02 червня 2015 року м. Київ К/800/31426/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Логвиненка А.О.,
Мороза В.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Сімферопольської міської ради та Приватного підприємства «Фірма «Рефлекс» на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополь від 23.01.2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Сімферопольської міської ради, третя особа - Приватне підприємство «Фірма «Рефлекс», про визнання протиправним та скасування рішення,
У лютому 2012 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до Залізничного районного суду м. Сімферополь з позовом до Сімферопольської міської ради, третя особа - Приватне підприємство «Фірма «Рефлекс», про визнання протиправним та скасування рішення.
Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополь від 23.01.2013 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 було задоволено. Визнано протиправним та скасовано додаток №1 до рішення Сімферопольської міської ради від 21.06.2001 року № 331 в частині включення до переліку об'єктів комунальної власності м. Сімферополя підвального приміщення по АДРЕСА_1.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2013 року апеляційні скарги Сімферопольської міської ради та Приватного підприємства «Фірма «Рефлекс» було залишено без задоволення, а постанову Залізничного районного суду м. Сімферополь від 23.01.2013 року та - без змін.
У касаційній скарзі Сімферопольська міська рада, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Залізничного районного суду м. Сімферополь від 23.01.2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2013 року та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі Приватне підприємство «Фірма «Рефлекс», не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Залізничного районного суду м. Сімферополь від 23.01.2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2013 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційні скарги Сімферопольської міської ради та Приватного підприємства «Фірма «Рефлекс» задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачі є власниками квартир у багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_1.
Рішенням Сімферопольської міської ради від 21.06.2001 року № 331 «Про перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації» затверджено перелік об'єктів комунальної власності м. Сімферополя, що підлягають приватизації (додаток №1). У пункті 33 додатку № 1 до рішення Сімферопольської міської ради від 21.06.2001 року № 331 зазначене підвальне приміщення по АДРЕСА_1; в графі найменування послуг - торгівля; в графі спосіб приватизації - викуп; в графі користувач - Фірма «Рефлекс».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Згідно із частиною 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Статтею 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Аналогічна норма міститься у Правилах утримання жилих будинків і прибудинкових територій, затверджених наказом Держкомітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76, в яких зазначено, що допоміжні приміщення житлового будинку - це приміщення, що призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.
Рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004 року № 4-рп-/2004 у справі № 1-2/2004 за конституційним зверненням ОСОБА_8 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) встановлено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, комори, горища, колясочні тощо) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків, підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього, питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.
Як встановлено судом, у підвальному приміщенні по АДРЕСА_1, зайнятому фірмою «Рефлекс», знаходяться інженерно-комунікаційні споруди -стояк опалення та стояки холодної води житлового будинку, а отже, таке приміщення є допоміжним, оскільки використовується для обслуговування будинку, у ньому розташовується технічне обладнання будинку, без доступу до якого експлуатація будинку та комфортне побутове обслуговування мешканців будинку є неможливим.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що підвальне приміщення по АДРЕСА_1 є спільної власністю мешканців будинку АДРЕСА_1, у зв'язку з чим додаток № 1 до рішення Сімферопольської міської ради від 21.06.2001 року № 331, в частині включення до переліку об'єктів комунальної власності м. Сімферополя підвального приміщення по АДРЕСА_1, підлягає скасуванню.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційних скарг їх не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційні скарги Сімферопольської міської ради та Приватного підприємства «Фірма «Рефлекс» - залишити без задоволення, а постанову Залізничного районного суду м. Сімферополь від 23.01.2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Сімферопольської міської ради, третя особа - Приватне підприємство «Фірма «Рефлекс», про визнання протиправним та скасування рішення - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: О.Є. Донець
А.О. Логвиненко
В.Ф. Мороз