26 травня 2015 року № К/800/7844/15,
№К/800/8737/15,
№ К/800/9046/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Загороднього А.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження
касаційні скаргиГородоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області, Головного управління ДФС у Львівській області
на постанову та постановуЛьвівського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015
у справі№813/6306/14
за позовомОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
доГородоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області
треті особиУправління державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова, Головне управління Міндоходів у Львівській області, Державна подадатква інспекція у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області
простягнення помилково сплачених коштів,-
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про стягнення надмірно сплачених коштів. На обґрунтування позовних вимог зазначено, що їм з 1997 року на праві власності належала квартира АДРЕСА_1, яка 8.08.2013 р. відчужена шляхом продажу. При оформлені договору купівлі-продажу, кожний з власників сплатив податок з операції з продажу об'єкта нерухомості в місцевий бюджет Галицького району м. Львова в розмірі 12225 грн. згідно п.п.172.1 ст. 172 Податкового кодексу України, який мав би сплачуватись лише особою, яка продає об'єкт нерухомості, який знаходився у її власності менш ніж три роки. Позивачі просили стягнути на їх користь з місцевого бюджету Галицького району м.Львова надмірно сплачений податок в розмірі 12225 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 позов задоволено повністю, визнано неправомірною відмову Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області внести подання до управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова про повернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 помилково сплаченого податку з операцій з продажу об'єкта нерухомого майна, та визнано неправомірною відмову Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Львівській області внести подання до управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м.Львова про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого податку з операцій з продажу об'єкта нерухомого майна. Стягнуто з місцевого бюджету Галицького району м.Львова за поданням державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області через управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова помилково сплачений податок з доходів фізичних осіб на користь ОСОБА_3 12225,00 грн. відповідно до квитанції №k58/V/82 від 31.07.2013, на користь ОСОБА_2 відповідно до квитанції №k58/V/87 від 31.07.2013, на користь ОСОБА_1 12 225,00 грн., відповідно до квитанції №k58/V/86 від 31.07.2013.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 у даній справі, скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 та прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме: визнано неправомірною відмову Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області підготувати висновок про повернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з місцевого бюджету Галицького району м. Львова помилково сплаченого податку на доходи фізичних осіб та подати його для виконання управлінню Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова; визнано неправомірною відмову Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області підготувати висновок про повернення ОСОБА_1 з місцевого бюджету Галицького району м. Львова помилково сплаченого податку на доходи фізичних осіб та подати його для виконання управлінню Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області підготувати висновок про повернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з місцевого бюджету Галицького району м. Львова помилково сплаченого податку на доходи фізичних осіб та подати його для виконання управлінню Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова; зобов'язати Городоцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області підготувати висновок про повернення ОСОБА_1 з місцевого бюджету Галицького району м. Львова помилково сплаченого податку на доходи фізичних осіб та подати його для виконання управлінню Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Городоцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області, Державна податкова інспекція у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області та Головне управління ДФС у Львівській області подали касаційні скарги, в яких просять їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вважають, що постанови були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заперечення на касаційні скарги не надходили, що не перешкоджає їх розгляду по суті.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на квартиру №Г-13005 від 03.02.1997 квартира АДРЕСА_1, належала на праві спільної сумісної власності позивачам з 1997 року.
У зв'язку із зменшенням загальної площі квартири, через її перепланування, до 65,7 кв.м на підставі розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 04.03.2011 №р-116 було внесено зміни в інвентаризаційну справу будинку АДРЕСА_1 та оформлено нове свідоцтво про право власності на квартиру №Г-04363 від 12.03.2012.
08.08.2013 позивачами був укладений договір купівлі-продажу квартири, у зв'язку з чим 31.07.2013 кожним з них, за повідомленням нотаріуса, сплачено до бюджету 12225,00 грн. в рахунок сплати податку з доходу фізичних осіб від продажу нерухомого майна.
Позивачі звертались до податкових органів із заявами про повернення коштів, вказуючи на допущення ними помилки по сплаті податку, на що отримали відмову.
Судами також встановлено, що під час вирішення даного спору відповідачами не було подано доказів на підтвердження існування обставин, які б виключали право позивачів на отримання помилково сплаченого ними податку з доходів фізичних осіб від операції з продажу об'єкта нерухомості.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки позивачам квартира належала на праві спільної сумісної власності із 1997 року, тобто більше трьох років, а її проведене перепланування та отримання нового свідоцтва №Г-04363 від 12.03.2012 за своєю правовою природою не пов'язано з із зміною, переходом чи припиненням права власності на неї, тому позивачі звільнені від сплати податку з доходів фізичних осіб, отриманого від операції з продажу об'єктів нерухомості.
