"04" червня 2015 р. м. Київ К/800/15372/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м.Києва від 18 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року у справі № 753/8579/14 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації, Київського міського центру по нарахування та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними та зобов'язання у вчинити певні дії, -
У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якому просив визнати дії неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії щодо донарахування та виплати щорічної (до 5 травня) разової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, як учаснику бойових дій, за 2014 рік.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він має статус учасника бойових дій, відповідачі нараховували та виплатили йому грошову допомогу до 5 травня в розмірі меншому ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та просить стягнути з Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на його користь недоплачену суму грошової допомоги у розмірі 3950,00 грн..
Судом першої інстанції в якості відповідача притягнутий Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Постановою Дарницького районного суду м.Києва від 18 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій, який згідно ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня має право на виплату разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. ОСОБА_1 отримав грошову допомогу до 5 травня у 2014 році в розмірі 795,00 грн. шляхом перерахування коштів 25.04.2014 року на картковий рахунок відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2014 року №102 "Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань".
Позивач вважає, що виплата грошової допомоги повинна здійснюватися згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Суд першої та апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що грошова допомога підлягає виплаті у розмірі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2014 року №102 "Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань".
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо розміру виплати позивачу щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій.
Відповідно ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993, № 3551-XII, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.
Згідно ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Частиною 1 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст. ст. 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення. В даних спірних правовідносинах нарахування і виплату позивачу проводив Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат
Разом з тим, згідно п.6-7 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" визначено: "Установити, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178 із наступними змінами), статей 5 та 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 4, ст. 94 із наступними змінами), Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 15, ст. 111 із наступними змінами), статей 14, 22, 37 та 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399 із наступними змінами), пункту "ж" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 4, ст. 19 із наступними змінами), статей 12, 13, 14, 15 та 16 від 16 квітня 2014 року №102 "Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань".
(Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425 із наступними змінами), статті 43 Гірничого закону України (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 50, ст. 433 із наступними змінами), статей 6-1, 6-2, 6-3 та 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 24, ст. 182 із наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік."
Однак, п.6-7 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" набув чинності з 03.08.2014р. і тому з цього часу слід застосовувати відповідні виплати у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу спірна одноразова грошова допомога виплачена 25 квітня 2014 р. у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2014 року №102 "Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань".
Однак, у період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року Кабінету Міністрів України не надане право змінювати розміри вказаних виплат за Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Виходячи з наведеного дії відповідача по виплаті у квітні щорічної грошової допомоги позивачу у розмірах менших ніж встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не відповідають діючому на час спірних правовідносин діючому законодавству, тому являються неправомірними.
За таких обставин доводи касаційної скарги спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанції, тому касаційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги відповідача дають підстави для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи
З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені незаконні і необґрунтовані рішення, постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, які підлягають скасуванню, враховуючи, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але неправильно дана оцінка обставинам справи суд касаційної інстанції має підстави для ухвалення по справі нового рішення та з урахуванням наведеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із визнанням дій Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат до 5 травня у 2014 році неправомірними та зобов'язання вчинити дії щодо донарахування та виплати щорічної разової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, як учаснику бойових дій, відповідно до ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2014 рік з урахуванням проведеної виплати.
Відповідно до вимог ст.223 КАС України рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
постановила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Дарницького районного суду м.Києва від 18 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації, Київського міського центру по нарахування та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними та зобов'язання у вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат до 5 травня ОСОБА_1 у 2014 році неправомірними.
Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат вчинити дії щодо донарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, як учаснику бойових дій, відповідно до ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2014 рік з урахуванням проведеної виплати.
Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: