20 травня 2015 року м. Київ К/9991/67608/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012
у справі № 2а-1870/59/12 Сумського окружного адміністративного суду
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «НВО «Ксерокс»
до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.09.2011 № 0001042311.
У касаційній скарзі Конотопська ОДПІ просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції з підстав порушення судом норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача сум грошового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 05.09.2011 № 341/23-3/22588815. Згідно з висновками, викладеними в акті, позивач порушив норми пункту 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України (ПК), оскільки не визначив податкові зобов'язання з операцій з умовного постачання товарів, які фактично знаходились у нього на балансі станом на 01.04.2011, виходячи із звичайної ціни, у сумі 43000,00 грн. у податковому обліку за травень 2011 року у зв'язку з анулюванням реєстрації ТОВ «НВО «Ксерокс» платником податку на додану вартість.
За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.09.2011 № 0001042311 про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 43000,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
У судовому процесі встановлено, що рішенням Конотопської ОДПІ від 27.05.2011 № 15 було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «НВО «Ксерокс» на підставі підпункту «и» пункту 184.1 ст. 184 ПК.
Відповідно до підпункт «и» пункту 184.1 ст. 184 ПК (у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 24.05.2012 № 4834-VI) реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо: обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання.
Згідно з пунктом 184.7 цієї статті (у редакції чинній на момент виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.
За змістом вказаних правових норм, обов'язок платника податку здійснити умовний продаж товарів та необоротних активів із подальшим нарахуванням податкових зобов'язань стосується тільки тих платників, яким анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість за їх заявою. У той час як норми пункту 184.2 ст. 187 ПК передбачають два способи анулювання реєстрації платника податку на додану вартість: за заявою платника або за рішенням відповідного органу державної податкової служби.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 № 3609-VI (набрав чинності з 06.08.2011) із пункту 184.7 були виключені слова «подання заяви про». Таким чином, вказаними змінами сфера дії норм пункту 184.7 ст. 187 було розширено і на випадки анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за власним рішення органу державної податкової служби.
Застосовуючи наведені правові норми, суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, зробив юридично правильний висновок, що норми підпункту 184.7 ст. 184 ПК, які були чинними на дату анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача, не передбачали обов'язку здійснення умовного продажу платником, реєстрацію якого було анульовано за рішенням органу державної податкової служби. Такий обов'язок у платника податку передбачався нормами ст. 184 ПК лише після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 № 3609-VI.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, висновки суду першої інстанції, який погодився з позицією податкового органу, про обов'язок позивача здійснити умовний продаж запасів, балансова вартість яких станом на 01.04.2011 становила 215000,00 грн., є помилковими.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків суду апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко
Судді: підписО.А. Веденяпін
підписМ.П. Зайцев