Апеляційний суд погодився з таким висновком суду першої інстанції, але скасовуючи рішення вказав, що відновлення порушених прав позивачів підлягає захисту шляхом зобов'язання податкових органів підготувати та подати відповідне подання про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, оскільки до обов'язків податкових органів належать законодавчо надані повноваження лише з його підготовки та подачі його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з їх висновками про те, що позивачі не повинні були сплачувати податок з доходів фізичних осіб від операції з продажу квартири на підставі п.172.1 ст.172 Податкового кодексу України, між тим вважає за необхідне вказати наступне.
Згідно п.43.1 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Пунктом 43.3 цього Кодексу встановлено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Відповідно до п.п. 43.4, 43.5 Податкового кодексу України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Пунктом 3 розділу 1 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
За змістом пункту 1 розділу 2 названого Порядку органи казначейства здійснюють повернення помилково сплаченого до місцевого бюджету податку з доходу фізичних осіб за наявності відповідної заяви платника та подання органу податкової служби.
В силу пунктів 5, 10 розділу 1 цього ж Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання в довільній формі подається платником до органу казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява та/або подання подається до відповідного органу казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Органи казначейства приймають подання від органів, які контролюють справляння надходжень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників, у строки, визначені нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів.
Відтак, питання формування податковим органом подання та направлення його до органу казначейства є процедурним питанням взаємодії вказаних органів у процесі перерахування помилково сплачених сум податку позивачам та безпосередньо не впливає на відновлення їх порушених прав. А оскільки, таке подання надається органом державної податкової служби органу Державного казначейства, а не платнику податку, тому платники податку (позивачі у даній справі) не вважаються суб'єктами відносин, що виникають з приводу надання подання про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що у даному разі право позивачів порушено внаслідок неотримання відповідної суми податку з доходу фізичних осіб з бюджету, тому належним способом захисту цього права є саме вимога про стягнення цієї суми з бюджету на користь позивачів, як зазначено в позовній заяві.
Суди першої та апеляційної інстанцій, змінюючи спосіб захисту порушеного права вийшли за межі позовних вимог, не навівши мотивів для прийняття такого рішення, та не звернули увагу, що тим самим погіршують становище позивачів. Так, відповідно до частини 2 статті 11 КАС України, - суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, про захист яких вони просять. Крім того, приймаючи рішення про стягнення коштів з місцевого бюджету за поданням податкового органу, суд першої інстанції не зобов'язав податкову інспекцію надати таке подання, що фактично унеможливлює виконати рішення. Суд апеляційної інстанції, не виправши помилку суду першої інстанції щодо розгляду справи в межах позовних вимог, зобов'язав відповідача підготувати висновок про повернення позивачам надмірно сплаченого податку на доходи фізичних осіб, незважаючи на те, що такі вимоги не заявлені позивачами, але вимогу про стягнення цих коштів залишено без задоволення.
Суд касаційної інстанції, приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій правильно та всебічно встановили обставини по справі, зробивши юридично вірний висновок, що позивачі мають право на повернення надмірно сплаченого податку, оскільки фактично об'єкт нерухомості - квартира АДРЕСА_1 знаходилась у власності позивачів більше 3-х років, а тому доходи від її відчуження не підлягають оподаткуванню, але не правильно обрали спосіб захисту порушеного права. Даний спір підлягає вирішенню в межах заявлених позовних вимог саме шляхом стягнення на користь позивачів з місцевого бюджету Галицького району м. Львова через управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб.
Відповідно до статті 225 КАС України, - суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється є помилковим тільки в частині.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційні скарги Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області, Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 скасувати.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 р. змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції:
Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Львівській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Головного управління Міндоходів у Львівській області, Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова про стягнення помилково сплачених коштів - задовольнити.
Стягнути з місцевого бюджету Галицького району м.Львова через управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 12225, 00 грн. (дванадцять тисяч двісті двадцять п'ять грн. 00 коп.) податку з доходів фізичних осіб, помилково сплаченого відповідно до квитанції № k58/V/82 від 31 липня 2013 року.
Стягнути з місцевого бюджету Галицького району м.Львова через управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номерНОМЕР_3) 12225, 00 грн. (дванадцять тисяч двісті двадцять п'ять грн. 00 коп.) податку з доходів фізичних осіб, помилково сплаченого відповідно до квитанції № k58/V/87 від 31 липня 2013 року.
Стягнути з місцевого бюджету Галицького району м. Львова через управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м.Львова на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 12225, 00 грн. (дванадцять тисяч двісті двадцять п'ять грн. 00 коп.) податку з доходів фізичних осіб, помилково сплаченого відповідно до квитанції № k58/V/86 від 31 липня 2013 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 судовий збір в сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.П. Юрченко
Судді Г.К. Голубєва
А.Ф.Загородній