Справа № 303/3010/14-ц
Іменем України
28 травня 2015 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:
судді-доповідача: Куцина М.М.,
суддів: Собослоя Г.Г., Павліченка С.В.,
при секретарі - Чейпеш С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 29 травня 2014 року по справі за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на дії державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції, -
16 травня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду із скаргою, в якій просило визнати незаконними дії державного виконавця міського відділу ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції Ярошевського Дмитра Андрійовича щодо повернення виконавчого документа стягувачеві ТОВ «ОТП Факторинг Україна», а саме: виконавчого листа, виданого 19 вересня 2013 року Мукачівським міськрайонним судом відносно боржника ОСОБА_3; скасувати постанову міського відділу ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції від 29 квітня 2014 року про повернення виконавчого документу стягувачеві - виконавчого листа, виданого 19 вересня 2013 року Мукачівським міськрайонним судом відносно боржника ОСОБА_3.
Скаргу мотивувало тим, що на виконанні у МВ ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції знаходиться виконавче провадження з примусового виконання рішення апеляційного суду Закарпатської області від 10 липня 2013 року по цивільній справі № 0707/9214/2012 про стягнення солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитними договорами, на підставі якого 10 вересня 2013 року Мукачівським міськрайонним судом було видано виконавчий лист відносно боржника ОСОБА_3, сума стягнення 747444,63 гривень.
15 жовтня 2013 року міським відділом ДВС Мукачівського МРУЮ було відкрито виконавче провадження, в межах якого державним виконавцем 27 листопада 2013 року проведено опис та арешт майна - квартир АДРЕСА_1, які належать на праві власності боржнику ОСОБА_3 та знаходяться в заставі/іпотеці ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
ТОВ «ОТП Факторинг України» авансувало витрати на проведення виконавчих дій.
15 квітня 2014 року ТОВ «Мукачівське районне БТІ та ЕО» провело оцінку вищевказаного арештованого майна боржника.
07 травня 2014 року стягувач ТОВ «ОТП Факторинг Україна» отримало копію оскаржуваної постанови міського відділу ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції від 29 квітня 2014 року, яку вважає, як і дії державного виконавця щодо повернення виконавчого листа, неправомірною, оскільки суперечить вимогам п.2.ч.2 ст. 47, ч. 1 с. 54 Закону України «Про виконавче провадження».
Зазначав, що боржнику ОСОБА_3 належать на праві власності квартири АДРЕСА_1, які виступають засобом забезпечення виконання кредитних зобов'язань перед ТОВ «ОТП Факторинг України». Згідно ч. 1 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. За кредитними зобов'язаннями забезпеченими заставою/ іпотекою, першочергове стягнення проводиться за рахунок заставного майна.
Посилаючись на вказані обставини заявник просив задовольнити скаргу.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 29 травня 2014 року у задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» на дії державного виконавця відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність ухвали суду першої інстанції із-за порушення норм матеріального та процесуального права, неповного встановлення обставин справи, просило скасувати оскаржувану ним ухвалу та постановити нову ухвалу про задоволення скарги.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що державний виконавець не мав права повертати виконавчий лист стягувачеві не здійснивши всіх заходів щодо стягнення заборгованості за рахунок заставного майна, а отже своїми діями порушив права та інтереси стягувача.
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 12 грудня 2014 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» відхилено, а ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 29 травня 2014 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 12 грудня 2014 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При повтороному розгляді даної справи представник апелянта - Гичка Б.І. в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з мотивів викладених в ній.
Представник ДВС - Ярошевський Д.А. в суді апеляційної інстанції просив апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Сторона виконавчого провадження - ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції просила апеляційну скаргу відхилити з мотивів, викладених у запереченні на таку, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали виконавчого провадження, матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відмовляючи у задоволенні скарги ТОВ «ОТП Факторинг Україна», суд першої інстанції виходив із того, що на виконанні в МВ ДВС Мукачівського МУЮ перебував виконавчий лист про стягнення з боржника ОСОБА_3 заборгованості за кредитними договорами, тому у державного виконавця були відсутні правові підстави звернути стягнення на майно боржника, яке є предметом іпотеки, отже, не виявивши іншого майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення, державний виконавець правомірно виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
Встановлено, що відповідно до виконавчого листа, виданого 19 вересня 2013 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області, з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг України» стягнуто заборгованість за кредитними договорамив розмірі747 444 грн. 63 коп..
Постановою старшого державного виконавця МВ ДВС Мукачівського МРУЮ Ярошевського Д.А. від 15 жовтня 2013 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа та надано боржнику ОСОБА_3 строк для добровільного виконання рішення суду до 22 жовтня 2013 року (а. с. 6).
Постановою старшого державного виконавця МВ ДВС Мукачівського МРУЮ Ярошевського Д.А. від 24 жовтня 2013 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_3 та заборонено його відчуження.
27 листопада 2013 року старшим державним виконавцем МВ ДВС Мукачівського МРУЮ Ярошевським Д.А. описано та накладено арешт на майно боржника ОСОБА_3, а саме: квартири АДРЕСА_1, про що було складено відповідний акт (а. с. 7-8).
Вказане майно відповідно до договорів іпотеки від 7 липня 2006 року та від 23 листопада 2007 року є предметом іпотеки і на вказані квартири накладена заборона на відчуження.
29 квітня 2014 року постановою старшого державного виконавця МВ ДВС Мукачівського МРУЮ Ярошевського Д.А. виконавчий лист повернуто стягувачеві, у звязку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення, оскільки квартири АДРЕСА_1 обтяжені забороною на предмет іпотеки, а по виконавчому документу звернення стягнення не предмет іпотеки не передбачено (а. с. 15).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно зі ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
У пп. 1, 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Частиною 1 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
Встановлено, що ТОВ «ОТП Факторинг України» одночасно є іпотекодержателем і стягувачем.
Враховуючи те, що іпотека є окремим видом застави, а закон допускає звернення стягнення на іпотечне майно за виконавчим документом для задоволення вимог іпотекодержателя, у державного виконавця не було перешкод для звернення стягнення на описане та арештоване майно, що перебуває в іпотеці в рамках виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості на користь ТОВ «ОТП Факторинг України», яке є іпотекодержателем і одночасно є стягувачем у цьому виконавчому провадженні.
Проте, суд першої інстанції, у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 315, 383 ЦПК України зазначених вимог закону не врахував, доводів скаржника щодо дотримання державним виконавцем норм діючого законодавства не перевірив, не врахував, що ТОВ «ОТП Факторинг України» одночасно є іпотекодержателем і стягувачем, а положення ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» стосуються стягувача, який не є іпотекодержателем, та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні скарги ТОВ «ОТП Факторинг України».
За таких обставин, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про задоволення скарги ТОВ «ОТП Факторинг України».
Керуючись ст. ст. 307, 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" - задовольнити.
Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 29 травня 2014 року -скасувати та постановити нову ухвалу.
Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на дії державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції - задовольнити.
Визнати незаконними дії державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції щодо повернення виконавчого документа стягувачу ТОВ "ОТП Факторинг Україна", а саме, виконавчого листа, виданого 19 вересня 2013 року Мукачівським міськрайонним судом відносно боржника ОСОБА_3.
Скасувати постанову міського відділу державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції від 29 квітня 2014 року про повернення виконавчого документа стягувачу, а саме, виконавчого листа, виданого 19 вересня 2013 року Мукачівським міськрайонним судом відносно боржника ОСОБА_3.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: