02 червня 2015 року м. Київ К/800/35402/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Логвиненка А.О.,
Мороза В.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Диліжанс» - Кобзар Оксани Михайлівни на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Диліжанс» до Харківської обласної митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,
У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Диліжанс» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської обласної митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, в якому просило:
- визнати протиправними і скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 16.07.2012 року № 807000003/2012/003017/1 та № 807000003/2012/003018/1; картки відмови в митному оформлені товарів від 16.07.2012 року № 807100000/2/01582 та № 807100000/2/01583.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Євро-Диліжанс» було відмовлено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Диліжанс» було залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року - без змін.
У касаційній скарзі представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Диліжанс» - Кобзар О.М., не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Харківською обласною митницею Державної митної служби України подано заперечення на касаційну скаргу, в яких вона просить залишити касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Диліжанс» - Кобзар О.М. без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Диліжанс» - Кобзар О.М. задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Діліжанс» (виконавець) та Приватним підприємством «Гешефт Плюс» (замовник) укладено договір 14.11.2008 року № 113-Д про надання послуг по декларуванню товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України. Предметом даного договору є здійснення виконавцем декларування в зоні діяльності Куп'янської митниці товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, а також представництво інших інтересів замовника в митних органах.
04.07.20012 року представником митного брокера ТОВ «Євро-Діліжанс» до митного оформлення подано митну декларацію № 807100000/2012/427408 на товар: папір для друку на струменевих принтерах загальною масою 39,86 кг, та митну декларацію № 807100000/2012/427404 на товар: листи квадратні з полівінілхлориду - 200 шт., загальною масою 58,6 кг, який імпортовано з Китаю на територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту від 05.03.2012 року № СК098, укладеного між Приватним підприємством «Гешефт Плюс» та Компанією «Uni-Colour International Inc», Пекін.
У зв'язку з ненаданням документів до митного органу на підтвердження автентичності наданих до митного оформлення документів, а також у зв'язку з наявним у митного органу прайсу виробника, за яким ціна вища за ціну інвойсу майже в 2,4 рази, наявною у митного органу інформацією ДМС України щодо фактів митного оформлення іншими митницями України подібних товарів, митну вартість товару було скориговано за другорядним методом відповідно до статей 60 та 61 Митного кодексу України, про що 16.07.2012 року прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 807000003/2012/003017/1 та № 807000003/2012/003018/1 та видано картки відмови в митному оформленні товарів № 807100000/2/01582 та № 807100000/2/01583.
Відповідно до частини 1 статті 4 Митного кодексу України, декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування;
декларація митної вартості - документ встановленої форми, що подається декларантом і містить відомості щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи стосовно яких змінюється митний режим;
митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;
уповноважена особа (представник) - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого декларантом, наділена правом вчиняти дії, пов'язані з проведенням митних формальностей, щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта.
Згідно із підпунктом «б» пункту 5 частини 2 статті 55 Митного кодексу України, декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Отже, виходячи з положень Митного кодексу України, Приватне підприємство «Гешефт Плюс» є декларантом, від імені якого здійснювалося декларування 04.07.2012 року за митними деклараціями № 807100001/2012/427408 та № 807100001/2012/427404.
На підставі договору від 14.11.2008 року № 113-Д про надання послуг по декларуванню товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Диліжанс» є уповноваженою особою декларанта. Згідно із вказаним договором, Приватне підприємство «Гешефт Плюс» уповноважило Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Диліжанс» тільки на декларування товарів в зоні діяльності Куп'янської митниці та представництво інтересів замовника в митних органах (пункт 1.1 договору).
Договором від 14.11.2008 року № 113-Д про надання послуг по декларуванню товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Діліжанс» не наділено правом щодо оскарження рішень митного органу до суду.
Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно із вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Із наведених положень вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Таким чином, у даній адміністративній справі насамперед підлягає встановленню факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача.
Враховуючи, що звернувшись до суду з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Диліжанс» порушило питання про визнання протиправними і скасування рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 16.07.2012 року № 807000003/2012/003017/1 та № 807000003/2012/003018/1; картки відмови в митному оформлені товарів від 16.07.2012 року № 807100000/2/01582 та № 807100000/2/01583, які переміщувало через митний кордон України Приватне підприємство «Гешефт Плюс», тобто, оскаржувані рішення відповідача спричинили правові наслідки виключно для Приватного підприємства «Гешефт Плюс» і не спричиняють порушення прав та законних інтересів позивача, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, відмовивши у задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Диліжанс» - Кобзар Оксани Михайлівни - залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Диліжанс» до Харківської обласної митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: О.Є. Донець
А.О. Логвиненко
В.Ф. Мороз