"04" червня 2015 р. м. Київ К/800/47563/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Шведа Е.Ю.,
суддів Горбатюка С.А.,
Мороз Л.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за
касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Домашній птах», ОСОБА_2 та Свято-Николо-Тихвінського жіночого монастиря Київської єпархії Української православної церкви
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року
у справі № 810/2194/14
за позовом Свято-Николо-Тихвінського жіночого монастиря Київської єпархії Української православної церкви
до Реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області
треті особи: Державний реєстратор Реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області Нацевич Людмила Віталіївна, Товариства з обмеженою відповідальністю «Домашній птах», Публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо», ОСОБА_2
про визнання протиправними дій,
встановив:
Свято-Николо-Тихвінський жіночий монастир Київської єпархії Української православної церкви звернувся до суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, в якому, просив визнати неправомірними дії державного реєстратора реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області Нацевич Людмили Віталіївни щодо прийняття рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно іпотеки на об'єкт нерухомого майна, загальною площею 21449,3 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, від 06 листопада 2013 року (№ 7655420); скасувати рішення Реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно іпотеки на об'єкт нерухомого майна, загальною площею 21449,3 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, від 06 листопада 2013 року (№ 7655420).
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року позов задоволено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
У касаційних скаргах позивач, треті особи, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції. Доводи касаційних скарг мотивовані тим, що державний реєстратор здійснив реєстраційні дії щодо майна, на яке накладено арешт ухвалою суду, надані державному реєстратору іпотечний договір та постанова Вищого господарського суду України від 18 червня 2013 року не можуть бути підставами для реєстрації обтяжень, оскільки вказана постанова скасовує рішення судів попередніх інстанцій, проте не відновлює заборону на відчуження нерухомого майна, накладену приватним нотаріусом Занудіною О.І. Зазначено, що не існує жодного юридичного документу, який би міг свідчити про правовий зв'язок між банком та ОСОБА_2 або банком і позивачем, а також обмежувати право розпоряджатись приватним нерухомим майном, тому у державного реєстратора були відсутні підстави для внесення до державного реєстру оскаржуваного запису. Позивач вказує, що не укладав жодних правочинів з банком, не є іпотекодавцем за іпотечним договором, жодних чином не пов'язаний з банком, тому вважає вчинені державним реєстратором оскаржувані реєстраційні дії неправомірними. Крім, того суд апеляційної інстанції не спростував доводи позивача, третіх осіб, що документи, надані банком державному реєстратору, є неналежними та не відповідають вимогам ч. 2 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Судами встановлено, що 15 липня 2008 року між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Домашній птах» укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавець (ТОВ «Домашній птах») передав іпотекодержателю (ПАТ «Банк Камбіо») в іпотеку нерухоме майно, а саме: майновий комплекс загальною площею 21449,3 кв. м, розташований за адресою АДРЕСА_1 (далі-майновий комплекс). Вказаний договір укладено на забезпечення вимог іпотекодержаталя відповідно до кредитного договору від 24 березня 2008 року № 11-2008, укладеного між ПАТ «Банк Камбіо» та ПП «Валмар».
В подальшому, у зв'язку з невиконанням ПП «Валмар» власних зобов'язань Господарським судом м. Києва видано Наказ про примусове виконання рішення № 4/662 від 02 лютого 2010 року щодо примусового стягнення з ПП «Валмар» заборгованості по вказаному кредитному договору.
03 листопада 2010 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області відкрито виконавче провадження № 22515445 з виконання наказу суду № 4/662 про стягнення з ПП «Валмар» та ТОВ «Домашній птах» солідарно на користь ПАТ «Банк Камбіо» коштів. Погашення заборгованості вирішено здійснити шляхом звернення стягнення на майновий комплекс відповідно до іпотечного договору від 15 липня 2008 року.
02 грудня 2010 року в рамках виконавчого провадження № 22515445 здійснено опис та арешт майнового комплексу.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 12 квітня 2012 року у справі № 35/444 визнано недійсним іпотечний договір від 15 липня 2008 року, укладений між ТОВ «Домашній птах» та ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо» (правонаступником якого є ПАТ «Банк Камбіо»), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О.І. з моменту його укладення.
13 квітня 2012 року постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області виконавче провадження № 22515445 зупинено на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 12 квітня 2012 року щодо заборони вчиняти будь-які дії щодо розпорядження майном боржника.
Рішенням Київського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2012 року залишено без змін рішення Господарського суду м. Києва від 12 квітня 2012 року у справі № 35/444.
15 жовтня 2012 року, у зв'язку з набранням вищезазначеним рішенням законної сили, постановами старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області поновлено та закінчено виконавче провадження № 22515445, арешт з майна боржника ТОВ «Домашній птах» знято.
16 жовтня 2012 між ТОВ «Домашній птах» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ТОВ «Домашній птах» продало ОСОБА_2 майновий комплекс. При цьому, судами встановлено, що станом на момент продажу ТОВ «Домашній птах» майнового комплексу останній в іпотеці не перебував, записи в державному реєстрі про обтяження майна відсутні.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03 грудня 2012 року скасовано постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції від 15 жовтня 2012 року про закінчення виконавчого провадження № 22515445 по виконанню наказу Господарського суду м. Києва № 4/662 від 02 лютого 2010 року.
Посилаючись на зазначену ухвалу господарського суду м. Києва від 03 грудня 2012 року, судами встановлено, що за обставин існування факту недійсності іпотечного договору, примусове виконання судового рішення прийнятого у справі № 4/662 в частині погашення заборгованості за рахунок іпотечного майна унеможливлено, у зв'язку з чим відсутні підстави для накладення повторного арешту на вказане майно в межах виконавчого провадження, оскільки предмет іпотеки належить особі, яка не може вважатись боржником перед банком.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області від 20 грудня 2012 року № 22515445 відновлено виконавче провадження з виконання наказу № 4/662 від 02 лютого 2010 року. При цьому, арешт на майновий комплекс не накладався.
Постановою Вищого господарського суду України від 18 червня 2013 року у справі № 35/444 за позовом ТОВ «Домашній Птах» до ПАТ «Банк Камбіо» про скасування договору іпотеки від 15 липня 2008 року рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
10 липня 2013 року ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу продала майновий комплекс Свято-Ніколо-Тихвінському жіночому монастирю Київської єпархії Української православної церкви, що стало підставою для реєстрації приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О.Б. права власності на будівлі майнового комплексу за позивачем. Перед посвідченням договору купівлі-продажу від 10 липня 2013 року приватний нотаріус Гнідюк О.Б. вилучив з Єдиного реєстру іпотек запис про іпотеку майнового комплексу, зазначивши в якості підстави вилучення запису про іпотеку рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 07 лютого 2013 року.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 05 вересня 2013 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 січня 2014 року, за наслідками нового розгляду справи № 35/444 відмовлено в позові ТОВ «Домашній птах» до ПАТ «Банк Камбіо» про визнання іпотечного договору недійсним.
06 листопада 2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області Нацевич Л.В. на підставі заяви про державну реєстрацію обтяження майнового комплексу уповноваженої особи ПАТ «Банк Камбіо» та доданих до неї іпотечного договору від 15 липня 2008 року, укладеного між ПАТ «Банк Камбіо» і ТОВ «Домашній Птах», та копії постанови Вищого господарського суду України від 18 червня 2013 року у справі № 35/444, прийнято рішення № 7655420, яким внесено до Єдиного державного реєстру запис про іпотеку на майновий комплекс, зазначивши при цьому Свято-Николо-Тихвінський жіночий монастир Київської єпархії Української православної церкви, як іпотекодавця.
Крім того, судами встановлено, що на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 24 липня 2013 року накладено арешт на майновий комплекс, що належить позивачу на праві власності, що стало підставою для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про обтяження на нерухоме майно від 12 серпня 2013 року.
Позивач, вважаючи зазначені дії державного реєстратора неправомірними, його рішення - незаконним, звернувся до суду з даним позовом про визнання неправомірними дій та скасування рішення.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що державний реєстратор, здійснюючи реєстраційні дії, діяв з перевищенням повноважень та всупереч покладених на нього обов'язків оскільки подані ПАТ «Банк Камбіо» державному реєстратору договір іпотеки від 15 липня 2008 року, укладений між ПАТ «Банк Камбіо» і ТОВ «Домашній птах», та копія постанови Вищого господарського суду України від 18 червня 2013 року у справі № 35/444 не можуть бути підставою для здійснення реєстрації обтяження на майновий комплекс, оскільки поданий разом з заявою договір іпотеки від 15 липня 2008 року, укладений саме між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Домашній птах», а не між ПАТ «Банк Камбіо» та позивачем, а відтак, не дає можливості встановити правовий зв'язок між ПАТ «Банк Камбіо» та позивачем, та як наслідок, не може бути основною підставою для реєстрації обтяження (іпотеки) на оспорюваний майновий комплекс за ПАТ «Банк Камбіо» за відсутності додаткових документів. Резолютивна частина постанови Вищого господарського суду України від 18 червня 2013 року у справі № 35/444 не містить обов'язку для державного реєстратора щодо реєстрації іпотеки на оспорюваний майновий комплекс, а мотивувальна частина рішення не встановлює факт законності чи не недійсності вищевказаного договору іпотеки. Відтак, таке рішення також не може бути беззаперечною підставою для реєстрації обтяження (іпотеки) за банком в розумінні статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім того, всупереч ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстрацію іпотеки здійснено державним реєстратором в той час, коли в державному реєстрі був запис про обтяження на нерухоме майно.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи постанову про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що державний реєстратор, приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, правомірно здійснив реєстраційні дії, оскільки внаслідок укладення договорів купівлі-продажу від 16 жовтня 2012 року та 10 липня 2013 року відбулась заміна сторони у зобов'язанні за іпотечним договором з ТОВ «Домашній птах» на ОСОБА_2 та в подальшому на Свято-Николо-Тихвінський жіночий монастир Київської єпархії Української православної церкви, тому позивач, до якого перейшло право власності на майновий комплекс, набув статусу іпотекодавця відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку». Отже, підстави для відмови в державній реєстрації запису про іпотеку із зазначенням позивача іпотекодавцем були відсутні, тому державним реєстратором прийнято рішення про внесення до державного реєстру запису про іпотеку.
Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:
1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
4) внесення записів до Державного реєстру прав;
5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюється Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703 (далі - Порядок реєстрації).
Відповідно до п. 7 Порядку реєстрації для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.
П. 12 Порядку реєстрації, як і в ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:
1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);
2) повноважень заявника;
3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;
4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;
5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.
З наведених норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку реєстрації вбачається, що наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обмеження не буде знято.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року у справі № 21-357а14, яка має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 2442 КАС України.
Як встановлено судами, станом на день здійснення державним реєстратором спірних реєстраційних дій - 06 листопада 2013 року в Єдиному державному реєстрі був наявний запис про обтяження на майновий комплекс, а саме накладено арешт відповідно до ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 24 липня 2013 року.
За таких обставин, державний реєстратор не мав підстав здійснювати державну реєстрацію іпотеки на майновий комплекс, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.
У зв'язку з наведеним, давати оцінку іншим доводам позивача, третіх осіб, зазначених в касаційних скаргах, як на підставу для задоволення позову, необхідності не має, оскільки це не вплине на результат розгляду справи.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, суд апеляційної інстанції помилково скасував його законне та обґрунтоване рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 4 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.
За таких обставин, касаційні скарги підлягають задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню.
Керуючись ст.ст. 220, 2211, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Домашній птах», ОСОБА_2 та Свято-Николо-Тихвінського жіночого монастиря Київської єпархії Української православної церкви задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року скасувати та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: