому просив в рахунок погашення заборгованості Демидової Ірини Львівни та Лисенка Миколи Миколайовича за кредитними договорами від 27.06.2007р. № 010/06-11/196 (всього 735329,03 грн.) та № 010/06-11/197 (всього 2054570,07 грн.) звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, що належить відповідачу іпотекодавцю товариству з обмеженою відповідальністю «Леді» - нежиле приміщення колишнього дитячого садка «Казка» загальною площею 686,9 кв.м. за адресою Київська область, м. Боярка, вул. Молодіжна, 84 шляхом проведення прилюдних торгів із початковою ціною реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Позов обґрунтований тим, що між позивачем та громадянами Демидовою Іриною Львівною та Лисенком Миколою Миколайовичем було укладено генеральну кредитну угоду від 27.06.2007р. № 010/06-11/198, в рамках якої було укладено два кредитні договори: 1) від 27.06.2007р. № 010/06-11/196 про надання кредиту Демидовій Ірині Львівні в сумі 200000,00 доларів США під 12% річних та 2) від 27.06.2007р. № 010/06-11/197 про надання кредиту Лисенку Миколі Миколайовичу в сумі 200000,00 доларів США під 12% річних. В забезпечення виконання боржниками Демидовою Іриною Львівною та Лисенком Миколою Миколайовичем грошових зобов'язань за вказаними кредитними договорами від 27.06.2007р. № 010/06-11/196 та № 010/06-11/197 між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Леді» 27.06.2007р. було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Голяченко М.В. за реєстровим номером 2783, за яким товариство з обмеженою відповідальністю «Леді» (іпотекодавець) передало іпотекодержателю (банку) в іпотеку спірне нерухоме майно. Оскільки позичальники за забезпеченими кредитними договорами своїх зобов'язань перед банком не виконали, банк звертався до іпотекодавця з вимогою від 21.02.2013р. та від 15.01.2013р., а також звертався до позичальників з письмовими претензіями про погашення заборгованості за кредитними договорами. Оскільки вимоги банку позичальниками та іпотекодавцем виконані не були, позивач звернувся до господарського суду зі позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою від 05.03.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 911/682/14 та призначено справу до розгляду на 18.03.2014р. Цією ж ухвалою суд в порядку ст. 27 ГПК України залучив до участі у справі позичальників за забезпеченими кредитними договорами Демидову Ірину Львівну та Лисенка Миколу Миколайовича в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
На вимогу ухвали від 05.03.2014р. позивачем подано витребувані документи та докази, зокрема виписки по рахунках позичальників. Ухвалою від 18.03.2014р. розгляд справи було відкладено у зв'язку із неявкою в судове засідання представників відповідача та третіх осіб.
08.04.2014р. від позивача надійшло клопотання від 08.04.2014р. № 140-0-0-00/8/513 про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи для визначення ринкової вартості предмету іпотеки. Позивач твердить, що договірна вартість предмету іпотеки - нежилого приміщення площею 696.9 кв.м. за адресою м. Боярка Києво-Святошинського району, вул. Молодіжна 84, сторонами була визначена станом на 2007 рік (3 238 000,00 грн.) і на день розгляду справи могла значно змінитися. З огляду на вимоги ст. 39 Закону України "Про іпотеку", якими передбачено обов'язкове зазначення в судовому рішенні початкової ціни продажу предмету іпотеки, позивач вважає, що визначення його ринкової вартості можливе лише за результатами проведення у справі експертизи, здіснення якої позивач пропонує доручити товариству з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз".
