Справа № 308/892/15-п
05.06.2015 м. Ужгород
Суддя апеляційного суду Закарпатської області Стан І.В.,
за участю представника Закарпатської митниці Селеша О.О.,
особи щодо якої складено протокол про порушення митних правил -
ОСОБА_2,
розглянувши апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_2,
постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 березня 2015 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, гр. України, із середньою освітою, тимчасово не працюючого,
визнано винним у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України адміністративного правопорушення і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару - безпосереднього предмета порушення митних правил, що становить 90392,94 грн. з конфіскацією на користь держави безпосереднього предмета порушення митних правил, а саме: легкового автомобіля марки «AUDI A4 AVANT», кузов НОМЕР_1, 1999 року випуску, білого кольору, двигун - дизельний, об'ємом - 1896 см. куб., державний реєстраційний номерний знак Словацької Республіки НОМЕР_2.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 36,54 грн. судового збору та на користь Закарпатської митниці ДФС України витрати за зберігання майна на складі митного органу в розмірі 15305,16 грн..
Згідно постанови, ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за таких обставин.
14 грудня 2014 року о 21-ій годині 57 хвилин у зону митного контролю митного поста «Ужгород» Чопської митниці Міндоходів на ділянку «В'їзд в Україну» пасажирського напрямку заїхав автомобіль марки «AUDI A4 AVANT», реєстраційний номерний знак Словаччини НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, який слідував зі Словаччини до України. Як підставу для переміщення автомобіля через митний кордон України ОСОБА_2 подав органу доходів і зборів наступні документи: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) НОМЕР_3 на автомобіль марки «AUDI A4 AVANT», кузов НОМЕР_1, державний реєстраційний номерний знак Словацької Республіки НОМЕР_2 та довіреність від 12.12.2014 року на право користування транспортним засобом, видане власником - ОСОБА_5 (ОСОБА_5) громадянину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт: НОМЕР_4, мешкає: АДРЕСА_1 яке засвідчене нотаріусом Яною Кромпаковою (Jana Krompakova) у м. Собранце та зареєстроване в реєстрі за № О 332154/2014. Під час митного контролю та оформлення при перевірці поданих ОСОБА_2, як підстава для переміщення через митний кордон України автомобіля, документів виникли сумніви щодо відповідності оригіналу довіреності від 12.12.2014 року на право користування транспортним засобом засвідченої нотаріусом Яною Кромпаковою (Jana Krompakova) у м. Собранце і зареєстрованої в реєстрі за № О 332154/2014. Тому 15 грудня 2014 року Управлінням БК та МП Чопської митниці Міндоходів направлений запит за вих. № 11.3-3.21/9693 на адресу нотаріуса - Яни Кромпакової, від якої цього ж дня отримана офіційна відповідь за вх. № 18491-кб/11.21, згідно якої довіреність від 12.12.2014 року її нотаріальною конторою не видавалась; нотаріальною конторою 12.12.2014 року підпис ОСОБА_5 під номером О 332154/2014, не засвідчувався; документ, який був поданий органу доходів і зборів, і завірений її печаткою та підписом не являється її, є недійсним та підробленим.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що судом не повно з'ясовані всі фактичні обставини справи, не досліджено та не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам і обставинам, а також суд формально підійшов до вивчення обставин справи, що потягло за собою необґрунтоване притягнення його до адміністративної відповідальності. Вважає, що при визнанні його винним у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України правопорушення, суд не дотримався вимог ст. ст. 245, 252 та 280 КУпАП, що у свою чергу свідчить про необ'єктивність, однобічність та неповноту провадження в справі. Посилається на те, що судом не взято до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність у нього умислу та мети на переміщення через митний кордон України автомобіля марки «AUDI A4 AVANT», кузов НОМЕР_1, державний реєстраційний номерний знак Словацької Республіки НОМЕР_2, із приховуванням від митного контролю, шляхом подання органу доходів і зборів як підстави для його переміщення підробленого документу (довіреності на право користування транспортним засобом від 12.12.2014 року), жодних неправдивих відомостей щодо автомобіля не надавав і будь-яких дій щодо приховування дійсних документів ним вчинено не було, у зв'язку із чим у його діях відсутній склад передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України адміністративного правопорушення; не взято до уваги покази, які ніким і нічим не спростовані і які дані ним як у судовому засіданні, так і митному органу, про те, що автомобіль він придбав у Словаччині в громадянина Словаччини на ім'я ОСОБА_4 за обумовлену між ними суму, і що він не був присутній під час нотаріального посвідчення довіреності на транспортний засіб, і що вказану довіреність, технічний паспорт та ключі від автомобіля йому надав ОСОБА_4, а він лише розрахувався за купівлю автомобіля; не враховано те, що згідно Закону України № 8397 від 15.04.2011 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень", не вимагається оформляти нотаріальну довіреність на право керування транспортним засобом на території України при керуванні транспортним засобом не його власником, а вимагається тільки наявність технічного паспорта. Також посилається на те, що при визнанні його винним та накладенні на нього адміністративного стягнення судом, у порушення вимог ч. 2 ст. 33 КУпАП, не враховано жодних відомостей про його особу, майновий стан, не зазначено про наявні пом'якшуючі або обтяжуючі відповідальність обставини, що також свідчить про неповноту розгляду справи. Крім того, апелянт вказує на те, що строк на апеляційне оскарження ним пропущено з поважних причин, оскільки, не зважаючи на його неодноразові звернення до суду щодо видачі йому повного тексту постанови, така йому була надіслана 28 квітня 2015 року (майже через два місяці після її винесення), що підтверджується супровідним листом, який є в матеріалах справи, тобто з порушенням вимог ст. 285 КУпАП. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову скасувати, а провадження по справі закрити в зв'язку з відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення та повернути йому вилучений автомобіль.
Заслухавши доводи апелянта ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу, представника Закарпатської митниці, який судове рішення вважав законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали справи про порушення митних правил, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 285 КУпАП копія постанови в справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів вручається або висилається особі, що якої її винесено.
Ці вимоги закону судом не додержано.
Так, з матеріалів справи про порушення митних правил вбачається, що копія постанови від 04 березня 2015 року ОСОБА_2 була надіслана тільки 28 квітня 2015 року, тобто майже через два місяці після її винесення, що підтверджується наявними в матеріалах справи супровідним листом (а. с. 52) та конвертом (а. с. 61). У справі також відсутні будь-які дані про те, що оскаржена постанова була вручена ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 285 КУпАП.
З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги про поновлення пропущеного ОСОБА_2 строку на апеляційне оскарження постанови підлягають задоволенню, оскільки допущені судом порушення вимог закону перешкодили йому своєчасно подати апеляційну скаргу на постанову з належним обґрунтуванням доводів про її незаконність, причини пропуску строку на її подання визнаються поважними, і строк поновлюється.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП України, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати : чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 483 МК України, дане правопорушення характеризується діями, що спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України із приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстав для переміщення товарів підроблених документів, одержаних незаконним шляхом, або таких що містять неправдиві відомості.
Таким чином, особи, які переміщують товари на митну територію України, повинні дотримуватися митних правил, визначених у Кодексі; за порушення (недотримання) цих правил у Кодексі передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів ……
Отже, винність є обов'язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення яка виражає внутрішній психологічний зміст - психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
У цій ознаці закріплений найважливіший конституційний принцип - принцип суб'єктивного ставлення до вчиненого, тобто відповідальність тільки при наявності вини, закріплений у ст. 62 Конституції України.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків, а вчиненим із необережності - коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Дослідивши матеріали справи про порушення митних правил суд приходить до висновку, що як митним органом, так і судом вимоги вказаних вище норм матеріального та процесуального права дотримані не були.
Так, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що як підставу для переміщення автомобіля марки «AUDI A4 AVANT» через митний кордон України ОСОБА_2 подав органу доходів і зборів документи: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) НОМЕР_3 на автомобіль марки «AUDI A4 AVANT», кузов НОМЕР_1, державний реєстраційний номерний знак Словацької Республіки НОМЕР_2 та довіреність від 12.12.2014 року на право користування транспортним засобом, видане власником - ОСОБА_5 (ОСОБА_5) громадянину - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт: НОМЕР_4, мешкає: АДРЕСА_1 яке засвідчене нотаріусом Яною Кромпаковою (Jana Krompakova) у м. Собранце та зареєстроване в реєстрі за № О 332154/2014.
У підтвердження висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України адміністративного правопорушення суд послався на протокол про порушення митних правил, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копію довіреності, доповідну записку старшого державного інспектора - кінолога відділу кінологічного забезпечення УБК та МП Чопської митниці Міндоходів і висновок експертизи про вартість автомобіля, не давши їм будь-якої оцінки, не вказавши в судовому рішенні які дані містяться у цих доказах.
Вказане свідчить про те, що судом першої інстанції не дана належна правова оцінка фактичним обставинам справи, не досліджувалась наявність вини, як обов'язкової ознаки адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_2, що висновки про винність особи в скоєнні правопорушення суд не обґрунтував, судове рішення належним чином не вмотивував.
Між тим, з письмових пояснень ОСОБА_2 вбачається, що транспортний засіб він придбав від громадянина Словаччини на ім'я ОСОБА_4, з яким познайомився через мережу "Інтернет" і обумовив умови придбання транспортного засобу. Транспортний засіб та документи отримав у місті Жиліна біля магазина «Теско». Під час оформлення довіреності присутнім не був. Перед оформленням довіреності дав ОСОБА_4 копію свого паспорта і через годину ОСОБА_4 приніс нотаріально посвідчену довіреність на право керування транспортним засобом, технічний паспорт та ключі від автомобіля, а він відповідно розрахувався з ОСОБА_4 за куплений ним транспортний засіб. Про те, що довіреність є підробленою довідався від працівників митниці (а. с. 15-17).
Вище вказані обставини справи підтверджені протоколом про порушення митних правил № 1989/30500/14 від 15.12.2014 року (а. с. 1-4), висновком експерта від 23.12.2014 року (а. с. 31-34), поясненнями ОСОБА_2, даними під час розгляду апеляційної скарги, та іншими матеріалами справи.
З матеріалів справи також вбачається, що з метою офіційного підтвердження достовірності наданої ОСОБА_2 довіреності, за ініціативою Чопської митниці Державної Фіскальної Служби України до Словацької Республіки був направлений запит від 15.12.2014 року №11.3-3.21/9693 (а. с. 11, 12).
Відповідно до отриманої від нотаріуса Яни Кромпакової (Jana Krompakova) з м. Собранце відповіді від 15.12.2014 року, нотаріусом довіреність від 12.12.2014 року на право користування транспортним засобом, яка згідно протоколу, видана власником - ОСОБА_5 (ОСОБА_5) громадянину - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт: НОМЕР_4, мешкає: АДРЕСА_1 не видавалась, не засвідчувалась і не реєструвалась у реєстрі за № О 332154/2014.
При оцінці вказаних документів, апеляційний суд враховує наступне : матеріали справи про порушення митних правил містять відповідь нотаріуса, складену іноземною мовою (а. с. 13-14). При цьому у вказаній відповіді (документі) відсутні невід'ємні атрибути документу - підпис та відбиток печатки, тому вказана відповідь не може бути визнана допустимим доказом.
Крім того, у матеріалах справи наявний переклад відповіді, який не завірений і в якому не міститься даних про попередження перекладача про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад. Тому з указаних вище підстав цей документ також не може бути взятий до уваги при розгляді справи і вирішені питання щодо винуватості ОСОБА_2 (а. с. 14).
Слід також зазначити, що висновки щодо підробки довіреності нотаріуса зроблені митним органом виключно на підставі зазначеної вище відповіді, яка апеляційним судом визнається як недопустимий доказ.
Окрім цього, з тексту перекладу вбачається, що нотаріус надав відповідь заочно, не оглянувши вказану довіреність, а експертне дослідження довіреності не проводилось.
За таких обставин відповідь на запит митного органу не може вважатись об'єктивною, і не є достатньою для беззаперечного висновку про те, що довіреність підроблена.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що в суду першої інстанції не було достатніх підстав стверджувати, що довіреність на ім'я ОСОБА_2 підроблена, що матеріали справи про порушення митних правил не містять достовірних доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_2, надаючи при в'їзді в Україну для митного оформлення довіреність від 12.12.2014 року на право користування транспортним засобом, видану власником - ОСОБА_5, засвідчену нотаріусом Яною Кромпаковою в м. Собранце і зареєстровану в реєстрі за № О 332154/2014, був обізнаний про те, що довіреність є підробленою, що у справі відсутні достовірні докази про підробку довіреності, а, відповідно, відсутні підстави робити висновок про те, що ОСОБА_2 вчинив дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України транспортного засобу, з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення через митний кордон України, підроблених документів, зокрема довіреності.
Навпаки, доводи ОСОБА_2 про те, що він не був присутнім при оформленні довіреності, будь-якими доказами не спростовані та підлягають до врахування при ухваленні судового рішення.
Інших достовірних доказів у підтвердження вини ОСОБА_2 у скоєнні передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України порушення митних правил у справі не має.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що доказів, які підтверджують, що громадянин ОСОБА_2, усвідомлював свої дії як протиправні, передбачав або повинен був, і міг передбачити порушення своїми діями встановленого порядку переміщення транспортного засобу через митний кордон України або можливість такого порушення, бажав, свідомо допускав його, або легковажно розраховував на його відвернення, у справі не встановлено. У матеріалах справи відсутні й докази, які б указували на те, що ОСОБА_2 передбачав можливості настання шкідливих наслідків, повинен був чи міг їх передбачити.
Аналізуючи суб'єктивну сторону діяння ОСОБА_2 суд також приходить до висновку, що останній не був зобов'язаний передбачати можливість того, що йому буде надано підроблену довіреність на право користування транспортним засобом марки «AUDI A4 AVANT» і не міг цього передбачити. Встановлено, що ОСОБА_2 вчинив усі необхідні та передбачені законодавством дії щодо одержання довіреності, а саме: надав копії своїх паспортних даних та передав обумовлену суму коштів. Участі в оформленні довіреності не приймав. Тобто, ОСОБА_2 вчинив всі необхідні дії для додержання митних правил щодо переміщення транспортного засобу через митний кордон України, подавши митному органу, передбачений законом та нормативно-правовими актами пакет документів.
Твердження ОСОБА_2 достовірними доказами не спростовані, і матеріали справи не містять відомостей, які б давали підстави для сумнівів в достовірності цих тверджень, тому керуючись принципом презумпції невинуватості, суд приходить до висновку про те, що пояснення ОСОБА_2 приймаються до уваги при ухваленні судового рішення.
Крім того, слушними визнаються й доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано те, що згідно Закону України № 8397 від 15.04.2011 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання в сфері автомобільних перевезень" не вимагається оформляти нотаріальну довіреність на право керування транспортним засобом на території України при керуванні транспортним засобом не його власником, а вимагається тільки наявність технічного паспорта.
Отже, вищевказане свідчить про те, що у діяннях ОСОБА_2 відсутня вина, як обов'язкова ознака будь-якого адміністративного правопорушення, а тому в його діях відсутній склад передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України адміністративного правопорушення.
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова судді скасуванню, а транспортний засіб та документи до нього підлягає поверненню ОСОБА_2.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_2, задовольнити.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду від 04 березня 2015 року скасувати, а провадження в справі щодо ОСОБА_2 про передбачене ч. 1 ст. 483 МК України адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу цього правопорушення.
Вилучений, згідно протоколу про порушення митних правил, транспортний засіб: легковий автомобіль марки «AUDI A4 AVANT», кузов НОМЕР_1, 1999 року випуску, білого кольору, двигун - дизельний, об'ємом - 1896 см. куб., державний реєстраційний номерний знак Словацької Республіки НОМЕР_2 і документи на нього, повернути ОСОБА_2 або його представнику за дорученням.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Стан