20 травня 2015 року м. Київ К/9991/19975/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Центральному районі м. Миколаєва
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.03.2010
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012
у справі № 2а-6112/09/1470 Миколаївського окружного адміністративного суду
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
до Державної податкової інспекції в Центральному районі м. Миколаєва
третя особа: Державна податкова адміністрація Миколаївської області
про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.03.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012, позов задоволено: скасовано рішення від 26.10.2009 № 00226112350ДПІ в Центральному районі м. Миколаєва у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 11087,00 грн.
У касаційній скарзі ДПІ в Центральному районі м. Миколаєва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення з підстав порушення судами норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Позивач не реалізував своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 12.10.2009 № 1103/14/00/23/НОМЕР_1, про порушення позивачем норм пункту 1, 9, 12, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (Закон № 265/95-ВР), а саме: не проведення розрахункової операції на суму 18,00 грн. через реєстратор розрахункових операцій, не відповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті РРО на 18,00 грн.; не забезпечено щоденного друку фіскальних звітних чеків за 24.07.2009. 09.10.2009, 11.10.2009; не ведеться облік товарних запасів за місцем реалізації товару на суму 5543,50 грн.
За наслідками перевірки відповідачем прийнято рішення від 26.10.2009 № 00226112350 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 12287,00 грн. (оскаржується щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення пункту 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР (не ведеться облік товарних запасів за місцем реалізації товарів) у розмірі 11087,00 грн.)
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, передбаченому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами , що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів( наданих послуг).
Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
За змістом наведених норм обов'язок щодо ведення обліку товарних запасів покладений на суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які перебувають на загальній системі оподаткування, обліку та звітності, у той час як ті, що перебувають на спрощеній системі відповідно до норм Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», облік товарних запасів не повинні вести інакше як у спосіб відображення витрат, понесених у зв'язку з їх придбанням, у книзі обліку доходів і витрат.
Такий зміст правового регулювання відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 11.06.2013 у справі за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова Державної податкової служби України, третя особа - Державна податкова адміністрація у Харківській області (правонаступником якої є Державна податкова служба у Харківській області Державної податкової служби України), про визнання протиправним та скасування рішення.
Згідно зі ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Суди попередніх інстанцій на підставі приєднаних до справи доказів: видаткових накладних, податкової накладної (а.с. 16-25), книги обліку доходів і витрат (а.с. 41-49), опису фактичної наявності товарів за місцем їх реалізації (зберігання) із застереженнями працівника закладу громадського харчування, через який позивач здійснює підприємницьку діяльність, що накладні на товар, який був у реалізації, знаходяться у позивача (а.с. 12), оцінка яким дана з дотриманням норм ст. 86 КАС України, зробили обґрунтований висновок про виконання позивачем пункту 12 ст.3 Закону № 265/95-ВР, у зв'язку з чим застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 11087,00 грн. є не правомірним.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цього висновку судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Центральному районі м. Миколаєва залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.03.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко
Судді: підписО.А. Веденяпін
підписМ.П. Зайцев