Представник відповідача проти клопотання про призначення експертизи у справі заперечила, з тих підстав, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області вже було прийнято рішення про звернення стягнення на вказаний предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості боржників Демидової І.Л. та Лисенка М.М. за кредитними договорами 27.06.2007р., які є предметом розгляду і в даній справі. Рішенням суду визначено та зазначено в резолютивній частині початкову ціну продажу в розмірі договірної ціни, а саме 3238000,00 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні заявила усне клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області, оскільки, на твердження відповідача, вказаним рішенням вже було прийнято рішення про звернення стягнення на спірний предмет іпотеки за Іпотечним договором від 27.06.2007р. № 2783, а саме на нежитлове приміщення площею 696.9 кв.м. за адресою м. Боярка Києво-Святошинського району, вул. Молодіжна 84 в рахунок погашення заборгованості Демидової І.Л. та Лисенка М.М. за кредитними договорами 27.06.2007р., однак, рішення у вказаній справі не набрало законної сили, оскільки оскаржується в апеляційному порядку. Ухвалою від 08.04.2014р. розгляд справи та клопотань про призначення у справі судової експертизи та про зупинення провадження у справі відкладено на 23.04.2014р.
22.04.2014р. від відповідача надійшло клопотання про залишення позову у справі без рогляду, оскільки, на твердження відповідача, спір у справі між тими ж сторонами про той же предмет та з тих же підстав вже вирішено Києво-Святошинським районним судом Київської області (рішення від 03.01.2014р. у справі № 369/9860/13-ц), разом із тим, рішення законної сили не набрало, оскаржене в апеляційному порядку і перебуває на розгляді в Апеляційному суді Київської області, що, на твердження відповідача, є підставою для залишення позову у справі № 911/682/13 без розгляду, оскільки у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Ухвалою від 23.04.2014р., яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014р., провадження у справі № 911/682/14 в порядку ст. 79 ГПК України було зупинено до завершення розгляду справи Києво-Святошинського районного суду Київської області №369/9860/13-ц за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Лисенка М.М., Демидової І.Л. та товариства з обмеженою відповідальністю "Леді" про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки та набрання рішенням по цій справі законної сили.
У зв'язку із прийняттям 15.10.2014р. Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвали, якою відхилено касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Леді» та залишено без змін рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.01.2014р. в незміненій частині та рішення Апеляційного суду Київської області від 21.05.2014р., ухвалою від 18.05.2015р. провадження у справі поновлено та розгляд справи призначено на 02.06.2015р.
В судовому засіданні представником позивача усно заявлено про розгляд поданного раніше клопотання про призначення у справі судової експертизи для визначення дійсної ринкової вартості предмету іпотеки.
Розглянувши вказане клопотання, суд відмовив в його задоволенні. Відповідно до ст. 41 ГПК України господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. Згідно до позиції, викладеної в пункті 2 Постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012р. N 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Разом із тим, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.01.2014р. у справі № 369/9860/13-ц (в редакції рішення Апеляційного суду Київської області від 21.05.2014р.) і яке залишено в цій частині без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.10.2014р., вже встановлено початкову ціну зазначеного предмету іпотеки не нижче заставної вартості, що визначена сторонами в сумі 3238000,00 грн. Відповідно до частини третьої ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За таких обставин, ціну предмету іпотеки, визначену рішенням суду у цивільній справі, не належить повторно встановлювати та доказувати у справі № 911/682/14, відповідно призначення у справі судової експертизи не є доцільним та необхідним.
Відповідач подав заяву про припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої ст. 80 ГПК України, обґрунтоване тим, що позивач вже звертався до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою до Лисенка Миколи Миколайовича, Демидової Ірини Львівни та товариства з обмеженою відповідальністю «Леді», в якій просив суд стягнути заборгованість за тими самими кредитними договорами та звернути стягнення на той самий предмет іпотеки. Позов публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» було задоволено, стягнуто солідарно з боржників заборгованість та вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки. На думку відповідача зазначене свідчить про наявність рішення суду про вирішення спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що є підставою для припинення провадження у справі № 911/682/14.
Розглянувши подане клопотання про припинення провадження у справі, суд відмовив в його задоволенні. Так, сторонами у цивільній справі Києво-Святошинського районного суду Київської області № 369/9860/13-ц є позикодавець публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», позичальник Лисенко Микола Миколайович, поручитель Демидова Ірина Львівна та іпотекодавець товариство з обмежено відповідальністю «Леді», предметом позову є солідарне стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором від 27.06.2007р. № 010/06-11/197 та договором поруки від 27.06.2007р. № 010/06-11/196/1 та звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 27.06.2007р. Сторонами у справі господарського суду Київської області № 911/682/14 є позикодавець публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та іпотекодавець товариство з обмеженою відповідальністю «Леді», а предметом позову є звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості позичальників Лисенка Миколи Миколайовича та Демидової Ірини Львівни за кредитними договорами від 27.06.2007р. № 010/06-11/196 та № 010/06-11/197. Тобто предмет та суб'єктний склад сторін у справах не є тотожним, відповідно підстави для припинення провадження у справі № 911/682/14 в порядку пункту 2 частини першої ст. 80 ГПК України відсутні.
За таких обставин, розглянувши по суті позов публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ (далі по тексту - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Леді», м. Боярка Київської області (далі по тексту - ТОВ «Леді»), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Демидової Ірини Львівни, м. Боярка та Лисенка Миколи Миколайовича, м. Боярка всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд
між кредитором ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (який перейменовано у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у відповідності до вимог Закону України "Про акціонерні товариства") та позичальниками Демидовою І.Л. та Лисенком М.М. було укладено генеральну кредитну угоду від 27.06.2007р. № 010/06-11/198, згідно якої кредитор надає позичальникам кредитні кошти в порядку та на умовах вказаної Угоди та кредитних договорів, укладених в її рамках.
В рамках даної генеральної кредитної угоди між кредитором та позичальником Демидовою І.Л. було укладено кредитний договір № 010/06-11/196, згідно якого кредитор надав позичальнику кредитні кошти в сумі 200000,00 доларів США на придбання нерухомого майна під 12% річних строком до 26.06.2017р. В забезпечення виконання Демидовою І.Л. зобов'язань за кредитним договором № 010/06-11/196 було укладено договір поруки від 27.06.2007р., за яким поручитель Лисенко М.М. зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за зобов'язаннями Демидової І.Л. за кредитним договором.
Також в рамках генеральної кредитної угоди між кредитором та позичальником Лисенком М.М. було укладено кредитний договір № 010/06-11/197, згідно якого кредитор надав позичальнику кредитні кошти в сумі 200000,00 доларів США на придбання нерухомого майна під 12% річних строком до 26.06.2017р. В забезпечення виконання Лисенком М.М.. зобов'язань за кредитним договором № 010/06-11/197 було укладено договір поруки від 27.06.2007р., за яким поручитель Демидова І.Л. зобов'язалася солідарно відповідати перед кредитором за зобов'язаннями Лисенка М.М. за кредитним договором.
Також 27.06.2007р. між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (іпотекодержатель) та ТОВ "Леді" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, за яким в іпотеку було передано нерухоме майно - нежиле приміщення за адресою Київська обл., м. Боярка, вул. Молодіжна 84, в забезпечення виконання зобов'язань позичальників Демидової І.Л. та Лисенка М.М. за кредитними договорами № 010/06-11/196 та № 010/06-11/197. Вартість предмета іпотеки сторонами в Іпотечному договорі визначена в сумі 3238000,00 грн.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 11.04.2012р. у справі № 22Ц-2151/2012р. задоволено позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та стягнуто з Демидової І.Л. та Лисенка М.М. (як солідарного боржника за договором поруки від 27.06.2007р.) заборгованість за кредитним договором № 010/06-11/196 в сумі 971800,14 грн., а саме: 958600,12 грн. залишок заборгованості за кредитом, 6840,12 грн. заборгованість по відсоткам, 5317,48 грн. пені за порушення строків погашення кредиту, 1042,42 пені за порушення строків сплати відсотків.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.01.2014р. у справі № 369/9860/13-ц задоволено позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та стягнуто з Лисенка М.М. та Демидової І.Л. (як солідарного боржника за договором поруки від 27.06.2007р.) заборгованість за кредитним договором № 010/06-11/197 в сумі 235869,46 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 1885304,59 грн., а саме: 159767,95 доларів США (1277025,22 грн.) залишок заборгованості за кредитом, 59459,94 долари США (475263,30 грн.) прострочених відсотків за кредитом; 9963,47 доларів США (77240,12 грн.) пені за прострочення повернення кредиту, 6978,10 доларів США (55775,95 грн.) пені за прострочення сплати відсотків. Цим же рішенням звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 27.06.2007р. - нежитлове приміщення за адресою Київська обл., м. Боярка, вул. Молодіжна 84 заставною вартістю 3238000,00 грн.
21.05.2014р. Апеляційним судом Київської області у справі № 369/9860/13-ц рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.01.2014р. в частині звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано у звязку із невідповідністю вимогам ст.ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку»; в цій частині прийнято нове рішення, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежиле приміщення загальною площею 696,9 кв.м., що знаходиться за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, вул. Молодіжна, буд. 84, що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Леді» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27.06.2007р. № 010/06-11/197 в розмірі 235869,46 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 1885304,59 грн. шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки не нижче заставної вартості майна, що визначена сторонами в сумі 3238000,00 грн.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.10.2014р. відхилено касаційну скаргу ТОВ «Леді», рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.01.2014р. в незміненій частині та рішення апеляційного суду Київської області від 21.05.2014р. залишені без змін.
Вищевказані рішення судів у встановленому законом порядку набули законної сили.
Предметом розгляду у справі 911/682/14 є єдина позовна вимога ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 27.06.2007р. - нежитлове приміщення за адресою Київська обл., м. Боярка, вул. Молодіжна 84, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника Демидової І.Л. за кредитним договором № 010/06-11/196 та позичальника Лисенка М.М. за кредитним договором та № 010/06-11/197. При цьому заборгованість, в рахунок якої позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки, включає в себе заборгованість, яку було встановлено рішеннями Києво-Святошинського районного суду, скореговану позивачем з врахуванням часткових погашень та збільшення строку прострочення. Також при цьому позивач заявляє про визначення судом іншої початкової ціни реалізації вказаного майна, ніж та, що встановлена судом у цивільній справі № 369/9860/13-ц, шляхом проведення у справі судової будівельно-технічної експертизи.
Позов ПАТ «Райффайзен Бан Аваль» задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2012 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиційне значення для господарського суду має й вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, якщо господарський суд розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльність особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, і лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Згідно з ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Як передбачено ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника; іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням.
Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. А також, якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.
Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку").
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.
Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 вказаного Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Проаналізувавши наведені норми законів, суд встановив, що повторне звернення стягнення на той самий предмет іпотеки у той самий спосіб - шляхом проведення прилюдних торгів за іншим рішенням суду чиним законодавством не передбачено. Така ж позиція викладена, наприклад, в постанові Вищого господарського суду України від 06.08.2014р. у справі № 911/4095/13. Позивач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» вже реалізував своє право на задоволення вимог до позичальників шляхом звернення стягнення на підставі іпотечного договору від 27.06.2007р. на предмет іпотеки, належний відповідачу ТОВ «Леді», коли звернувся з відповідною вимогою до Києво-Святошинського районного суду Київської області у справу № 369/9860/13-ц, рішення у якій про звернення на той самий предмет іпотеки в установленному чиним законодавством порядку набрали законної сили.
За таких обставин, позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про звернення стягнення на предмет іпотеки у справі № 911/682/14 задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 1, 22, 33, 34, 35, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові публічному акціонерному товариству «Райффайзен банк Аваль» про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Повний текст рішення підписано 10.06.2015р.
Суддя О.В. Конюх