20 травня 2015 року м. Київ К/9991/22701/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Чернігівоблбуд»
на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.09.2011
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012
у справі № 2а/2570/4283/2011 Чернігівського окружного адміністративного суду
за позовом Публічного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд»
до Держаної податкової інспекції у м. Чернігові (ДПІ)
про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення,
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.09.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ «Чернігівоблбуд» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право надати заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 11.07.2011 № 706/15-243, згідно з якими позивач порушив норми підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), пункту 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України (ПК): занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у податкових деклараціях за вересень 2008 року, жовтень, грудень 2009 року на загальну суму 140233,34 грн. за наслідками поставки позивачем на користь ТОВ «Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія» підрядних послуг.
На підставу акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.07.2011 № 0007201520 про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 140233,00 грн. за основним платежем та 35058,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачем ТОВ «Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія» підрядних послуг з реконструкції адмінбудівлі по вул. Промисловій, 17 в м. Чернігові під учбовий корпус Чернігівського філіалу МАУП, при виконанні яких позивач залучав субпідрядників, замовником були сплачені на користь позивача вартість поставлених послуг, а позивач у свою чергу виписав ТОВ «Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія» податкові накладні, на підставі яких останній сформував податковий кредит відповідних податкових періодів. При цьому, позивач не відобразив податкові зобов'язання за наслідками цієї поставки у податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень 2008 року, жовтень, грудень 2009 року на загальну суму 140233,34 грн., посилаючись на те, що ці кошти є транзитними та були перераховані на користь субпідрядників.
За визначенням пункту 1.4 ст.1 Закону № 168/97-ВР поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 ст.3 цього Закону встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст.7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Аналогічного змісту правові норми містить ПК, згідно з пунктом 187.1 ст. 187 якого датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Встановивши факт поставки позивачем на користь ТОВ «Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія» підрядних послуг, суди попередніх інстанцій, застосувавши наведені правові норми, зробили юридично правильний висновок, що здійснені позивачем операції з поставки є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, а не сплата позивачем податкових зобов'язань з обсягу поставки свідчить про заниження ним суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко
Судді: підписО.А. Веденяпін
підписМ.П. Зайцев