"04" червня 2015 р. м. Київ К/800/7143/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Мороз Л.Л.,
Горбатюка С.А.,
Шведа Е.Ю.,
розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "БРВ Київ" до Київської регіональної митниці, Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
Приватне акціонерне товариство "БРВ Київ" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці, Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 24.07.2013 року № 100250000/2013/600436/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250000/2013/01402 від 24.07.2013 р., рішення про коригування митної вартості товарів від 30.07.2013 року № 100250000/2013/600466/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250000/2013/01437 від 30.07.2013 року; зобов'язання вчинити дії щодо митного оформлення товару задекларованого в митних деклараціях № 100250000/2013/064275 від 24.07.2013 р. та № 100250000/2013/065331 від 30.07.2013 р. виходячи з їх конкретної вартості та стягнення надміру сплачених коштів на суму 96 865,53 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2013 року та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Скасовано рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 24.07.2013 року № 100250000/2013/600436/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250000/2013/01402 від 24.07.2013 р., рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 30.07.2013 року № 100250000/2013/600466/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250000/2013/01437 від 30.07.2013 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Розгляд касаційної скарги здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям сторін у судове засідання.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Позивачем (Покупець за договором) та Фірмою «HALMAR A. Mysior, W. Gesiorski sp. K», (країна виробництва Республіка Польща, Постачальник за договором) було укладено Договір купівлі-продажу № 01/05 від 01.05.2013 р., відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується продати Покупцеві меблі, які є представлені в комерційній пропозиції Продавця.
На підставі вказаного контракту, позивачем було ввезено на митну територію України обумовлений Договором товар за митними деклараціями від 22.07.2013 року №100250000/2013/064389 та від 29.07.2013 р. №100250000/2013/065040 з визначенням вартості за придбаний товар за ціною контракту з використанням основного методу визначення митної вартості.
На підтвердження митної вартості товару митному органу позивачем були надані документи, які передбачені частинами 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Митна вартість товару позивачем була визначена виходячи з ціни контракту, тобто за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України.
За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, здійснюючи перевірку правильності визначення митної вартості товару на підставі спрацювання критерію ризику АСАУР (автоматизована система аналізу та управління ризиками) Митницею було встановлено, що митна вартість поданого до митного оформлення товару найменша серед подібних товарів.
У зв'язку з цим, Митницею, відповідно до вимог п. 4.1 ст. 54 Митного кодексу України було здійснено контроль наявності в підтверджуючих документів усіх відомостей, використаних при обчисленні митної вартості, в результаті якого встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості та містили розбіжності.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції відносно того, що подані декларантом документи не містили розбіжностей.
Так, наданий прайс-лист виробника видано «покупцю», фірмі Halmar на асортимент та ціну товару, що стосується конкретної поставки, що суперечить суті прайс-листа як комерційній пропозиції яку адресовано необмеженій кількості потенційних покупців. Також не надано оригінал вказаного прайс-листа; у поданій до митного оформлення декларації країни відправлення вказана вартість вантажу, відмінна від вартості товару, вказаної у інвойсі № РР13HCYB134 від 22.05.2013р.; Декларантом не надано перекладу митної декларації країни-відправлення; в інвойсі відсутні посилання на контракт, але є посилання на інший документ, не наданий до митного оформлення; транспортний договір надано з компанією Damco Eastern Europe, хоча у коносаменті відомості про іншого перевізника, а саме Damco Ukraine LTD, а у CMR - з іншою особою, з ТОВ «Автосервіс», при чому рахунок про сплату наданий Damco Eastern Europe містить відомості про морське та наземне перевезення, організацію ПРР та експедирування у порту; надано договір з третьою особою та рахунки на користь Halmar A.Mysior W.Gesiorski Spolka Komandytowa, хоча стороною контракту є Halmar Sp. z.o.o., що призводить до сумнівів з приводу кількості посередників.
Відповідачем у зв'язку з виявленими розбіжностями щодо митної вартості товару відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України було запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: страхові документи; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника; договори з третіми особами пов'язані з виконанням зазначеного контракту; інші наявні у декларанта документи.
Перелік витребуваних документів було доведено до відома уповноваженої особи позивача.
Проте, декларантом не було надано всі необхідні додаткові документи, які витребовувалися Митним органом, у зв'язку з чим останнім визначено митну вартість товару за резервним методом визначення митної вартості товару та прийнято рішення про коригування митної вартості від 24.07.2013р. №100250000/2013/600436/2 та від 30.07.2013 р. № №100250000/2013/600466/2.
У тексті вказаного рішення зазначено, що рішення було прийняте у зв'язку з тим, що відсутні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості (п. 2 ст. 53 Митного кодексу України), використані декларантом відомості не є об'єктивними, не піддаються обчисленню та не підтверджені документально (п. 2 ст. 58 Митного кодексу України).
Також відповідно до п. 6 ст. 54 та ст. 256 Митного кодексу України в зв'язку з прийняттям рішень про коригування митної вартості від 24.07.2013р. №100250000/2013/600436/2 та від 30.07.2013 р. № №100250000/2013/600466/2 митним органом було видано позивачу картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.07.2013 р. № 100250000/2013/01402 та від 30.07.2013 року № 100250000/2013/01437.
Відповідно до ст. ст. 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
За правилами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частин 1-3 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).
Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що у разі виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах, виявлення ознак підробки або наявності чи відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів, перелік яких визначено законодавцем.
Як встановлено, митна вартість імпортованих товарів не могла бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості та містять розбіжності.
Митним органом для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів було запропоновано надати додаткові документи. Проте, додаткові документи було надано не в повному обсязі.
У зв'язку з цим, у Митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, тому при здійсненні митної оцінки був застосований резервний метод визначення митної вартості товарів.
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Як встановлено, резервний метод, передбачений ст. 64 Митного кодексу України застосовувався під час визначення митної вартості товарів з наступних причин, про що зазначено в графі 33 рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 24.07.2013 року № 100250000/2013/600436/2 та від 30.07.2013 року № 100250000/2013/600466/2.
Метод 1 не було застосовано відповідно до вимог ст. 58 Митного кодексу України у зв'язку з ненаданням додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів. Методи 2а, 2б - у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні товари. Методи 2в, 2г - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.
За таких обставин, рішення про коригування митної вартості від 24.07.2013 року №100250000/2013/600436/2 та від 30.07.2013 року № 100250000/2013/600466/2 прийнято з урахуванням всіх обставин.
Враховуючи наведене, необґрунтованими також є вимоги позивача щодо стягнення з Відповідача-2 96865,53 грн. завданої у зв'язку з прийняттям вищезазначених рішень матеріальної шкоди та про зобов'язання Відповідача-2 вчинити дії щодо митного оформлення товару задекларованого в митних деклараціях (форми МД-2) №100250000/2013/064275 від 24.07.2013 р. та №100250000/2013/065331 від 30.07.2013 р. виходячи з їх контрактної вартості, суд зазначає наступне.
Таким чином, рішення суду апеляційної інстанції є необґрунтованим та підлягає скасуванню. Натомість, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана не вірно.
Відповідно до ст. 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись ст. 220, 222, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 року у цій справі скасувати.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2013 року залишити в силі.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: